На основі проведених досліджень із стратегії розвитку кормовиробництва сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринкових відносин визначені висновки, які зводяться до наступного: 1. Кормовиробництво – основна ланка кормової бази і його необхідно формувати як спеціалізовану товарну галузь. Внутрішньогосподарське виробництво кормів повинне бути відособлене в товарне, і тільки на цій основі воно зможе стати самостійною галуззю й включитися в ринок кормів як постачальник різноманітних компонентів. 2. Стратегія трансформації галузі кормовиробництва складається з прогнозування, наукового передбачення результатів подальшого розвитку системи підприємств кормовиробництва, що спирається на знання існуючих зовнішніх і внутрішніх факторів; головної лінії поводження (місії) на тому або іншому етапі розвитку; перспективного планування інвестиційних програм розвитку підприємства; системи контролю, що дозволяє оптимізувати хід виконання тактичних завдань. 3. Визначено, що розвиток ринкових відносин у галузі кормовиробництва України, на відміну від існуючих, включає наступні напрями: формування ринку землі, що обслуговується Державним земельним банком; перетворення кормовиробничих підприємств у ринкові суб'єкти господарювання на основі реалізації своєї продукції на ринку кормів; стимулювання розвитку виробництва кормів пільговим іпотечним кредитуванням через заставні ціни; оптимізації розмірів концентрації кормовиробництва й елементів організаційно-господарського устрою галузі. 4. Розмір виробничих витрат на 1 га площі кормових культур, на відміну від загальноприйнятої методики, необхідно визначати через коефіцієнт рентабельності виробництва кормів, значення якого залежить від складу й структури кормових культур. 5. При вирахуванні коефіцієнта приросту ефективності нових кормовиробничих підприємств до базового варіанта до складу знаменника формули необхідно включати грошову оцінку землі, зайнятої кормовими культурами, оцінку людського й матеріально-технічного капіталу, що брав участь у створенні вартості кормів. 6. Сучасне кормовиробництво й тваринництво Автономної Республіки Крим перебуває в дуже складному економічному становищі, тому що з початку реформ залишилися 23,9% поголів'я великої рогатої худоби, 36,7 % – поголів'я корів, 34,1% – поголів'я свиней, 24,2% – поголів'я овець, 53,3% – поголів'я птиці, а площі кормових культур і виробництво кормів у перерахуванні на кормові одиниці скоротилися відповідно в 6,9 рази і 5 разів, це знизило забезпеченість кормами, розраховуючи на одну умовну голову великої рогатої худоби, на 33,1% порівняно з 1990 р. і склало в середньому за 2000-і роки всього лише 17,6 ц.к.о., що є вкрай недостатнім. Небажані зміни відбулися й у структурі кормових угідь, де частка площ кормових коренеплодів скоротилася майже в 2 рази, а по силосних культурах – майже в 3 рази. Відбулося різке зниження врожайності всіх кормових культур: кормових коренеплодів – у чотири рази, кукурудзи на силос і зелений корм – на 19,6%, однолітніх трав на сіно й зелений корм відповідно – на 35,1% й 41,5%, багаторічних трав на сіно й зелений корм – більш ніж у 2 рази, кормових культур у цілому – в 2 рази. Все це стримує розвиток тваринницьких галузей і вимагає розробки напрямів виходу кормовиробництва на ринкові основи. 7. Різко змінилася структура посівних площ, у якій частка кормових культур знизилася в 4 рази й склала в 2006 р. 11,0% проти 44,0% в 1990 р., що є результатом допущених помилок у ході реформування аграрного сектора, які зумовили, зокрема, збільшення нееквівалентності обміну між промисловістю й сільським господарством, падіння зацікавленості працівників кормовиробництва й сільськогосподарських підприємств у виробництві кормів. 8. Практика роботи 12 стійких рентабельних сільськогосподарських підприємств Автономної Республіки Крим показала, що завдяки збереженню в них крупнотоварного виробництва й таланту їхніх керівників, які володіють здібностями менеджерів і маркетологів ринкової економіки, приділяють пильну увагу потребам кормовиробництва, рентабельність галузі тваринництва й продуктивність тварин у галузях тваринництва не мала тієї негативної динаміки, що властива більшості сільськогосподарських підприємств Криму за роки реформування. Це свідчення серйозних резервів у розвитку сільськогосподарських підприємств Автономної Республіки Крим, у тому числі й у кормовиробництві, які необхідно використати. 9. Ефективне функціонування ринку кормів припускає розрахунок мінімально припустимих цін для виробників кормів, обмеження максимальних цін для кормопереробних підприємств й обмеження максимальної ціни для торговельних організацій залежно від попиту на корми. Недотримання суб'єктами викладеного методичного підходу до ціноутворення призведе до подальшої стагнації як тваринництва, так і кормовиробництва. 10. При визначенні приросту ефективності нових типів кормовиробничих підприємств у порівнянні з базовим при розрахунку норми прибутку повинна враховуватися грошова оцінка землі, людського капіталу й матеріально-технічних засобів. Це дозволить більш повно й комплексно оцінити вплив капіталу на результативність діяльності аграрного підприємства. 11. Розрахунки показали, що визначення оптимального розміру тваринницької ферми залежить від площі кормових культур і пасовищ, питомих внутрішньофермських експлуатаційних витрат, розміру капітальних вкладень, обсягу транспортування кормів і вивезення гною на 1 голову худоби. Виходячи з умов й інтенсивності виробництва кормів в АР Крим на площі 1500 га (900 га – кормова сівозміна, 600 га – прифермське пасовищне господарство), можна розмістити 300 корів на молочно-товарній фермі, при цьому сумарні витрати інвестицій на виробництво кормів, молока, його переробку й реалізацію складуть 4,5 млн. грн., чистий прибуток – 1,6 млн. грн., строк окупності – близько 3 років. 12. Порівняльна оцінка використання землі й сукупного сільськогосподарського капіталу по спеціалізованому кормовиробничому підприємству й молочно-товарному господарству із власною кормовою базою показала, що, розраховуючи на одиницю використаних ресурсів, перше підприємство більш ефективне в порівнянні з базовим і господарством, що має власну кормову базу. 13. Використання коефіцієнта рентабельності виробництва при визначенні виробничих і реалізаційних витрат на 1 га землі й для розрахунку коефіцієнта нормативного прибутку, а також введення в оцінку землі, зайнятої під кормовими культурами, урожайності кормових культур у кормопротеїнових одиницях і ціни реалізації одного центнера кормопротеїнових одиниць, дозволяє більш правильно підходити до визначення грошового еквівалента землі під кормовими культурами. Це дає можливість її використання для формування орендної плати за земельні ділянки, при оцінці економічної вигідності виробництва тих або інших кормових культур, удосконаленні оподатковування й розрахунку величини іпотечного кредитування. 14. Установлено, що при збільшенні частки концентрованих кормів у раціонах годівлі корів, собівартість продукції збільшується. 15. Найбільш ефективними, на основі зробленої в роботі економічної оцінки кормових культур в АР Крим, є нові високобілкові культури: Амаранти волотистий і хвостатий, Мальва кульчаста. Вони повинні зайняти стійке місце в кормових сівозмінах. 16. Використання прогресивних технологій і способів заготівлі, зберігання й приготування кормів обумовлює збільшення виробничих витрат, однак знижують їх в розрахунку на одиницю поживних речовин і поліпшують якість корму, це сприяє їхній окупності за рахунок одержання додаткової продукції тваринництва. 17. Формування кормовиробництва як спеціалізованої товарної галузі означає створення спеціалізованих підрозділів по вирощуванню кормів і виробництву тваринницької продукції з виділенням і закріпленням за ними необхідної площі сільськогосподарських угідь. Варто організувати прифермські сівозміни з посівом багаторічних трав на 4-5 років. Механізовані бригади, які будуть здійснювати виробництво кормів на індустріальній основі, повинні мати в постійному довгостроковому користуванні закріплені кормові угіддя, технічні засоби та інші виробничі фонди. Варто мати спеціалізовані підрозділи з селекції й насінництва кормових культур. Економічний механізм взаємин між підрозділами - принцип «купівлі-продажу». |