Анотація до роботи:

Щербина О. В. Стратегічні засади розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03. – “Організація управління, планування і регулювання економікою”.

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено теоретичним та практичним засадам формування зовнішньоторговельної стратегії України щодо країн СНД, з метою забезпечення сталого економічного розвитку національної економіки.

У дисертаційній роботі проаналізовано існуючі стратегії зовнішньої торгівлі, вплив процесів глобалізації та інтеграції на розвиток зовнішньоекономічної діяльності, вектори інтеграції України у світогосподарські зв’язки. Визначенні умови конвергенції регіональних об’єднань країн СНД, характеристики формування умов зовнішньоторговельного співробітництва країн СНД, пріоритети у зовнішній торгівлі України з країнами СНД у контексті зміни кон’юнктури товарних ринків. Надані конкретні рекомендації щодо формування зовнішньоторговельної стратегії та нормативно-правової бази України з країнами СНД.

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої проблеми розробки зовнішньоторговельної стратегії України з країнами СНД. Вона узагальнює і розвиває науковообґрунтовані підходи реформування зовнішньої торгівлі та містить пропозиції стосовно вдосконалення її державного регулювання. Результати проведеного автором дослідження дали змогу зробити наступні висновки та пропозиції:

1. В умовах швидкого розвитку НТП та процесів глобалізації економічних зв'язків замість статичних порівняльних переваг у даний час більш актуальні конкурентні переваги, які є результатом цілеспрямованої політики за рахунок здійснення скоординованої стратегії, що враховує переваги на основі факторів виробництва, продуктивність, диверсифікацію товарів і ринків, технологічні відмінності й ефект масштабу.

2. Досягнення підвищення конкурентоспроможності країни можливе за умови використання таких факторів: регулювання зовнішньоекономічних зв’язків; сукупний економічний потенціал (у тому числі забезпеченість ресурсами); потенціал і результативність НДДКР, здатність до інновацій; рівень управління якістю продукції; ступінь участі в міжнародній торгівлі й русі капіталів; стан фінансового ринку; ступінь розвитку інфраструктури; вплив держави на створення конкурентного середовища.

3. Зростання світової зовнішньої торгівлі в умовах глобалізації відбувається стрімкіше порівняно з темпами росту валового продукту і промислового виробництва, що означає збільшення ролі зовнішньої торгівлі як одного з факторів економічного зростання і пов’язано з поширенням НТП у країнах світу; діяльністю транснаціональних корпорацій; прямими іноземними інвестиціями; належністю країни до відповідного регіонального економічного угрупування (чим стабільніше таке угрупування і сильніші внутрішні зв`язки та взаємна зацікавленість країн–учасниць, тим успішніше розвивається їхній взаємний товарообіг).

4. Серед основних пріоритетних напрямів інтеграції України у світове господарство виділені ЄС – як стратегічна мета та СНД – виходячи з економічної доцільності. Аналіз індикаторів економічного розвитку країни (ВВП, прямі іноземні інвестиції, обсяг високотехнологічного експорту на душу населення; витрати на науку та дослідження у ВВП; індекс конкурентоспроможності) показав, що Україна може стати активним учасником ЄС тільки при здійсненні глибоких внутрішніх перетворень. Це підкреслює важливість активізації зовнішньоекономічних зв’язків з країнами СНД за умови впровадження цілеспрямованої зовнішньоторговельної стратегії для забезпечення доступу до ресурсів та ринків збуту, залучення інвестицій для реформування економіки України, що є важливим чинником для її піднесення.

5. Створення необхідних правових, економічних і організаційних умов для вільного переміщення товарів, капіталів і робочої сили, а також різношвидкісна інтеграція окремих держав у межах СНД зумовили розподілення регіональних економічних об'єднань за двома принципами взаємодії: на прискоренні інтеграції при більш тісній економічній та політичній взаємодії (СДБР та ЄврАзЕС) та на спільному використанні транспортно-комунікаційного потенціалу (ЦАЕС та ГУУАМ). Проведений аналіз умов конвергенції показав присутність інтеграції у всіх інтеграційних об’єднаннях країн СНД.

6. Стратегія зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД має бути спрямована на досягнення зовнішньоторговельної збалансованості за рахунок зростання ефективності експортних поставок, яка полягає у приведенні товарної структури у відповідність з реальними потребами світових товарних ринків, створенні замкнутих виробничих циклів, активному залученню передових технологій для модернізації національного виробництва. Впровадження зазначеної стратегії вимагає створення сприятливих умов в економічній, законодавчій та інформаційній сферах здійснення зовнішньоторговельних операцій. Роль держави в експортній стратегії полягає не в забезпеченні прямої фінансової «допомоги» експортерам, а в тому, щоб стимулювати вітчизняного виробника до самостійного розвитку та вдосконалення конкурентних переваг.

7. Доведено недоцільність копіювання Україною комплексної стратегії просування експорту інших країн, оскільки кожна національна економіка має власний, характерний для неї експортний потенціал та рівень розвитку факторів, що визначають конкурентоспроможність країни на світовому ринку. В Україні однією з найперспективніших є “нішова” стратегія. На основі проведеного аналізу визначені галузі економіки України, які мають порівняльні і конкурентні переваги, серед яких: літако-, приладо-, суднобудування, енергетичне устаткування, воєнно-промисловий та агропромисловий комплекси тощо.

8. Комплекс практичних заходів щодо реформування структури експортних поставок на базі державної підтримки, повинен здійснюватися в кілька етапів, відповідно до реальних економічних можливостей держави і полягає у розробці фінансових програм розвитку пріоритетних національних і експортних проектів, адміністративно-організаційній підтримці національного виробництва; забезпеченні на всіх рівнях управління кредитно-страхової підтримки для стимулювання експорту.

9. Для використання потенційних торговельних переваг Україні в країнах СНД необхідні: розробка та здійснення загальнодержавної стратегії закріплення в галузевих та регіональних ”нішах” країн СНД, забезпечення стабільності та взаємовигідність транзитних послуг, відновлення та розширення коопераційних зв’язків для спільного або скоординованого виходу на ринки інших країн Співдружності і поза її межами. Підвищенню ефективності зовнішньої торгівлі України з країнами СНД сприятиме перехід до режиму зони вільної торгівлі; створення промислово-фінансових груп; розвиток міжнародних транспортних коридорів; формування мережі галузевих або регіональних торговельних домів, асоціацій, консорціумів.

Публікації автора:

1. Щербина О. В. Проблеми глобалізації світової економіки// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Наук. ред. І. К. Бондар. – К.: НДЕІ. – Випуск 12. – 2001. – с. 14–17.

2. Щербина О. В. Географічна диверсифікація українського експорту послуг // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К.: Інститут міжнародних економічних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. – Випуск 38, ч. ІІ. – 2002. – с. 127–131.

3. Кейданський К. Г., Щербина О. В. Державна політика по адаптації економіки України до вимог сучасного світового господарства// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Наук. ред. І. К. Бондар. – К.: НДЕІ. – Випуск 1(20). – 2003. – с. 3–7. (Автору належить розробка стратегії економічної інтеграції України з країнами СНД).

4. Щербина О. В., Богомазова В. М. Структурні зрушення в зовнішній торгівлі товарами України з країнами СНД// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Наук. ред. І. К. Бондар. – К.: НДЕІ. – Випуск 2(21). – 2003. – с. 38–45. (Автору належить проведений аналіз чинників, що стримували розвиток зовнішньої торгівлі України з країнами СНД і регіональними об’єднаннями та рекомендації щодо вдосконалення зовнішньоторговельних зв’язків).