1. Повна безконтрольність ходу економічних процесів в Україні на сучасному етапі розвитку приводить до негативних явищ. Існує ряд сфер, де державне регулювання необхідне (державний сектор економіки, бюджетне планування, соціальна сфера, наукові дослідження). Для виходу з аграрної кризи потрібне посилення державного регулювання сільського господарства, починаючи із прийняття закону про матеріальну відповідальність керівників всіх рівнів за результати господарювання, впровадження прогресивної оптимальної системи машин і нових технологій, що відповідають світовим досягненням, за рахунок державних інвестицій і залучення іноземних інвесторів, прийняття закону про паритет цін, відповідно до якого встановлюється порядок нормальних міжгалузевих цін і обліку їх у бюджеті. Необхідне формування Національного земельного банку, що здійснює пільгове іпотечне кредитування виробництва, фінансування програм технічного переозброєння галузі. Потрібна інтервенція держзакупівель для завоювання стійких позицій на світових ринках. 2. Найбільш повно і точно відбиває економічну ефективність виробництва зерна відношення прибутку до сумарної вартості грошової оцінки землі, людського та матеріально-технічного капіталів. Прибуток виражає здатність підприємства реалізувати продукцію на ринку зерна за цінами, які покриють повні витрати на його виробництво і реалізацію. 3. Грошова оцінка земель як складова частина економічної ефективності виробництва зерна відбиває здатність сорту зернової культури адаптуватися до певних ґрунтово-кліматичних особливостей її вирощування, обумовлених поєднанням використованих технічних засобів у обраній технології виробництва. Спираючись на теоретичне положення, що різні сорти зернових культур на ґрунтах тієї ж самої родючості здатні давати різний дохід, обґрунтовано методичний підхід, що дозволяє оцінити внесок генетиків і селекціонерів у створення сортів озимої пшениці на основі розбіжностей в одержаній диференційній ренті. 4. Економічне значення виробництва зерна визначається не тільки тим, що хліб є основним харчовим продуктом людини, але й тим, що без виробництва зерна неможливий розвиток галузей тваринництва. Виявлено негативні тенденції виробництва зернових культур: валовий збір зерна в АРК зменшився з 1988,2 тис. т у 1990 році до 1205,0 тис. т у 2004 році, тобто на 39,4%. 5. Фактично повністю скасовані сівозміни: якщо у 1990 році зернові й зернобобові культури займали в загальних посівних площах 45,7 %, то у 2003 році – 68,2 %, що свідчить значне скорочення площі вирощування кормових та інших сільськогосподарських культур, які не дають прибутку. Скорочення виробництва зерна призвело до катастрофічного становища у тваринництві АРК. Якщо в 1990 році великої рогатої худоби було 835,6 тис. голів, у тому числі корів 252,9 тис. голів, то в 2003 році менше відповідно в 4,1 і 2,2 рази. Поголів'я свиней скоротилося з 497,6 до 118,3 тис. гол. (в 4,2 рази), овець із 1039,2 до 170,2 тис. гол. (в 5,8 рази) і птахів з 19451,4 до 8516,6 тис. голів (в 2,4 рази). 6. В наслідок падіння життєвого рівня населення споживання хліба знизилося, незважаючи на те, що більша частина хлібних виробів продавалася за регульованими державою цінами. Спад купівлі хліба набагато нижчий, ніж інших продуктів харчування. У зв'язку з цим та нестійкістю виробництва борошна неповністю використовуються виробничі потужності борошномельної промисловості. У середньому по Україні використання потужностей виробництва борошна становить тільки 36%. 7. Диференційна рента сортів пшениці не обумовлена різницею в родючості ґрунту і є диференційною рентою сільськогосподарських культур. Найвища економічна ефективність нових сортів озимої пшениці може бути досягнута за умов відновлення системи насінницьких господарств на території України. 8. Встановлено, що в 1990 р. на 1 гектар ріллі вносилося по районах від 6,1 до 10,6 т органічних добрив, від 87 до 220 кг - мінеральних добрив по різних районах АР Крим. Розбіжність вмісту гумусу різних районів складала від 2,46 до 3,36 відсотків. Визначено, що кожна тонна органіки, що збагачує ґрунт, дає збільшення в грошовій оцінці землі в 272,28 дол., внесення мінеральних добрив, на кожні 0,1 ц діючої речовини 335 дол. 9. Важливо розміщувати зернові культури в освоєних сівозмінах. При цьому схема сівозміни повинна складатися з таким розрахунком, щоб забезпечити для кожної культури найкращого попередника. Попередник позитивно впливає не тільки на рівень урожайності озимої пшениці, але і на якість зерна. Вміст сирого протеїну в зерні озимої пшениці, посіяної по чорному пару, на 1,4-1,7 % вище, ніж при розміщенні її по кукурудзі на силос і по зернобобових культурах. 10. Встановлено, що самою продуктивною культурою в АРК є озимий ячмінь. За останні 14 років його врожайність перевищувала врожайність озимої пшениці в середньому на 2,7 ц/га, у т.ч. по першій зоні - на 5,7 ц, другій – на 4,3 ц/га. Переглянутий розподіл площ на перспективу на користь озимого ячменю. 11. Встановлено, що зростання грошової оцінки землі на 1000 грн. веде до збільшення виходу зерна на 51,73 грн. у розрахунку на 1 га. Ріст вартості основних засобів на 1000 грн./га зернових культур збільшує вихід продукції на 28,19 грн. з 1 га. Ріст вартості оборотних коштів на 1000 грн./га сприяє збільшенню валової продукції зерна на 84,37 грн./га, ріст людського капіталу на 1000 грн. збільшує вартість вирощеного зерна на 76,7 грн./га. 12. За зробленими розрахунками зерна озимої пшениці потрібно вирощувати 875 тис. т, рису - 75 тис. т, інших круп'яних культур (просо, гречка, зернобобові) - 20 тис. т. Разом – 970 тис.т продовольчого зерна, якого цілком вистачить для забезпечення хлібом, хлібобулочними виробами, борошном, крупою всього місцевого населення Криму та відпочиваючих. Крім того, уряду та різним господарюючим суб'єктам залишається ще 600-650 тис.т пшениці для експорту. 13. Важливим напрямком зростання ефективності виробництва зерна є концентрація посівів зернових культур, що веде до підвищення продуктивності праці, до зниження витрат на одиницю продукції й росту її рентабельності. Оптимальний розмір площі зернових культур у сільськогосподарському підприємстві повинна становити для степових районів Криму 3000-3500 га, для передгірних - 1500-1700 га. 14. Обґрунтовано цінову стратегію у галузі, яка базується на використанні принципу рівної ефективності підприємств, що виробляють зерно та продукти його переробки. |
