У дисертації наведено теоретико-методологічне узагальнення засад ринку тваринницької продукції в Україні та запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми щодо стратегії і тактики формування та організаційно-економічного механізму ефективного функціонування ринку продукції тваринництва, що дозволяє зробити наступні висновки: 1. Продовольчий ринок необхідно розглядати як складну інтегровану систему з великою кількістю господарюючих суб’єктів і посередників, різноманітністю соціально-економічних процесів, які тут протікають, неоднозначністю завдань, які необхідно вирішити, значними обсягами інформації, постійно зростаючим числом зв’язків між учасниками ринку. Його основними системними властивостями є відокремленість, структурованість та динамізм. Виділені властивості дозволяють досліджувати продовольчий ринок не як набір господарюючих об’єктів, що функціонують у межах певної території, а як систему, здатну адекватно реагувати на організаційно-управлінські впливи. Вона є сукупністю таких взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих підсистем: 1 – ринкова інфраструктура; 2 – стабілізація та регулювання; 3 – координація пропозиції; 4 – товаровиробники. 2. Продовольчий ринок має особливості, які слід враховувати для успішної діяльності на ньому, а саме: продовольчий ринок якісно виділяється серед інших ринків сукупністю товарів, що реалізуються на ньому, оскільки вони об'єднані в групи продуктів харчування; продовольчі товари порівняно з іншими видами продукції мають свої особливості; ринок продовольства займає особливе місце в структурі аграрного ринку, є визначальним результатом функціонування сільського господарства та переробних галузей і знаходиться в прямій залежності від стану ринку праці, ринку землі, ринку інвестиційних товарів та інших елементів ринкової інфраструктури; на ринок продовольства впливають сезонність виробництва сільськогосподарської продукції та її споживання, залежність пропозиції на ринку продовольства від природнокліматичних умов. 3. Системна основа побудови продовольчого ринку вимагає непростих і багатопланових дій, спільними в яких виступає лише стратегічна спрямованість на надання йому стабільного характеру та соціальної орієнтації. Тому для забезпечення успіху потрібна досконала законодавча база. Існуючі нормативно-правові документи створення та функціонування продовольчого ринку є недостатньо послідовними і суперечливими. 4. Найважливішими елементами ринку продовольства є попит, пропозиція, ринкова ціна та конкуренція, які характеризують кон’юнктуру ринку. Оцінка продовольчого ринку і його кон'юнктури неможлива без глибокого системного вивчення умов виробництва продукції, її зберігання, збуту і переробки, всебічної оцінки відтворювального процесу в агропромисловому комплексі і в його окремих галузях. А відповідно має бути чітка стратегія і тактика формування та функціонування ринку тваринницької продукції в Україні. 5. Організаційно-економічний механізми – це сукупність ефективних, методів формування та функціонування усіх елементів господарської системи. До системи цих механізмів входять: внутрігосподарські механізми, механізми впливу монополій, механізми вільного ринкового регулювання, механізми державного регулювання, механізми впливу соціальних інститутів та механізми зовнішнього впливу. 6. Ринок тваринницької продукції, як особливий вид продовольчого ринку, є складною економічною системою, стан і можливості розвитку якої визначаються чинниками, що охоплюють комплекс природнокліматичних, організаційно-економічних, науково-технічних, соціальних та політичних умов функціонування продуктивних сил. До найважливіших з них відносяться: платоспроможний попит населення; економічний потенціал продовольчого ринку; рівень вітчизняного виробництва сільськогосподарської продукції; рівень розвитку ринкової інфраструктури; міжрегіональний поділ праці; характер зовнішньоекономічних зв’язків; рівень захисту внутрішнього ринку тощо. Обсяги виробництва тваринницької сировини і продовольства в першу чергу залежать від ємності внутрішнього ринку. Нині потенціал внутрішнього ринку продуктів харчування в Україні становить 105,8 млрд. грн. 7. Формування ринку тваринницької продукції повинно відповідати найважливішим напрямам забезпечення розвитку власного виробництва сировини і продовольства і охоплювати усі сфери діяльності продовольчого ринку. В свою чергу, стратегія розвитку ринку тваринницької продукції має базуватися на необхідності забезпечення тваринницькою продукцією країни на основі досягнення високого рівня економічної ефективності сільськогосподарського виробництва і стабільного функціонування продовольчого ринку. Формування і розвиток останнього має відбуватися в напрямі удосконалення системи збуту продукції і організації торгівлі тваринницькою продукцією. 8. Базовим для організаційно-економічного механізму ринку тваринницької продукції в умовах приватної власності є механізм, що включає систему стимулів, які підвищують ефективність виробництва та торгівлі. Іншими словами, це система формування цілей, стимулів, які перетворюють матеріальні та духовні потреби людей в кінцеві результати виробництва та задовольняють платоспроможний попит покупців. У теоретико-методологічному плані категорія ефективності ринку тваринницької продукції є цілісною системою економічних ринкових відносин з приводу одержання найбільшої віддачі від сукупних витрат та найбільшої економії затрат суспільної праці, системоутворюючими ознаками якої виступають людський капітал, основний капітал і матеріальні витрати, без яких взагалі неможливе створення речового багатства. 9. Дослідження показують, що державна політика в цілому має потужний вплив на продовольчий ринок та ціни. У цьому відношенні виділено дві риси існуючої державної політики в Україні. По-перше, це відсутність стабільності та прозорості державної політики, що залишається в Україні незмінним. Іншою рисою державної політики в Україні є часті приховані втручання у ціноутворення та реалізацію тваринницької продукції, особливо на місцевому рівні. Частково це є наслідком недоліків національного законодавства та механізмів його виконання, наприклад, відсутності чіткого визначення меж повноважень місцевих органів влади у контролюванні пропозиції продуктів харчування на місцевому рівні. Проте, навіть у більшій мірі, ніж недосконалість законодавства, на адміністративне свавілля впливає низький рівень розвитку ринкових інституцій, коли накази замінюють відсутні системи інформаційної, юридичної, кредитної та консультаційної підтримки. 10. З переходом до ринкових відносин кардинально змінюється система моніторингу та аналізу функціонування ринку тваринницької продукції. Тому моніторинг і аналіз потрібно проводити через процеси ринкової трансформації. Вивчати ці процеси найрезультативніше з системних позицій, розглядаючи в рамках продуктових систем різних рівнів: від елементарних – до державного аграрного комплексу. 11. Споживчий ринок молока та молокопродукції формується через підприємства переробної промисловості, міські ринки, а також ринки населених пунктів, видачу в рахунок оплати праці, продаж безпосередніми товаровиробниками і різного роду посередниками. В останні роки виявлено тенденцію до спаду виробництва молока. Основними причинами є скорочення поголів’я корів, зниження їх продуктивності та значне зниження купівельної спроможності населення, що призвело до зниження споживання молока й молочних продуктів в розрахунку на душу населення у 2003 р. до 200 кг. 12. У системі заходів стабілізації галузі головним завданням на найближчі роки повинно бути: припинення зменшення поголів’я, відновлення якісних показників продуктивності тварин, скорочення витрат на корми, зменшення витрат молока на виробничі потреби. Важливим фактором підвищення економічної ефективності виробництва молока є ціни на його реалізацію, що залежать від співвідношення попиту й пропозиції по періодах року та платоспроможності населення. 13. Виробництво яловичини в сільськогосподарських підприємствах за 2003 р. зменшилося в живій масі порівняно з 2002 р. на 31,7%, у господарствах населення спостерігалася тенденція нарощування на 17%. Виробництво свинини збільшилось на 29,4%. Споживання м’яса та м’ясопродуктів у розрахунку на душу населення склало 32,5 кг, що складає лише 70% від світового споживання. Імпорт великої рогатої худоби і живих свиней зменшується, але триває. Внутрішнє регулювання ринку в Україні не розвинене, що свідчить про необхідність ефективного формування державної політики щодо розвитку ринку м’яса та м’ясопродукців в Україні, забезпечення його наповнення. 14. У світовому рейтингу виробників м’яса птиці Україна посідає 40-е місце. Практично за період економічної кризи м’ясне птахівництво суспільного сектора було повністю зруйноване. В Україні проблема розвитку м’ясного птахівництва набрала надзвичайно гострого характеру, а її внутрішній ринок тривалий час заповнювався імпортними продуктами цієї галузі. Тому необхідно суттєво підвищувати обсяги виробництва м’яса птиці та яєць з метою насичення ринку. 15. Зовнішній ринок продуктів тваринництва є складовою частиною світового аграрного ринку. Цей ринок найбільш складний і найменш прогнозований. Він характеризується низькими темпами росту товарообігу, різким коливанням обсягів та структури експорту і імпорту, піднесенням і спадом цін, нестійкістю кон’юнктури по багатьох товарах. Обсяги міжнародної торгівлі продуктами тваринництва збільшуються повільніше, ніж це властиво торгівлі в цілому або ж торгівлі сільськогосподарської продукцією. Для торгівлі продуктами тваринництва характерні досить часті зміни кон’юнктури, довгі періоди застою, різкі переходи від піднесення до кризи. На світових ринках цих товарів майже не відчувається циклічність розвитку. 16. Державне регулювання повинно базуватися на основних положеннях та вимогах СОТ. Для України та її ринку тваринницької продукції в сучасних умовах доцільно використовувати мінімум показників, що дозволяють оцінювати конкурентоспроможність, зокрема, запропоновані у дисертації – обсяг валового внутрішнього продукту, що віддзеркалює ємність вітчизняного ринку країни та її експортний потенціал; співвідношення середніх індексів цін на експортні й імпортні товари та послуги. Доведено, що у співвідношенні середніх індексів цін на експортні й імпортні товари акумулюється процес можливого посилення конкурентоспроможності. 17. Принципи ЄС передбачають удосконалення митно-тарифного механізму, відміну митних бар'єрів і кількісних обмежень на імпорт та експорт товарів у торгівлі, а також інші подібні заходи; спільну торгівельну політику, скасування перешкод на шляху вільного руху товарів та капіталу; спільну політику у сфері ринку тваринницької продукції; систему запобіжних заходів щодо забезпечення конкуренції на внутрішньому ринку тваринницької продукції, що досить проблематично для України з огляду нинішньої економічної ситуації. Необхідно забезпечити захист від дискримінації інтересів ринку тваринницької продукції України на ринках тваринницької продукції країн ЄС. Для запобігання такій ситуації слід застосувати механізм синхронізації у процесах відкриття ринків тваринницької продукції країн Європейського Союзу та України, на основі методичних засад, запропонованих у дисертації, щоб не посилювати зовнішні і внутрішні суперечності, нерівномірність економічного розвитку та диспропорції економічної структури між Україною та країнами ЄС. Стрижнем досягнення досконалої синхронізації у процесах відкриття ринків тваринницької продукції країн ЄС та України повинні стати збалансування обсягів експорту та імпортну тваринницької продукції між країнами ЄС та Україною і її ринку тваринницької продукції. 18. Організаційно-методичні чинники ГАТТ/СОТ недостатньо зорієнтовані на селективний підхід відносно розвитку зовнішньоекономічних відносин ринку тваринницької продукції. Досвід, що уже зафіксований в ГАТТ/СОТ, не передбачає синхронізацію товарообміну між країнами щодо еквівалентності. Доведено, що вирішення цього питання є обов'язковим для України та її ринку тваринницької продукції й ігнорувати таку вимогу невиправдано. Досвід функціонування механізму ГАТТ/СОТ у країнах з розвинутою економікою був, є й буде завжди вирішальним чинником їх інтеграційної політики. 19. Митно-тарифний механізм, методи тарифного та нетарифного регулювання, заходи лібералізації і протекціонізму необхідно враховувати не лише на ринку тваринницької продукції однієї країни, а і в інших країнах. На цих засадах необхідно оцінювати і порівнювати значення надбань і втрат, що буде сприяти з'ясуванню питання взаємовпливу внутрішнього і зовнішнього ринків тваринницької продукції та передбачати різні варіанти розвитку світового ринку. Щодо найважливіших моделей-залежностей, то ними повинні стати запропоновані коефіцієнт відносної лібералізації і коефіцієнт надбань. Запропонована оцінка результатів застосування митно-тарифного механізму, методів тарифного та нетарифного регулювання ринку, лібералізації і протекціонізму на засадах показників надбань та втрат сприятиме узгодженості пропозиції і попиту на ринку тваринницької продукції. | 