Анотація до роботи:

Заїка С.О. Строки у кримінальному процесі України в контексті європейських стандартів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2006.

Дисертація є певним внеском в розробку наукових основ інституту кримінально-процесуальних строків, удосконалення їх правової регламентації та практики застосування, що в кінцевій меті направлено на підвищення ефективності кримінального судочинства, забезпечення прав і законних інтересів осіб, які беруть в ньому участь. На підставі аналізу чинного кримінально-процесуального законодавства України, проекту КПК України, міжнародних документів, які стосуються порядку провадження судочинства, рішень Європейського суду з прав людини, законодавства інших країн, судової статистики, результатів анкетування практичних працівників та наукових праць обґрунтовані теоретичні положення та викладені практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення діяльності слідчих, прокурорів і суддів щодо порядку обчислення та правової регламентації окремих видів кримінально-процесуальних строків.

У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць вчених, сформульовані основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення й полягають у такому:

1. Зазначається, що кримінально-процесуальна форма – це система визначених кримінально-процесуальним законом вимог, які передбачають підстави, порядок, умови, послідовність і, саме головне, строки вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень суб’єктами кримінального процесу в межах їх визначеного правового статусу.

2. Пропонується, ст. 32 КПК України “Роз’яснення значення термінів Кодексу” (ст. 6 проекту КПК) доповнити пунктом “Момент затримання”, який викласти в наступній редакції: “Момент фактичного затримання оформлюється рапортом (актом чи протоколом) оперативного працівника (чи посадової особи органу дізнання), який складається у місці фактичного затримання у присутності затриманої особи й очевидців з роз’ясненням права підозрюваного користуватися допомогою захисника з моменту порушення кримінальної справи або з моменту фактичного затримання”.

3. У зв’язку з поширеними випадками неявки в судові засідання свідків, потерпілих та їхніх представників, що істотно вливає на дотримання строків розгляду справ, автором пропонується показання належним чином повідомлених про день розгляду справи свідків, що нез’явилися в судове засідання, оголошувати в ході розгляду справи, а самих свідків піддавати короткочасному арешту або великому штрафу за неповагу до суду (щодо великого штрафу – то це повинно стосуватися й захисників, які не з’являються в суд без поважних причин). Завдання судді (секретаря, помічника судді) – сповістити належним чином учасників процесу про час розгляду справи. Якщо це зроблено – суд повинен розглянути справу.

4. Акцентується увага на необхідності ведення в судах у кожній кримінальній справі спеціальної довідки, за аналогією довідки про рух кримінальної справи, яка додається до обвинувального висновку після закінчення досудового розслідування. Цей документ повинен містити дані про всі часові витрати на проходження справи в суді до набрання вироком законної сили і звернення його до виконання. Один екземпляр такої довідки має додаватися до матеріалів справи, а її копія – зберігатися у картотеці в канцелярії суду.

5. Наголошується на тому, що слідчий (особа, яка провадить дізнання) при роз’ясненні підозрюваному та обвинуваченому права на захист повинні акцентувати увагу на тому, що в разі неявки обраного ними захисника в установлений законом строк захисник буде призначений через адвокатське об’єднання, розташоване за місцем провадження досудового розслідування, а у випадку відмови від призначеного захисника слідчі дії будуть провадитись без участі захисника.

Публікації автора:

1. Заїка С.О. Поняття та значення строків у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 7. – С. 125–129.

2. Заїка С.О. Щодо порядку обчислення строків у кримінальному процесі // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 41–44.

3. Заїка С.О. Щодо “розумності” строків провадження судочинства у радянському та національному кримінально-процесуальному законодавстві” // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ / Редкол.: О.Ф. Штанько (голов. ред.) та ін. – К.: КІВС, 2004. – С. 217–223.

4. Заїка С.О. Основні положення міжнародно-правових документів з питань кримінально-процесуальних строків // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. – С. 128–132.

5. Заїка С.О. Основні причини порушення строків у кримінальному процесі України // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 132–134.

6. Заїка С.О. Строки досудового розслідування // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доп. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – Ч. 1. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – С. 184–185.

7. Заїка С.О. Основні положення міжнародного та національного законодавства з питань кримінально-процесуальних строків // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти та законодавство України: Матеріали науково-практичної конференції. 12 березня 2004 р., м. Київ / За ред. О.Ф. Штанька, Н.В. Болотіної. – К.: КЮІ МВС України, 2004. – Ч.2. – С. 193–195.

8. Заїка С.О. Основні причини порушення кримінально-процесуальних строків при провадженні досудового розслідування // Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів: Тези доп. – К.: Нац. акад. внутр. справ України. – 2005. – Ч.2. – С. 120–121.