Проведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування стратегії інвестування виробництва для підприємств харчової промисловості України дозволяє зробити наступні висновки щодо напрямів, умов і джерел інвестиційного забезпечення технологічного оновлення, реструктуризації та підвищення конкурентоздатності галузі. 1. Дослідження сутності стратегії інвестування виробництва дозволило визначити її як економічну категорію, що характеризує той аспект безперервного процесу ліквідації стратегічного розриву між потенційною та бажаною конкурентними позиціями, який полягає в адаптації наявних ресурсів підприємства до вимог, визначених стратегією цінності підприємства, і здійснюється на ринках об'єктів реального інвестування. Розробка стратегії інвестування виробництва полягає в обгрунтуванні правил та підходів до визначення головних напрямів інвестицій, здійснення яких забезпечить підвищення конкурентоспроможності підприємства, галузі та національної економіки в цілому. 2. Дослідження економічного стану харчової промисловості, реального стану інвестування виробництва та відтворення основного капіталу дозволило виявити такі особливості розвитку цієї галузі на сучасному етапі: низький рівень конкурентоздатності; втрата частки внутрішнього ринку на користь домогосподарств; непристосованість структури виробництва до платоспроможного попиту через ціни; велика кількість нереструктуризованих підприємств; суттєве поглиблення неоднорідності підгалузей харчової промисловості за їх економічним станом; переважно екстенсивний характер розвитку конкурентного простору; основні фонди модернізованих та інвестиційно привабливих підгалузей становлять невисоку частку загальної вартості основних фондів галузі (менше 30%). 3. Поглиблений аналіз економічного стану, оновлення виробництва, відтворення виробничого капіталу в харчовій промисловості дозволив виокремити головні чинники підвищення ефективності стратегічних інвестицій в цій галузі, а саме: галузеву структуру; відтворювальний чинник; забезпеченість виробництва власними інвестиційними ресурсами. Ці чинники формують основи розробки стратегії інвестування виробництва в харчовій промисловості. 4. До стратегічних напрямів інвестування в харчовій промисловості слід віднести трансформацію її галузевої структури з метою утворення конкурентоздатного кластера підгалузей, структури яких, у свою чергу, сприяють такій поведінці виробників, результатом якої є ефективне використання ресурсів суспільства, проявом чого слід вважати високу споживчу цінність товарів, пропонованих ринку, і, як наслідок, високу конкурентоспроможність галузі; підвищення ефективності основних фондів галузі, для чого необхідно, по-перше, утворити, і, по-друге, постійно оновлювати найбільш ефективну їх сукупність; підвищення якості продукції, створення нових її видів, підвищення ефективності виробництва на базі впровадження нових технологій, нової техніки, механізації та автоматизації. Ці напрями мають взаємний вплив між собою. 5. Доведено важливість у перехідній економіці такого детермінанта стратегічних інвестицій, як рівень концентрації. Аналіз наукових вітчизняних і зарубіжних розробок щодо оцінки прогресивності галузевої структури та їх адаптація до умов перехідної економіки дозволив обгрунтувати необхідність застосування принципу природного відбору та показника рівня концентрації. Запропоновано методичні підходи до аналізу структури галузі на основі динаміки кількісних співвідношень підгалузей у загальному обсязі випуску продукції та індексу концентрації галузі, обчисленого як кількість підприємств у розрахунку на 10 млн. мешканців країни. В результаті аналізу структурних змін на основі цих підходів обгрунтовано, що підвищення ефективності інвестиційної діяльності в харчовій промисловості вимагає переходу до переважно інтенсивного способу розвитку конкурентного простору галузі та спрямування інвестиційних ресурсів на подальший розвиток молочної, кондитерської, пивоварної, виробництва безалкогольних напоїв, плодоовочевої та м'ясної підгалузей. 6. Поглиблений аналіз реального стану відтворення виробничого капіталу в харчовій промисловості дозволив виявити потребу вдосконалення його вартісних пропорцій і відповідно до цього обгрунтувати пріоритетність у розподілі інвестиційних ресурсів погашення реноваційної заборгованості з метою створення сприятливих умов нагромадження основного капіталу галузі, за яких головну роль у регулюванні нагромадження відіграватиме чинник взаємодії інвестиційного попиту та пропозиції. Дослідження процесу відтворення основних фондів харчової промисловості як масового безперервного процесу, що характеризується середніми за період часу строками служби й темпами приросту фондів, дозволило визначити загальні оцінки раціональних параметрів цього процесу на перспективний період, згідно яких для підприємств галузі доцільно щонайменше втричі збільшити обсяги вибуття зношених основних фондів, причому поступова зміна співвідношення вибуття і приросту основних фондів з 1:2, яке склалося на початок 2002 р., до 1:1 на перспективний період має першорядне значення. 7. Дослідження результативності та ефективності виробництва в харчовій промисловості дозволило визначити як головні чинники прискорення реструктуризації підприємств галузі ті чинники, що є повністю підконтрольними керівництву підприємств, а саме: орієнтація на збільшення частки власних джерел у фінансуванні інвестицій та підвищення якості розробки програм розвитку. В результаті аналізу шляхів вирішення проблеми збільшення власних інвестиційних ресурсів доведено, що в основу обгрунтування використання такого засобу, як прискорена амортизація, доцільно покласти показники вікової структури основних фондів, вимоги, викладені у Законі України "Про захист економічної конкуренції", а також показник мінімального ефективного масштабу виробництва. Запропоновано методичний підхід до оцінки мінімального ефективного масштабу виробництва, згідно з яким показник, обчислений як відношення обсягу продаж верхніх 50% заводів середнього розміру до сукупного обсягу продаж галузі, доцільно використовувати як приблизну оцінку частки національного ринку, що потрібна заводові з мінімальним ефективним масштабом виробництва. 8. Дослідження досягнень та досвіду сучасної світової теорії та практики управління дозволило обгрунтувати необхідність впровадження орієнтації на найвищу споживчу цінність у підходи до визначення місії, цілей та шляхів їх досягнення, що використовуються у вітчизняній практиці, а також внести в цьому зв'язку корективи у зміст процесів стратегічного управління інвестиціями. Це сприятиме зниженню ризику інвестування та збільшенню власних інвестиційних ресурсів підприємств. Запропоновано методичний підхід і розроблено рекомендації щодо використання моделі процесу стратегічного управління із споживчою орієнтацією. Виокремлено найважливіші аспекти діяльності підприємства як об'єкта інвестування, а саме: фінансова сфера, підвищення споживчої цінності, вдосконалення внутрішніх бізнес-процесів, зростання потенціалу людських ресурсів. Запропоновано методичний підхід до комплексної оцінки об'єкта інвестування. Розроблено рекомендації щодо побудови системи моніторингу ефективності, що відповідає потребам підприємств за умов сучасного конкурентного середовища, із застосуванням специфічного аналітичного інструменту – картки оцінки. 9. Визначено умови ефективної реалізації розробленої в дисертації стратегії інвестування виробництва. Найсуттєвішими з визначених умов є: поглиблення та завершення ринкових реформ в Україні; підвищення частки оплати праці у валовій доданій вартості; підтримання розвитку сировинного потенціалу харчової промисловості; прийняття Закону України "Про амортизацію"; забезпечення виконання положень Указу Президента України "Про основні напрями розвитку АПК" стосовно встановлення особливого режиму оподаткування підприємств харчової промисловості з метою стимулювання нарощування обсягів закупівлі сировини та її переробки, що дозволить дещо знизити існуюче податкове навантаження; розвиток інфраструктури харчової промисловості, особливо важливим це є для молочної та м'ясної підгалузей; стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для АПК. 10. Правила і підходи до прийняття стратегічних інвестиційних рішень, розроблені і запропоновані в дисертації, використані для формування стратегії інвестування виробництва безалкогольних напоїв концерну "Орлан". Результати свідчать про те, що оскільки у виробництві безалкогольних напоїв чинник транспортних витрат зумовив зниження мінімального ефективного масштабу виробництва з 8,1 млн. дал до 2,9 млн. дал, цьому підприємству слід обрати стратегію, яка передбачає експлуатацію декількох заводів, причому кожен з них має забезпечувати мінімальний ефективний масштаб виробництва. Підприємство в разі реалізації запропонованої стратегії буде мати 27,1% ринку, що не порушує вимог національного законодавства, спрямованого на захист економічної конкуренції. Дослідження взаємозв'язку між обсягом випуску, собівартості та прибутку в цукровій галузі та виробництві безалкогольних напоїв, де використовується велика кількість цукру, дозволило визначити потужність підприємства з виробництва безалкогольних напоїв, що є достатньою для того, щоб обрати стратегію інтеграції у цукрову галузь: не менше, ніж 1,2 млн. дал солодких напоїв на рік, що приблизно відповідає можливостям декількох українських виробників. Зроблено висновок, що для успішного розвитку цукрової галузі слід ліквідувати більшість малопотужних застарілих підприємств, а також здійснювати вертикальну інтеграцію з підприємствами більш успішних підгалузей, які використовують цукор. | 