У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукової проблеми, що виявляється в уточненні економічної сутності і організації страхового захисту господарств аграрного сектору в умовах формування ринкових умовах відносин. Проведене дисертаційне дослідження дало можливість зробити низку висновків теоретико-методологічного і науково-практичного характеру, зокрема: 1. Агропромисловий комплекс України, в якому центральне місце належить сільському господарству, забезпечує понад 90 % продовольчих ресурсів. За рахунок продукції АПК формується більше ніж 2/3 фонду споживання. Проте, разом із цим, виробництво сільськогосподарської продукції найбільше піддається впливу негативних чинників, що знижують ефективність господарювання, а подекуди створюють кризові ситуації, які мають вкрай сумні наслідки. Про це, зокрема, свідчить різке зростання в 2003 році цін на хліб, муку, крупи, та деякі інші продукти харчування. На результати роботи аграріїв впливають: негативні природно-кліматичні явища; низька платоспроможність господарств; відплив в інші галузі і країни найбільш працездатних трудових ресурсів; нестача кредитних вкладень; недосконалість податкової та митної політики; нееквівалентний міжгалузевий обмін; а також те, що з багатьох ризиків сільськогосподарського виробництва нині тільки вельми незначна частина передається на відповідальність страховикам. 2. Вивчення умов страхування сільськогосподарських ризиків у деяких зарубіжних країнах виявило, що розвиток такого страхування перебуває в інерційному середовищі. Сільськогосподарські товаровиробники мають серйозну фінансову підтримку з боку держави, яка, зокрема, спрямована на пом’якшення умов здійснення страхового захисту як для господарств, так і для страховиків. 3. Комплексний аналіз ринку сільськогосподарського страхування в Україні показав, що правом на здійснення такого страхування володіють майже 50 страховиків. При цьому не всі компанії мають достатній рівень капіталізації, що унеможливлює надійне страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Є сенс надалі поширити обов’язкове страхування на всі сільськогосподарські культури як у державних, так і інших формах господарств. Правом на здійснення такого страхування повинні володіти страховики, які мають розгалужену територіально мережу своїх установ і відповідний фінансовий і кадровий потенціал. 4. Потребує активізації страхування сільськогосподарських тварин, будівель та споруд. Наразі воно здійснюється переважно в контексті страхування застави під отримання кредитів. Незважаючи на різке зменшення поголів'я худоби, кількість укладених договорів зі страхування тварин зросла. Збільшились і суми страхових платежів із цього виду страхування (за останні п'ять років в 2,1 раза). В 1,3 раза збільшилася кількість договорів на страхування будівель, споруд та інших матеріальних засобів. Матеріали дослідження дають підстави звернути увагу на таке негативне явище, як вимога деяких банків на час заборгованості за позиками припинити експлуатацію найактивнішої частини основних засобів, зарахованих як застава, зокрема, техніки, обладнання, транспортних засобів, що суперечить логіці господарювання. 5. Дослідження в дисертації проблеми фінансового забезпечення дозволило: уточнити напрямки активізації ролі страхування в аграрному секторі економіки; визначити ефективність функціонування страхування як одного з інструментів побудови ринкових економічних відносин в АПК; довести цінність здійснення факторного аналізу страхового ринку в сегменті сільськогосподарського страхування, що досі не використовувалось; запропонувати нові методи та інструменти в управлінні страховими ризиками; показати напрямки вдосконалення умов страхування, перестрахування та превенціі для сільськогосподарських формувань. 6. Критичний аналіз умов страхування посівів та врожаю сільськогосподарських культур показав, що вони більшою мірою спрямовані на реалізацію інтересів самих страховиків. Це, на думку автора, викликає виправдану насторогу з боку страхувальників. Останні не мають достатньої інформації і фахівців, які б допомогли належним способом відреагувати на запропоновані види страхування. У праці окреслено низку заходів щодо посилення нагляду за дотриманням раціональних грошових потоків між учасниками страхових відносин. Більшу роль у цій справі може відігравати Держкомфінпослуг України. 7. Ефективність захисту сільськогосподарських підприємств від ризиків, що не охоплює "класичне страхування", значно підвищиться після вдосконалення організації самострахування. Головне завдання самострахування - забезпечити захист від тих ризиків, що не підпадають під страхування через їх малий обсяг або специфічність даного господарства. Вважається за доцільне здійснювати відрахування у фонди самострахування до межі їх залишку в розмірі 30 % від статутного фонду господарства. Крім того, з метою стимуляції сільгоспвиробників до здійснення відрахувань у фонди самострахування пропонується зменшувати на суму таких відрахувань оподатковуваний прибуток господарств, які не звільнені від податку. 8. Обґрунтовано доцільність удосконалення системи державного субсидування страхування в аграрному секторі. Вважається за доцільне посилити контроль на всіх етапах розпорядження бюджетними коштами як державними структурами, так і страховиками. Завдяки співставленню умов державного субсидування сільського господарства в розвинутих країнах та в Україні передбачено низку напрямків можливого використання за вітчизняних умов зарубіжного досвіду страхового захисту аграріїв. Пропонуються більш досконалі схеми виділення державних субсидій органами влади та управління на цілі страхування. 9. Тіснішої взаємодії потребують механізми кредитування і страхування сільськогосподарських товаровиробників. Вони вимагають наявності у банківських установах відповідних спеціалістів, які могли б приймати рішення на основі прогнозування врожайності, фактичних та планових витрат, кліматичних коливань, родючості ґрунтів та інших суттєвих факторів. Таких фахівців бракує й у страхових компаніях. Розроблено і запропоновано нову схему здійснення моніторингу кредитної угоди. Вона включає всі форми контролю, що дозволяє детальніше розрахувати ймовірність непогашення позики і сигналізувати про наближення ризику їх неповернення. Особливо це актуально, коли як застава взято посіви сільськогосподарських культур під врожай майбутніх років. Моніторинг кредиту дає змогу визначити наперед графік розрахунків сільськогосподарського підприємства, що є важливим елементом фінансового менеджменту. Аграрні господарства мають особливо велику потребу в довгострокових кредитах, і вирішення цього питання має забезпечуватись одночасно з удосконаленням усього комплексу страхового захисту позичальників. 10. На підставі здійсненого дослідження запропоновано вдосконалення методики розрахунку тарифів зі страхування посівів та врожаю сільськогосподарських культур. За основу визначення тарифів узято випадкову величину природних коливань врожайності та катастрофічних втрат із застосуванням індикатора подій та величини заявлених збитків. Для розробленого методу більша вибірка експериментальних даних дає можливість обчислити параметри „нормального закону розподілу” з вищою точністю (меншим довірчим інтервалом). Апробація такої методики підтвердила її переваги проти взятої страховиками. Крім того, використання редактора MS Matlab для розрахунку тарифних ставок за запропонованою методикою дозволяє підвищити оперативність і точність розрахунків ціни страхових послуг. |