Проведене дослідження теоретичних засад, прагматики та проблематики реалізації державного соціального страхування на випадок безробіття в умовах соціально-економічних перетворень в Україні дало можливість сформулювати низку узагальнень, висновків та пропозицій. 1. Системне дослідження суті соціального страхування дозволило визначити його як складову та організаційно-фінансову основу соціального захисту населення (соціальний аспект), з економічної точки зору та за правовою ознакою. При формулюванні теоретичної дефініції соціального страхування на випадок безробіття запропоновано комплексний підхід до пояснення глибинних об’єктивних характеристик і матеріального вираження зазначеного виду соціального страхування, з одного боку, як об’єктивного економічного поняття, а з іншого – як матеріальну субстанцію у вигляді фонду грошових коштів, фінансового плану мобілізації фінансових ресурсів, як елемент фінансового механізму соціального захисту населення, за організаційною будовою та правовою ознакою. 2. В ході дослідження сучасного стану ринку праці України виявлено низку проблем. Серед них найважливіші такі: невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили, незважаючи на ознаки часткової стабілізації з 2001 р.; значна середня тривалість безробіття; наявність вимушеної неповної зайнятості; існуюча диференціація регіональних ринків праці; наявність депресивних регіонів з особливо напруженою ситуацією на ринку праці; проблеми зайнятості в монофункціональних містах; складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (жінки, молодь, сільське населення,); необхідність підвищення рівня професійної освіти, професійного навчання працівників, що забезпечить їхню конкурентоспроможність на ринку праці відповідно до сучасних умов розвитку економіки; посилення процесу маргіналізації населення, який потребує особливої уваги з боку органів державного управління; негативні наслідки трудової міграції. 3. Доведено необхідність удосконалення правового забезпечення соціального страхування на випадок безробіття та упорядкування відповідних законодавчих і нормативних актів. Відповідно до цього запропоновано: 1) привести понятійний апарат у відповідність до методології Міжнародної організації праці, який застосовується у сфері зайнятості, врахувати в новій редакції Закону України “Про зайнятість населення” міжнародні норми та стандарти щодо понять, термінів і базових положень; 2) уточнити у новій редакції Закону України “Про зайнятість населення” поняття зайнятості через розгляд категорії повної та неповної зайнятості; 3) закріпити згаданим Законом України за Державною службою зайнятості України право координаційного центру для всіх служб, які здійснюють послуги у працевлаштуванні громадян, встановивши необхідний контроль за їх діяльністю. 4. З метою посилення державного регулювання ринку праці в роботі окреслено такі заходи: реалізація загальнодержавних, галузевих та регіональних програм у контексті вирішення проблеми ефективної зайнятості; забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців відповідно до потреб ринку праці; визначення галузевих і регіональних пріоритетів створення нових робочих місць; активізація розвитку малого і середнього бізнесу; впорядкування процедури реєстрації селян. 5. Доцільно встановити жорсткіші умови надання непрацюючим громадянам статусу безробітного. Безробітними слід вважати не тільки осіб, які не мають роботи, а й тих, які мають короткотермінову роботу (неповний робочий день) та оплата праці яких становить не більше від мінімальної заробітної плати. Поряд з цим ця категорія безробітних у період роботи не може претендувати на отримання допомоги на випадок безробіття в повному розмірі. 6. Для підвищення ефективності регулювання регіональних ринків праці необхідно обмежити орієнтацію на пасивні форми соціального захисту, створюючи сприятливі умови для зайняття підприємницькою діяльністю, зокрема: впровадити диференційовані ставки місцевих податків, зборів, орендної плати для суб’єктів підприємницької діяльності залежно від кількості створених нових робочих місць та зазначення терміну дії податкових пільг; скасувати плату за державну реєстрацію підприємницької діяльності для безробітних громадян і надати дозвіл впродовж першого року діяльності сплачувати єдиний податок за пільговою ставкою (20–50% від діючих ставок). 7. Зважаючи на напрями державної політики у сфері зайнятості з пріоритетом на працевлаштування безробітних громадян, обов’язковою умовою одержання безробітним допомоги по безробіттю має бути його участь у визначених службою зайнятості заходах активної підтримки безробітних з урахуванням стану місцевого ринку праці та фінансових можливостей служби зайнятості. Професійне навчання слід застосовувати лише у випадку, коли вичерпані всі заходи зі сприяння у працевлаштуванні. 8. Законодавчо визначити порядок, згідно з яким після певного періоду безуспішного пошуку безробітним роботи (кожні 3 місяці) слід зменшувати вимоги до відповідної роботи, що дасть можливість розширювати спектр можливих варіантів працевлаштування. 9. З метою удосконалення формування дохідної частини бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття запропоновано здійснювати комплекс таких заходів: 1) привести у відповідність законодавчу базу щодо перерахування страхових внесків на випадок безробіття платниками, які сплачують єдиний податок, вилучивши з Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єкта малого підприємництва” надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; 2) встановити фіксований мінімальний розмір внесків не менш ніж одна мінімальна заробітна плата в рік платникам, які сплачують страхові внески на випадок безробіття на добровільних засадах; 3) запровадити обмін інформацією щодо персоніфікованого обліку нарахованої заробітної плати застрахованих осіб між Пенсійним фондом України та Державною службою зайнятості України; 4) урегулювати проблеми заборгованості зі сплати страхових внесків на випадок безробіття за платниками агропромислового сектора, де зростання недоїмки за сільгоспвиробниками – платниками сільськогосподарського податку пов’язано з протиріччями, що виникли в чинному законодавстві, відповідно до якого зазначені платники тільки нараховують, але не сплачують страхові внески до бюджету Фонду в повному обсязі; 5) впорядкувати механізм стягнення страхових внесків на випадок безробіття через судові органи, привівши у відповідність розбіжності, що виникли в чинному законодавстві України (Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено стягнення податкового боргу через податкові органи, проте норми Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачають, що страхові внески стягуються в судовому порядку); 6) врегулювати механізм періодичного списання заборгованості зі сплати страхових внесків на випадок безробіття, що негативно впливає на формування дохідної частини бюджету Фонду, оскільки наявна значна заборгованість зі сплати внесків перед Фондом збанкрутілих підприємств. 10. Враховуючи особливості ринкових трансформацій, у процесі посилення ролі соціального страхування на випадок безробіття в Україні необхідно встановити: 1) ведення процедури перевірки матеріального стану осіб, які претендують на виплату допомоги на випадок безробіття; 2) виплату допомог безробітним на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму; 3) нові форми і методи роботи Державної служби зайнятості в напрямку реалізації активних програм соціальної підтримки безробітних. | 