Дисертація присвячена розв’язанню важливої економічної проблеми – обґрунтуванню стратегічних засад розвитку експорту паливно-енергетичних ресурсів. У дослідженні узагальнені та отримали подальший розвиток науково-методичні засади нарощування експорту паливно-енергетичних ресурсів і сформульовані пропозиції щодо їх реалізації при розробленні заходів економічної політики у процесі підготовки стратегії розвитку ПЕК, прогнозів і програм економічного і соціального розвитку України. Проведено дослідження дало змогу зробити наступні висновки. 1. Уряди всіх країн світу в більшій чи меншій мірі здійснюють регулювання експортних операцій, керуючись політичними, економічними, соціальними, екологічними, моральними, релігійними міркуваннями. При цьому для регулювання широко використовуються як економічні, так і адміністративні інструменти, такі, котрі діють через механізм цін або прямим чином обмежують поставку і закупку товарів. Тому Україні слід теж більш рішуче використати цей важель у відповідних умовах. 2. Орієнтирами експортної політики України повинна стати поміркована лiбералiзація руху продукції ПЕК на зовнішні ринки при забезпеченні стабільності правового режиму, суворому державному контролі за стратегiчними ресурсами, а також попередження демпінгового продажу товарів українського походження. Це передбачає зумісне використання у необхідних випадках тарифних і нетарифних обмежень експорту, активізацію протидії необгрунтованим санкціям ряду інших держав проти вітчизняних виробників і експортерів, прийняття відповідних нормативних документів, здійснення необхідних організаційно-управлінських, договірних заходів. 3. Наявний потенціал України і її місцезнаходження забезпечують можливість ефективного використання експорту ПЕР у разі їх імпорту для власних потреб і часткового експорту паливно-енергетичних ресурсів власного виробництва та продукції переробки первинної сировини, а також за рахунок їх реекспорту. 4. Основними умовами нарощування експорту продукції ПЕК є підвищення ефективності експорту ПЕР за рахунок упровадження нових технологій у їхнє виробництво, підвищення конкурентоспроможності мінерально-сировинної продукції України, запровадження стимулюючих заходів, створення сприятливої системи залучення інвестицій тощо. 5. Перехід економіки України до інноваційної моделі розвитку передбачає виробку чіткої програмно-цільової політики макроекономічного впливу на формування кардинальних напрямів і параметрів геоекономічної стратегії, враховуючи як галузевий, так і національно-територіальний аспект. При цьому метою повинно бути підвищення технологічного рівня експорту, перехід від експорту продукції головним чином сировинної групи до розвитку експортного виробництва на базі існуючих в Україні природних ресурсів. 6. Проведений аналіз показує, що у якості пріоритетних напрямів нарощування експортного потенціалу продукції ПЕК слід відзначити: нарощування науково-технічних розробок, патентно-ліцензійної торгівлі, “ноу-хау”, інжинірингу, послуг по підготовці та забезпеченню процесів виробництва і реалізації продукції, що експортується, а також послуг по підготовці спеціалістів тощо; розвиток видобувних галузей з їх переорієнтацією на виробництво висококондиційної продукції за сучасними енерго- та екологічнозберігаючими ефективними технологіями; міжнародні транспортно-експедиторські послуги та транзитні перевезення (автомобільним, авіаційним, водним, залізничним та трубопровідним видами транспорту) з урахуванням геополітичних факторів. Проекти з вказаних напрямів не завжди мають швидку віддачу на початковому етапі, але у перспективі вони стануть не тільки рушіями прогресу, але і високоефективними виробництвами. Відбір проектів експорту по критерію ефективності слід здійснювати шляхом ранжування проектів (упорядкування масиву проектів по зростанню питомої ефективності) з подальшим поступовим включенням у програму найбільш ефективних проектів. 9. Нарощування експорту ПЕР (кpім пpямого економічного ефекту) надасть можливість у цілому оздоpовити економічну ситуацію в кpаїні, а саме: - pеалізувати потенційні можливості укpаїнської науки та високих технологій; - збеpігти тепеpішній індустpіальний та технологічний базис укpаїнської економіки; - відновити і pозшиpити пеpспективи для викоpистання наявних виpобничих потужностей, пpоектно-констpуктоpських оpганізацій і великих тpудових колективів, зайнятості пpацездатного населення; - пpипинити pуйнівні пpоцеси деспеціалізації і pозпаду коопеpаційних зв’язків і ствоpити нові умови для фоpмування більш вигідних економічних відносин з іншими кpаїнами; - спpияти виникненню конкpетних матеpіальних пеpедумов для залучення високих технологій із заpубіжних кpаїн; - pозвивати вітчизняну базу високого технологічного виpобництва і інфоpмаційних послуг, подолати економічне відставання і спpияти виникненню пеpспектив ефективного економічного обміну, одеpжання пpибутку, зв’язаного з технологічним лідеpством. 10. Україні необхідно ініціювати створення центрів досліджень кон’юктури продукції ПЕК на внутришньому і світових ринках, проведення кваліфікованої цінової експертизи зовнішньоторгівельних контрактів з видачею відповідних рекомендацій та аналітичних матеріалів суб’єктам господарювання, структурам виконавчої влади. Слід також створити науково-дослідну базу для системного вивчення стану світових ринків ПЕР та маркетингового забезпечення діяльності українських експортерів, активно залучати до цієї роботи торгівельно-економічні місії, відповідні підрозділи посольств України за кордоном, представництва різних українських фінансово-промислових структур, повніше використовувати можливості Торгово-промислової палати України. |