У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та обґрунтовано методологічні підходи до формування соціального моніторингу в контексті вимог до інформаційного забезпечення управління соціальними процесами. За результатами дослідження, відповідно до поставленої мети і завдань, сформульовано низку висновків теоретичного та науково-прикладного характеру: 1. Узагальнення вітчизняного та міжнародного досвіду щодо визначення поняття та характеристики соціальних процесів дає підстави стверджувати, що багатоманітність соціальних процесів є своєрідним відображенням суспільного життя, наслідком впливу на них конкретної суспільної діяльності. Соціальні процеси можуть відбуватися об’єктивно та суб’єктивно, бути вираженими у конкретній чи абстрактній формі, визначеними кількісними або якісними показниками вимірювання, детермінованими внутрішніми чи зовнішніми чинниками, пов’язаними зі структурними чи функціональними змінами. Відповідно, сформульовано цілі й завдання статистичного дослідження соціальних процесів, а саме: пізнання сутності конкретного процесу (явища); визначення його основних характеристик та місця в системі соціальних відносин суспільства; побудова моделі, що адекватно відбиває співвідношення й динаміку найважливіших соціальних процесів і їх роль у житті суспільства або його окремих соціальних груп; здійснення за цією моделлю прогнозування зміни соціальної ситуації в країні у випадку проведення конкретних соціальних заходів. 2. В умовах побудови України як соціальної держави зростає складність прийняття управлінських рішень і забезпечення ефективного контролю за їх виконанням. Відповідно збільшується потреба органів державного та регіонального управління в оперативній і достовірній інформації про стан і тенденції соціально-економічних процесів, про реакцію на управлінські рішення різних верств населення. Таку функцію має виконувати моніторинг. У дослідженні моніторинг соціальної сфери визначено автором як створену на нових принципах інтегровану систему безперервного збирання, обробки, нагромадження, аналізу й інтерпретації соціально-економічної, соціально-психологічної, соціологічної інформації про хід і тенденції розвитку соціальних процесів, з використанням статистичних і соціологічних методів одержання інформації на основі оригінальних показників та індикаторів, що як збираються так і не збираються системою державної статистики. Ця ціль досягається за допомогою застосування окремих груп явищ, параметрів, факторів, що входять у понятійну форму “моніторингові індикатори” і формуються за критеріями комплексності, інтегрованості відображення результуючого стану основних причинних взаємодій у їх кількісних і якісних взаємозв’язках. 3. Запропоновано структурно-логічну схему організації соціального моніторингу, яка містить групи самостійних, але пов’язаних між собою інформаційних блоків: соціально-трудових; соціально-політичних; соціально-споживчих; соціокультурних відносин, а також соціально-психологічного самопочуття населення, розглянутих з погляду реалізації соціальною сферою її головної функції – соціального відтворення населення. Кожний блок представлений відповідною системою показників, яка може розвиватися та удосконалюватися протягом усього дослідження. Така стандартизація не заперечує повної зміни сукупності процедур збирання, методів обробки й передачі на вищі рівні. Але найбільш значуща частина показників (моніторингові показники) повинна залишатися незмінною впродовж тривалого часу, що дозволить адекватно виміряти ознаки соціальної сфери, науково обґрунтувати реальний характер, зміст і динаміку досліджуваного соціального процесу, а також сформувати основу для розробки практичних рекомендацій, коригування його функціонування й розвитку. 4. Результативність дій за пріоритетними напрямами соціальної політики залежить, насамперед, від ефективності управління соціально-економічними процесами, необхідність значного підвищення якої висуває (серед найважливіших) завдання забезпечення органів управління усіх рівнів та населення достовірною інформацією щодо процесів, які відбуваються в економіці та соціальній сфері. За результатами оцінки сучасного інформаційно-аналітичного забезпечення соціального моніторингу доведено, що систематично здійснюється реформування та вдосконалення існуючого масиву статистичних показників, які охоплюють всі основні процеси, що формують стан і тенденції соціально-економічного розвитку країни в умовах ринкової економіки. З метою висвітлення перебігу соціальних процесів створено науково обґрунтовану систему статистичних індикаторів, що базується на міжнародних стандартах та враховує потреби різних верств користувачів. У контексті вдосконалення методології соціальної статистики за основу взято комплексний підхід до використання основних джерел соціальної статистики, а саме: державних статистичних спостережень; переписів населення та вибіркових обстежень домогосподарств (населення); адміністративних даних. 5. Процес реалізації соціальної політики відбувається на основі науково обґрунтованих принципів, що визначають найсуттєвіші та найважливіші моменти її здійснення. Одним з таких принципів є принцип єдності об’єктивного і суб’єктивного, який передбачає врахування в соціальній політиці комплексу об’єктивних і суб’єктивних чинників, що зумовлюють розвиток соціального буття, соціальної сфери життя суспільства. Доведено, що використання соціологічних узагальнень поряд зі статистичними спрямовано, з одного боку, на прийняття якісних управлінських рішень при формуванні та реалізації соціально-економічної політики держави та її регіонів, з іншого – на вивчення механізму впливу різних управлінських рішень на життя людей, особливості сприйняття цих рішень різними соціальними категоріями, відстеження трансформації цих рішень у думках людей, відображення у їхній поведінці тощо. 6. Визначення пріоритетів соціальної політики повинно здійснюватися, виходячи з характеру та тенденцій соціального розвитку, соціальних загроз та з урахуванням громадської думки щодо сприйняття населенням чинників соціального ризику в суспільному та повсякденному житті. Обґрунтовано, що саме через використання результатів соціально-демографічного обстеження “Базова захищеність населення України” з’являється можливість отримання комплексної статистичної оцінки стану різних груп населення з погляду захисту соціально-економічних прав, визначення та сприйняття ними соціальної справедливості, ставлення до громадських організацій, визначення джерел соціально-економічної небезпеки для людини і суспільства. 7. Враховуючи, що ефективність функціонування економіки значною мірою залежить від ступеня використання робочої сили, рівня кваліфікації працівників, мотивації до продуктивної праці, умов праці та рівня їхньої соціально-економічної захищеності, актуальною проблемою є розробка відповідних управлінських заходів щодо забезпечення умов для гідної і продуктивної праці та забезпечення адекватного інформаційного супроводу. Визначено, що оцінка соціально-економічної захищеності працюючих, обґрунтування чинників, які впливають на якість їх трудового життя і задоволення соціально-економічних потреб, прогнозування ймовірності виникнення соціальних небезпек та їх наслідків повинна стати надійною інформаційною підставою для розробки якісних політичних інструментів і прийняття ефективних управлінських рішень. Оцінка рівня соціальної захищеності працюючих на основі офіційних статистичних даних вкрай обмежена, а потреба в її отриманні велика. Більш широкі можливості для аналізу соціально-економічного становища працюючих та оцінки рівня їх соціально-економічної захищеності дають саме результати соціально-демографічного обстеження “Базова захищеність населення України”. 8. Результати аналізу стану та тенденцій соціально-економічної захищеності працюючих в Україні дають підстави стверджувати, що за наявності достатньо високого рівня освіти рівень економічної віддачі від людського капіталу (у вигляді заробітної плати) для переважної більшості його власників поки що невисокий. У сфері захищеності доходів відбуваються як позитивні, так і негативні процеси. Незважаючи на тенденцію до збільшення номінального рівня оплати праці, залишаються гострими проблеми підвищення вартості робочої сили. Низька купівельна спроможність заробітної плати зумовлює поширення бідності серед працюючого населення. У сфері гарантій зайнятості відбуваються складні суперечливі процеси. З одного боку, намітилися позитивні зрушення в організаційно-правових формах зайнятості, певною мірою покращилися можливості пошуку необхідної роботи; з іншого боку, залишається достатньо високою невпевненість працівників у збереженні своєї роботи, низькою є задоволеність економічними параметрами праці (заробітною платою, пільгами). 9. Система суб’єктивних показників для оцінки рівня соціально-економічної захищеності забезпечує всебічну її характеристику, проте не дозволяє провести порівняльний аналіз по окремих об’єктах дослідження. Для досягнення такої мети обґрунтовано доцільність розробки інтегрального показника, що дозволив виміряти рівень соціально-економічної захищеності єдиною кількісною оцінкою. Здійснена в дослідженні статистична оцінка рівня захищеності за допомогою інтегрального показника та аналіз тенденцій його зміни дозволили зробити основні висновки щодо факторів, які впливають на рівень захищеності, та визначити резерви для його підвищення. Комплексне застосування запропонованих підходів сприятиме подальшому розвитку досліджень щодо використання соціальних моніторингів як інструменту забезпечення адекватного інформаційного супроводу державних соціальних програм. | 