| У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукових проблем, пов’язаних з кримінально-процесуальними строками. За своєю суттю вони є однією з найважливіших гарантій забезпечення швидкості кримінального судочинства, захисту прав та законних інтересів учасників процесу та здійснення прокурорського нагляду за додержанням законності органами досудового розслідування. Встановлення оптимальних (розумних) строків є важливим напрямком удосконалення кримінально-процесуального законодавства, і проведені дослідження дозволяють зробити щодо цього цілий ряд пропозицій. Швидкість є не тільки завданням кримінального процесу (ст. 2 КПК України), а й його принципом, складовими якого, з одного боку, є швидке (оперативне, своєчасне) реагування на вчинений злочин уповноважених на те державних органів та посадових осіб, з другого — право кожного заінтересованого учасника процесу на швидке розслідування злочину, відшкодування заподіяної ним шкоди, розгляд та вирішення кримінальної справи, а отже, і право вимагати цього від органів дізнання, досудового слідства, прокурора і суду. Швидкість кримінального процесу досягається насамперед за допомогою встановлених у законах, підзаконних нормативних актах та актах правозастосувача строків, які роблять діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокурора та суду більш динамічною та впорядкованою, та цілим рядом кримінально-процесуальних інститутів: цивільним позовом у кримінальному судочинстві, розслідуванням справи декількома слідчими, дорученнями слідчого в порядку статей 114 і 118 КПК України та дорученнями про взаємну правову допомогу, судовими дорученнями, об’єднанням та виділенням кримінальних справ, диференційованими провадженнями досудового та судового слідства тощо. Диференціація проваджень по кримінальних справах є одним із засобів прискорення кримінального судочинства. У цьому зв’язку потребує подальшої розробки ідея впровадження скорочених форм досудового розслідування та судового слідства: розширення кола справ приватного обвинувачення, збереження протокольної форми досудової підготовки матеріалів, відродження дізнання як самостійної форми досудового розслідування і т. ін. |
