Зіставно-типологічний аналіз паремійних одиниць з національно-культурним компонентом значення в японській, англійській, українській та російській мовах здійснено за формально-семантичною та структурною ознаками в руслі останніх досягнень контрастивної фразеології, лінгвокультурології, семіотики й теорії концептуального аналізу. В основу концептуально-семіотичного моделювання прислів’їв та приказок покладено такі стрижневі поняття фразеологічної номінації, лінгвокультурології та лінгвосеміотики, як ономасіологічний мотиваційний макрокомпонент семантики (внутрішня форма), символічні та міфологічні архетипи, соціоетнічні стереотипи й семантичні опозиції, а також певні категорії когнітивної лінгвістики, зокрема принцип польової класифікації паремійних знаків. Релевантним у цьому плані є поділ зіставлюваних паремій на фразеосемантичні групи з урахуванням їх належності до певних концептосфер і семантичних опозицій. Застосування параметричного комплексу таких ознак, як вияв структурно-граматичних моделей паремійних знаків, варіативність форми й семантики, їх структурне й семантичне перетворення, дають змогу здійснити предметно-образну категоризацію паремійних одиниць, визначити їх формотворчі групи, виокремити типи паремійних аналогів та етнокультурних паралелей, а також з’ясувати специфіку безеквівалентних одиниць з їхніми підтипами (поняттєвим, реалемним, а також в аспекті асиметрії культурем). Фразеосемантичне поле включає ряд ієрархічних, таксономічних елементів, зокрема предметно-тематичні групи, фразеосемантичні групи, формотворчі групи. В смисловій образно-номінативній структурі останніх домінуюче положення посідають концептосфери та символічні архетипи культури, які слугують своєрідними семантичними універсаліями. Їх належність до ядерної частини фразеосемантичних полів зумовлюється концептуальним поєднанням з такими логіко-семантичними протиставленнями: партитиви (частина-ціле), атрибутиви, генеративи. Водночас актуалізація національно-культурних аспектів значення паремій пов’язана перш за все з варіативністю, яка спостерігається на периферії семантики лексичних складників паремій при відносній незмінності предметно-логічного змісту. Логіко-семантичні опозиції становлять інструмент для реконструкції семіотичного універсуму, який дає змогу змоделювати міжмовні образно-номінативні етнокультурні паралелі, по-перше, крізь призму структурно-семантичних і семантичних протиставлень – екзистенціальних, соціальних, прагматичних, міфопоетичних і, по-друге, шляхом виокремлення певних концептосфер, пов’язаних з обмінною, прагматичною, аксіологічною і міфологемною сферами. Антропоцентричні за своєю природою предметно-тематичні групи паремій ґрунтуються на опозиційних тематичних парах та їх концептуально-семіотичних характеристиках, в основі яких лежать перехресні зв’язки з фразеосемантичними групами, що зумовлюється синкретизмом символічно-маркованих архетипів та предметно-образних груп паремійних одиниць у зіставлюваних мовах. Аксіологічна концептосфера паремійних одиниць притаманна майже всім зіставлюваним одиницям. Класи сигніфікативно та реалемно безеквівалентних паремійних одиниць з національно-культурним компонентом семантики в японській мові тісно переплітаються зі специфічними за національно-культурною семантикою етнокультурними паралелями. Вони виникають в результаті відсутності реалії або предмета, що входить до складу образної структури паремії. |