Анотація до роботи:

Піщікова К.В. Стратегії домінування в аргументативному дискурсі: гендерний аналіз (на матеріалі англійської мови). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2003.

У дисертації вивчаються гендерні аспекти стратегій домінування в аргументативному дискурсі у межах синергетичного підходу на матеріалі сучасної англійської мови. Для дослідження гендерних закономірностей конфліктної формалізованої мовленнєвої взаємодії, що спрямована на встановлення комунікантами контролю над інтеракцією і виключає можливість досягнення компромісу, був використаний інструментарій та принципи дослідження теорії акомодації, а саме техніка міжсуб’єктного контролю. Стратегії домінування в конфліктній мовленнєвій взаємодії складаються з мовленнєвих тактик, які класифіковано за принципом “сильної”, або експлікованої, та “слабкої”, або імплікованої “загрози лицю” комуніканта та визначено як формальні та змістовні тактичні мовленнєві ходи. Гендерно диференційоване використання стратегій і тактик домінування, що було виявлене під час аналізу, полягає у більшій стабільності та впевненості мовленнєвої поведінки юнаків та більшій маневреності мовленнєвої поведінки дівчат. Юнаки ширше використовують формальні тактичні мовленнєві ходи, спрямовані на втримання ініціативи говоріння незалежно від статі опонента. Дівчата більше використовують змістовні тактичні мовленнєві ходи, проте в змішаних парах комунікантів вони також широко використовують формальні тактичні мовленнєві ходи, спрямовані на перехоплення ініціативи. Виявлені закономірності пояснюються впливом соціальних гендерних стереотипних приписань і позиційних ролевих приписань публічної дискусії та конфліктом між ними.

У дисертації представлене теоретичне узагальнення і експериментальний аналіз гендерних аспектів реалізації стратегій домінування в аргументативному дискурсі. У межах синергетичного підходу мовленнєва взаємодія розглядається як відкрита адаптивна система, що здатна самоорганізуватися. Це дозволяє застосувати інтегративну модель аналізу, що враховує всі ключові характеристики мовлення, такі як системність, інтерактивність і стратегічна орієнтованість з огляду на такі методологічні принципи сучасного мовознавства, як експансіонізм, експланаторність, антропоцентризм і функціоналізм. Застосування поняття техніки міжсуб’єктного контролю в межах синергетики дозволяє описати і пояснити функціонування механізму домінування в конфліктній мовленнєвій взаємодії.

У термінах теорії акомодації гендер визначається як соціальне стереотипне приписання, а його відтворення в мовленнєвій інтеракції зумовлене як сукупним впливом інших соціальних чинників, так і специфікою позиційних ролей мовців.

Аргументативний дискурс шкільних дебатів є мовленнєвою ситуацією, в якій встановлення домінування є першочерговою ціллю мовленнєвої взаємодії. Його специфічними характеристиками є високий ступінь формалізації і конфліктності, орієнтованість на аудиторію і неможливість досягнення компромісу.

Стратегія домінування складається з формальних та змістовних тактичних мовленнєвих ходів. Формальне домінування досягається узурпуванням часу говоріння, при цьому формальні тактичні ходи експліцитного перехоплення ініціативи, такі як перебивання, накладення та блокування, створюють “сильну”, експліковану “загрозу лицю” комуніканта. Змістовне домінування припускає маніпулювання змістом висловлювань опонента і характеризується “слабкою”, імплікованою “загрозою лицю” комуніканта. Такий розподіл дозволяє оцінити ступінь конфліктності мовленнєвої взаємодії в різних типах пар комунікантів.

На підставі отриманих результатів можна стверджувати, що закономірності у використанні мовленнєвих тактик формального і змістовного домінування є гендерно зумовленими. Стабільність мовленнєвої поведінки юнаків проявляється у використанні переважно формальних тактичних ходів утримання ініціативи говоріння незалежно від статі опонента. Мовленнєва поведінка дівчат визначається високою маневреністю: в цілому, дівчата здійснюють більше роботи по “підстроюванню” до мовленнєвої поведінки і комунікативних цілей співрозмовника протилежної статі. Загалом, комуніканти-дівчата віддають перевагу тактичним ходам змістовного домінування, але в змішаних парах комунікантів вони також широко використовують формальні тактичні ходи експліцитного перехоплення ініціативи, які не є типовими для їх мовленнєвої поведінки.

Маневреність у використанні тактичних ходів дівчатами пояснюється тим, що в їхньому поведінковому арсеналі знаходяться рольові приписання декількох видів: як традиційні гендерні приписання, так і приписання, зумовлені задачами комунікативної ситуації. З іншого боку, повна кореляція між “маскулінним” стереотипним приписанням і позиційними ролями публічної дискусії виявляється у стабільності характеристик мовленнєвої поведінки юнаків.

Винайдена конфігурація міжгендерної мовленнєвої взаємодії у публічних дебатах зумовлюється, на нашу думку, макрорівнем соціальних взаємин, зокрема, рівнем соціальних стереотипних приписань. Гендерні стереотипні приписання традиційних “фемінінних” і “маскулінних” ролей в американському соціумі зумовлюють кореляцію “фемінінного” із тривіальним і “маскулінного” із соціально значимим. В контексті досліджуваної мовленнєвої ситуації міжгендерний мовленнєвий конфлікт виникає внаслідок невідповідності “фемінінних” стереотипних установок і позиційних ролей, що реалізуються дівчатами в публічних дебатах.

Дане дослідження відкриває нові наукові перспективи у галузі вивчення гендерних аспектів мовленнєвої взаємодії в аргументативному дискурсі, а також може слугувати основою для подальших досліджень гендерної, соціо- та прагмалінгвістики. Отримані результати засвідчують плідність застосування теорії акомодації до вивчення мовленнєвої взаємодії. Синергетичний підхід є перспективним для аналізу інших типів дискурсів. Основні положення даної роботи можуть слугувати підґрунтям при дослідженні невербальних аспектів мовленнєвої взаємодії, а також в аналізі міжкультурної мовленнєвої взаємодії.

Публікації автора:

1. Мартынюк А.П., Пищикова Е.В. Формирование коммуникативных стратегий полов // Вісник Харківського державного університету. – 1998. – № 406. – C. 95-100.

2. Мартинюк А.П., Піщікова К.В. Гендерні комунікативні стратегії в дискусії // Вісник Харківського державного університету. – 1999. – № 424. – C. 81-85.

3. Мартынюк А.П., Пищикова Е.В. Сравнительный анализ гендерной стратегической ориентации (на материале английского и русского языка) // Вісник Харківського державного університету. – 1999. – № 435.– C. 91-97.

4. Пищикова Е.В. Гендерные аспекты эксплицитного доминирования в дискуссии // Вестник Международного славянского университета (г.Харьков). – 2001. – Т.4, № 6. – C. 11-15.

5. Пищикова Е.В. Теоретико-методологические особенности анализа речи // Вестник Международного славянского университета (г.Харьков). – 2002. – Т.5, № 1. – C. 6-8.

6. Pishchikova K. Gender Difference and Intertextuality: Comparative Analysis of Strategic Questioning for Ukrainian and American Debaters // Wiener Slawistischer Almanach. – 2002. – B. 55. – S. 145-152.

7. Pishchikova K. Gender Communicative Strategies in Debate // Proc. the First International Conf. “Gender: Language, Culture, Communication“. – Moscow: Moscow State Linguistic University. – 1999. – P. 137-138.

8. Pishchikova K. Gender Communicative Strategies in Debate: Comparative Analysis for Ukrainian and American Debaters // Gender-forschung in der Slawistik: Beitrдge der Konferenz „Gender – Sprache – Kommunikation – Kultur“. – Jena: Institut fьr Slawistik. – Jena: Friedrich Schiller-Universitдt. – 2001. – S. 25-26.

9. Пищикова Е.В. Статусные аспекты гендера в дискуссии // Труды Второй междунар. конф. “Гендер: язык, культура, коммуникация”. – Москва: МГЛУ. – 2001. – C. 87-88.