1. В результаті проведеного дослідження узагальнені принципи та методологічні основи страхування ресурсного потенціалу АПК, одержали подальший розвиток науково-практичні засади формування та функціонування фінансово-економічного механізму проведення страхування ресурсного потенціалу АПК як системи організаційних, фінансово-економічних важелів та методів, що має суттєве наукове і практичне значення. 2. Встановлено, що комплексний підхід до страхування можливостей збереження, відтворення та зміцнення ресурсного потенціалу АПК з урахуванням екологічної складової сприяє підвищенню ефективності функціонування аграрного виробництва, випуску екологічно чистої продукції, відтворення природного ресурсного потенціалу, покращенню фінансових результатів діяльності підприємств аграрної сфери, їх конкурентоспроможності, розвитку страхового ринку, стабілізації фінансово-кредитної системи. 3. Збитковість багатьох сільськогосподарських підприємств протягом останніх років, низький рівень рентабельності виробництва спричинили дефіцит коштів для проведення страхування. Однак, реформування у багатьох суб'єктів господарської діяльності форм власності та механізму управління привели до необхідності самостійного пошуку коштів в разі завдання збитків через пошкодження сільськогосподарських культур; в разі вимушеного забою тварин або їх падежу через несприятливі події; втрати чи пошкодження майнових ресурсів від стихійних явищ, навмисних дій третіх осіб, запобігання фінансових ризиків та шкоди, спричиненої здоров’ю трудових ресурсів. Отже, потреба у страховому захисті майнових інтересів підприємств АПК, їх потенційних можливостей та інтересів працівників від різноманітних ризиків зростає, про що свідчить зацікавленість держави у страховому захисті об’єктів обов’язкового страхування працівників ризикових професій від нещасного випадку; врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами; врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності; страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України. 4. Дослідження регіональних аспектів страхування в АПК показали, що складовою частиною системи страхування повинно стати екологічне страхування в якості економічного важеля, завдяки якому можна зменшити антропогенне навантаження на природне середовище. Екологічне страхування може бути добровільним, яке розглядається як особистий вид підприємницької діяльності, а також обов’язковим екологічним страхуванням, що передбачає наявність фінансових гарантій мінімального відшкодування збитку. Відносини між страховиком і страхувальником грунтуються на принципах взаємовигоди та економічної заінтересованості страхувальника у підвищенні рівня власної екологічної безпеки. 5. На основі дослідження страхування матеріальних ресурсів АПК та необхідності відтворення земельних ресурсів вперше запропоновано проведення обов’язкового страхування якості земельних ресурсів. Нагромаджений резервний фонд пропонується використовувати для поліпшення екологічного стану землі, відтворення родючості ґрунту через зменшення порушення структури і ущільненості ґрунту, забезпечення відновлення його водного і повітряного режимів; скорочення втрат гумусу і поживних речовин у ґрунті; зменшення хімічного навантаження на біоценоз за рахунок внесення оптимальних доз мінеральних і максимального використання органічних добрив; науково обґрунтованого застосування меліорації земель; впровадження екологобезпечних технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва. 6. Комплексний підхід до страхування ресурсного потенціалу АПК має важливе значення для збільшення обсягів виробництва та якості сільськогосподарської продукції, підвищення продовольчої безпеки країни, поліпшення екологічного стану природних ресурсів для більш раціонального використання і зменшення негативного антропогенного впливу на їх відтворення, зумовлює необхідність впровадження в Україні перевірених світовою практикою форм і видів страхування. |