У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та розробці науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення статистичного аналізу, прогнозування та оцінки державного боргу. Основні наукові та науково-практичні результати дисертаційної роботи дозволяють зробити такі висновки: 1. Із розвитком глобалізаційних процесів в умовах лібералізації міжнародного ринку капіталу органи державного управління стають одним із активних учасників зовнішньоекономічної діяльності як позичальник. Масштаби, структуру та динаміку позикових операцій країни, її участь у світовому русі капіталу характеризує показник державного боргу. Зважене управління борговими зобов’язаннями держави сприяє стабільності фінансування державного бюджету та стійкості внутрішнього фінансового ринку, забезпечує виваженість фіскальної та монетарної політики. Відсутність науково обґрунтованої довгострокової боргової стратегії, механізмів управління та статистичного аналізу державного боргу може стати деструктивним фактором для розвитку та реформування економіки. Статистичне вивчення державного боргу формує інформаційно-аналітичну основу для прийняття рішень щодо управління державним боргом та здійснення операцій з борговими зобов’язаннями держави. 2. Державні запозичення суттєво впливають на економіку, на параметри монетарної і фіскальної політики та на економічну кон’юнктуру в цілому. Управління державним боргом вимагає розуміння його ефектів та передбачає аналіз цього економічного явища, завданням же статистики як науки є розробка відповідних методик кількісної та якісної оцінки. Макроекономічні ефекти державного боргу є якісними оцінками економічних процесів і явищ, спричинених впливом державного боргу на економіку. Вони проявляються через зміну параметрів макроекономічної кон’юнктури, фіскальної та монетарної політики держави, національного багатства, економічного розвитку, політичної стабільності країни та її економічної безпеки, тому можуть виступати об’єктом статистичного вивчення. 3. Статистика державних фінансів України має забезпечувати державні органи та аналітиків необхідною інформацією для вивчення стану і динаміки фінансів державного сектору, в тому числі державного боргу. Вона потребує гармонізації з загальновизнаними стандартами МВФ та Європейської системи рахунків. Першочерговим кроком щодо гармонізації статистики державних фінансів України з міжнародними стандартами є реформування системи обліку коштів у межах сектору державного управління. Впровадження методу нарахування в обліку державних фінансів сприятиме підвищенню достовірності, якості та порівнянності інформації про стан фінансових зобов’язань України та державний борг зокрема. Приведення показників державного боргу й дефіциту України у відповідність з нормами СДФ2001 та ЄСР95 вимагає внесення змін не тільки до системи державної статистики країни, але і до бюджетного законодавства. Показники «державний борг» і «державний дефіцит» повинні відображати валові зобов’язання та чисте запозичення сектору державного управління. Це забезпечить порівнянність даних про державні фінанси України з країнами, статистичні системи яких гармонізовані з ЄСР95 і СДФ2001. 4. Основним джерелом інформації про стан державного боргу України є фінансова звітність про виконання бюджету та стан державного боргу, підготовлена на основі даних бухгалтерського обліку. Реформування системи обліку коштів у межах сектору державного управління вимагає використання, поряд із касовим методом обліку, системи ведення бухгалтерського обліку на основі методу нарахування, що сприятиме підвищенню достовірності, об’єктивності та порівнянності інформації про стан державних фінансів України. Для забезпечення точності й об’єктивності аналізу державного боргу та його впливу на економічні процеси статистичні розрахунки повинні здійснюватися на базі об’єктивних і порівнянних даних, джерелом яких є відповідне інформаційне забезпечення. 5. До системи статистичних показників державного боргу необхідно включити аналітичний показник «валовий борг державного сектору», який дасть змогу оцінити дійсний обсяг фінансових зобов’язань держави та фінансову стійкість державного сектору економіки. Під його величиною слід розуміти суму всіх валових фінансових зобов’язань, консолідованих у межах підсекторів державного сектору. Відношення валового державного боргу до валового внутрішнього продукту доцільно використовувати як граничний показник рівня боргової залежності державного сектору економіки. Це сприятиме підвищенню транспарентності інформації про стан державних фінансів України, забезпечить зацікавлених користувачів необхідною інформацію для прийняття рішень щодо безпечності інвестування та стратегічного управління державними боргом. 6. Основною причиною виникнення державного боргу є необхідність фінансування дефіциту державного бюджету. Відповідно, аналіз формування державного боргу та оцінка його впливу на економіку має здійснюватись у контексті вивчення взаємозв’язків джерел фінансування дефіциту бюджету з іншими макроекономічними показниками. Аналіз чинників державного боргу України показав, що на нинішньому етапі його формування основними джерелами фінансування дефіциту державного бюджету є внутрішні та зовнішні запозичення. Використання цих джерел покриття приводить до виникнення ефектів витіснення та чистого експорту. Встановлено, що основним фактором, який спричинює виникнення ефекту витіснення в економіці України, є рівень співвідношення обсягів внутрішнього боргу та заощаджень, а не обсяги внутрішніх запозичень, як було прийнято вважати раніше. Аналіз показав наявність ефекту чистого експорту, тобто зовнішній державний борг України чинить сильний та обернений вплив на обсяг чистого експорту. Використання таких підходів до статистичного аналізу внутрішніх і зовнішніх запозичень дозволяє визначити їх оптимальні обсяги та уникнути негативного впливу державного боргу на економіку. 7. Основним макроекономічним ефектом державного боргу в довгостроковому періоді, відповідно до класичної теорії державного боргу, є зменшення заощаджень та капіталу в економіці країни. Статистичний аналіз взаємозв’язку між зовнішнім державним боргом та обсягом інвестицій в основний капітал, а також між державним прямим та гарантованим боргом і обсягом інвестицій в основний капітал, показує наявність прямого взаємозв’язку між цими показниками. Тобто державний борг не справляв пригнічуючого впливу на обсяг капіталу протягом 1992–2006 рр. в економіці України, а навпаки, позитивно впливав на обсяг інвестицій в основний капітал. Це дозволяє розглядати державний кредит як одне з джерел інвестиційного фінансування, що на нинішньому етапі розвитку економіки України не чинитиме значного негативного впливу у довгостроковому періоді. 8. Здійснення оперативного та стратегічного управління економікою країни вимагає наявності достовірного прогнозу ряду макроекономічних показників, серед яких виділяють державний борг та обсяг запозичень. При виборі моделі прогнозу державного боргу для врахування сутності поставлених задач, наявних обмежень і ресурсів доцільно використовувати таксономію методів прогнозування, що дозволяє приймати виважені та ефективні рішення. Запропонований у дослідженні багатокритеріальний підхід до підбору оптимальної специфікації ARIMA моделей прогнозу державного боргу в рамках методу Бокса – Дженкінса у комплексі з таксономією Джерджоффа та Мердіка дозволяє ефективно прогнозувати величину державного боргу України у середньостроковому періоді. Оцінку циклічної складової варіації державного боргу України доцільно здійснювати на основі індексного методу. За допомогою екстраполяції тренду коефіцієнтів циклічності приросту прямого державного боргу можна прогнозувати циклічну складову варіації останнього. Використання цього підходу дозволяє робити прогнози приросту державного боргу з урахуванням фактора циклічності макроекономічної кон’юнктури на середньо- та довгострокову перспективу. 9. Статистичне оцінювання боргового навантаження на економіку, обмежене оцінкою загальної платоспроможності країни, є малоефективним. Аналіз боргової безпеки держави повинен здійснюватися шляхом визначення її комплексної узагальнюючої оцінки. Застосування статистичних методів дозволяє кількісно оцінити рівень боргової безпеки держави, що відображає стан внутрішньої і зовнішньої державної заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування, ефективності використання запозичень та оптимальної структури боргу. Більш адекватну оцінку загального боргового навантаження на економіку порівняно з існуючими методиками, в основі яких лежать системи простих індексів та відносних величин, можна зробити за допомогою інтегральних показників боргового навантаження, що повинні включати групи показників платоспроможності, ліквідності, соціального навантаження та інноваційно-інвестиційного розвитку. Інтегральну оцінку боргового навантаження на економіку доцільно здійснювати за допомогою багатовимірної середньої згрупованих значень боргових індикаторів. Вона може бути використана для міждержавних порівнянь та оцінки розвитку у динаміці. 10. Комплексний поточний контроль, аналіз та короткострокове прогнозування є невід’ємними елементами системи управління державними фінансами, які, у свою чергу, можна реалізувати у межах системи статистичного моніторингу. Основними завданнями статистичного моніторингу державного боргу є: поточне спостереження; оцінка стану державного боргу та боргового навантаження; аналіз взаємозв’язків з іншими економічними явищами і процесами, оцінка впливу на економіку; оцінка тенденцій розвитку, коротко- та середньострокове прогнозування державного боргу; візуалізація результатів моніторингу, підготовка пропозицій та зауважень щодо боргової політики. Використання статистичного моніторингу державного боргу забезпечить органи управління та інших зацікавлених користувачів оперативною, об’єктивною та актуальною інформацією для прийняття стратегічних рішень щодо управління державними фінансами чи борговими зобов’язаннями держави. | 