У дисертації досліджено та узагальнено сучасний стан, типологічну та просторову структуру природних комплексів молодих лісів, а також динамічні особливості їх росту та розвитку у різних ландшафтно-едафотопічних умовах. 1. У межах дослідженої частини Держлісфонду домінують вологі сугрудові, рідше вологі грудові лісорослинні умови. Серед молодих деревостанів найбільш поширеними є ялинники, на частку яких припадає 65% загальної площі. Бучняки займають лише 13%, яличники – 7%, дубняки – 6%. Вони відзначаються у відповідних висотно-кліматичних умовах високою швидкістю росту та продуктивністю. 2. Ландшафтно-едафотопічний ареал поширення ялинників охоплює, головним чином, на височині – сирі сугруди, у низькогір'ї – вологі субори та сугруди, а також сирі сугруди, окрім того у середньогір'ї, у нижніх частинах схилів – вологі субори та сугруди, а у середніх та верхніх частинах – всі типи едафотопів. Бучняки та яличники поширені переважно у вологих сугрудах та грудах на височині, у низькогір'ї та у нижній частині середньогір'я, дубняки – у вологих сугрудах та грудах на височині, а вільшняки – у сирих сугрудах-грудах височини та низькогір'я. 3. Істотною особливістю молодих деревостанів є їх висока повнота. Максимальні значення повноти спостерігаються у віці деревостанів 40–60 років. Пізніше, у віці 60–80 років, вони істотно знижуються до величини 0,5– 0,9. Відповідно у віці 40–50 років уже можуть бути сформовані основні запаси деревини на рівні 500 м3/га. Проте у майбутньому вони вже зростають повільно, до середньої величини 630 м3/га, що є наслідком інтенсивних доглядових рубань. 4. Найбільш цінними у господарському відношенні є молоді мішані деревостани, у яких переважаючою породою є ялиця. Хоч в середньому на її частку припадає трохи більше ніж 50% від загальної кількості дерев, все ж об'єм їх ділової деревини становить 62% від загального запасу. За цим показником істотно поступається ялина (обсяг ділової деревини 40 – 48%). Найменш перспективний бук (обсяг ділової деревини 22%). 5. Причиною низької якості стовбурної деревини у молодих деревостанах є чисельні пошкодження та захворювання дерев (23 збудники хвороб). 6. Періодичне рясне насіннєношення забезпечує високий потенціал ялини, ялиці, бука та ін. видів до формування багаточисельного молодого потомства, достатнього для успішного відтворення корінних лісів. 7. Протягом перших 50 років росту у деревостанах відбуваються інтенсивні процеси структурної перебудови, зокрема їх складу. Природний процес формування, росту та розвитку молодих деревостанів визначається біологічними особливостями взаємодії складових порід, їх швидкістю росту у різні вікові періоди, тіневитривалістю та здатністю до генеративного відтворення молодого покоління. 8. Відповідно до конкретних ландшафтно-едафотопічних умов процес природного формування й розвитку молодих лісових угруповань є чітко спрямований і полягає у послідовній перебудові їх складу та структури від дифузних початкових угруповань до едифікаторно-ассоційованих фітоценоззів: на височині: у вологих сугрудах-грудах – від ялиново-осикових березняків з домішкою головних та супутніх порід до буково-ялиново-грабових дубняків; у сирих сугрудах-грудах – від ялиново-осиково-чорновільхових березняків до сіро-чорновільхових ялинників; у низькогір'ї: у вологих сугрудах – від буково-ялицево-березових ялинників до ялицево-ялинових бучняків; у вологих грудах – від ялиново-березових бучняків до ялицево-ялинових бучняків; у середньогір'ї: у вологих сугрудах – від ялицево-березово-букових ялинників до букових ялинників; у вологих грудах – від буково-ялицевих ялинників до ялинових бучняків. 9. Штучне лісовідновлення та догляд за деревостанами в цілому мало вплинули на напрями формування лісових фітоценозів. До позитивних наслідків слід віднести локальні приклади високопродуктивних чистих та мішаних деревостанів ялини, а також з домішкою модрини польської та європейської. 10. Ведення лісового господарства у молодих деревостанах доцільно будувати з врахуванням всіх стадій розвитку молодих деревостанів у конкретних ландшафтно-едафотопічних умовах. 11. Лісокультурні заходи повинні бути узгоджені з напрямами процесів природного лісовідновлення і розширювати склад деревостанів за рахунок цінних автохтонних та інтродукованих порід. 13. Догляд за лісом повинен співпадати з напрямами розвитку молодих деревостанів у конкретних ландшафтно-едафотопічних умовах. Він має створювати кращі умови росту та розвитку деревам майбутнього, поліпшувати їх світлове, мінеральне та водне живлення, не завдаючи їм механічних пошкоджень. |