Анотація до роботи:

Єрін Д.Л. Статистичне оцінювання рівноваги платіжного балансу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.01 – Статистика. – Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України, Київ, 2005.

В дисертації розглядається сутність і структура платіжного балансу, його інформаційне забезпечення, взаємозв’язок із системою національних рахунків, концепції зовнішньої рівноваги та методологія її статистичного оцінювання.

Розкривається взаємозв’язок сальдо рахунку поточних операцій як основного індикатора стану платіжного балансу з макроекономічними показниками, зокрема, з темпами економічного зростання та бюджетним дефіцитом, аналізуються визначальні зовнішньоекономічні фактори рівноважного стану платіжного балансу – збалансованість зовнішньої торгівлі та зовнішнє інвестування у формі прямих іноземних інвестицій.

Проаналізована структура та зміни в структурі активів і пасивів міжнародної інвестиційної позиції України; описані тенденції золотовалютних резервів та міжнародної валютної ліквідності, здійснена оцінка боргового навантаження на економіку країни і рівень неофіційної доларизації грошового обігу; доведено доцільність використання моделі головних компонент для оцінювання платоспроможності країни.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових завдань, що виявляється в обґрунтуванні методологічних засад статистичного оцінювання стану платіжного балансу та аналізу взаємовпливу дисбалансу зовнішніх платежів і факторів економічного зростання, встановленні тенденцій міжнародної валютної ліквідності та платоспроможності України. Основні науково-практичні результати дослідження дозволяють зробити такі висновки.

1. Платіжний баланс, узагальнюючи дані про реальні потоки товарів, послуг і капіталу, виступає найважливішим орієнтиром при розробці програм макроекономічної стабілізації, завчасного коригування диспропорцій і визначення обсягу зовнішнього фінансування, забезпечення валютно-фінансової стабільності та платоспроможності країни.

2. Обліковий баланс між стандартними компонентами платіжного балансу (рахунками поточних і капітальних операцій) не виключає наявності дисбалансів за окремими групами статей. Аналіз сальдо послідовно об’єднаних статей платіжного балансу України свідчить про зовнішньоекономічну рівновагу в усіх її формах. Проте активний консолідований баланс забезпечується виключно за рахунок країн «Іншого світу». З країнами СНД традиційно зберігається від’ємне сальдо платіжного балансу.

3. Основним індикатором стану платіжного балансу є відношення сальдо поточних платежів до ВВП; його значення пов’язане з іншими макроекономічними показниками, передусім з індикаторами економічного зростання. В Україні на відміну від країн Східної і Центральної Європи від’ємне сальдо поточних платежів поєднувалося зі спадом виробництва, а зростання реального ВВП відбувалося одночасно з поліпшенням сальдо платіжного балансу.

4. Визначальною складовою рахунку поточних операцій є торговельний баланс. Аналіз динаміки сальдо експорту/імпорту дає підстави зробити висновок, що саме незбалансованість зовнішньоторговельних потоків товарів і послуг порушує рівновагу платіжного балансу і чинить вплив на всю систему економічних відносин.

5. Для оцінювання збалансованості зовнішньої торгівлі в дисертації, окрім сальдо торговельного балансу, використовується коефіцієнт покриття. В цілому торговельний баланс України активний і доходи від експорту покривають витрати на імпорт. Водночас стан торговельного балансу різниться за географічними сегментами ринку: в торгівлі з країнами «Іншого світу» він активний, з країнами СНД, навпаки, дефіцит торговельного балансу сягає 27%.

Коефіцієнт покриття функціонально пов’язаний з експортною квотою та імпортною залежністю. Аналіз динаміки цих показників засвідчує:

високий рівень відкритості національної економіки, а відтак – суттєву її залежність від кон’юнктури світових ринків;

значно вищу за безпечну межу імпортну залежність; традиційно обтяжений великим обсягом енергоносіїв імпорт створює умови стратегічної сировинної залежності;

«напівсировинний» товарний експорт, левова частка якого припадає на енергоємні металургійну та хімічну галузі, і низьку конкурентоспроможність української продукції;

недорозвинений ринок послуг.

6. Аналіз інвестиційних потоків в економіку України свідчить, що потенціал її стосовно залучення іноземних інвестицій залишається невикористаним, а структура інвестування – практично незмінною. Незважаючи на абсолютний приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України, роль їх як фінансового фактора економічного зростання не посилюється, про що свідчить коефіцієнт еластичності ПІІ стосовно ВВП (0,43). Найбільші обсяги інвестицій спрямовано в обробну промисловість, передусім, в харчову, хімічну та нафтохімічну галузі.

7. Розподіл інвестицій за видами економічної діяльності певною мірою формує закономірності розподілу за регіонами. Найбільша частка іноземних інвестицій припадає на м. Київ та Східний регіон, найменша – на Центральний регіон. За результатами регресійного аналізу майже 2/3 регіональної варіації прямих іноземних інвестицій залежить від інвестиційного клімату регіону. Отже, для збільшення імпорту капіталу необхідно формувати регіональні інвестиційні стратегії, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату регіонів. Важливим елементом такої стратегії має бути система поєднання стимулів, обмежень і пільг, яка б забезпечила оптимальне співвідношення між інтересами іноземних інвесторів і національними інтересами.

8. Аналіз тенденцій і структурних зрушень в активах і пасивах Міжнародної інвестиційної позиції свідчить, що найбільш динамічним складником фінансових активів є офіційні золотовалютні резерви. На кінець 2003 р. обсяги їх перевищили норматив міжнародної валютної ліквідності, що свідчить про певну фінансову стабілізацію.

Структурні зрушення в пасивах МІП характеризуються зростанням частки прямих іноземних інвестицій, боргових цінних паперів та довгострокових кредитів; позиковий капітал спричинив зростання обсягу державного зовнішнього боргу.

9. В цілому показники боргового навантаження і норми обслуговування боргу не перевищують критичні рівні, проте чинять значний тиск на фінансову сферу навіть в умовах економічного зростання. На обслуговування зовнішнього боргу спрямовується значна частина доходів державного бюджету. Врегулювання боргової проблеми і зміцнення міжнародної фінансової позиції України передбачає зважену курсову і жорстку бюджетну політику (з профіцитом бюджету на рівні 1-1,5%), підвищення ефективності використання залучених позик, забезпечення макроекономічної рівноваги.

10. Для аналізу динаміки платоспроможності країни множину показників, що характеризують збалансованість поточних платежів, боргове навантаження, норму обслуговування боргу, міжнародну валютну ліквідність і ціну національної валюти, доцільно об’єднати в одну інтегральну оцінку на основі моделі головних компонент. Аналіз траєкторії зміни числових значень побудованого у такий спосіб індикатора платоспроможності України свідчить, що зміцнення платоспроможності України поки що нестійке. Підтримка адекватного рівня валютних резервів і зміцнення платоспроможності країни передбачають, передусім, забезпечення сталої динаміки обсягів експорту і рівноваги торговельного балансу.

Оскільки потенціал екстенсивного розвитку «напівсировинного» товарного експорту майже вичерпаний, без активної структурної перебудови економіки важко розраховувати на подальший розвиток зовнішнього сектора економіки. Ключові проблеми забезпечення збалансованості зовнішньої торгівлі України пов’язані, перш за все, з диверсифікацією геополітичних і регіональних пріоритетів, з оптимізацією товарної структури експорту та імпорту, посиленням позицій України на світовому ринку послуг.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Єрін Д.Л. Статистичні індикатори збалансованості зовнішньої торгівлі // Проблеми статистики. Збірник наукових праць. – В.4. – К.: НДІ статистики Держкомстату України. – 2002. – С. 194-200.

2. Єрін Д.Л. Міжнародна торгівля послугами: тенденції і структура українського ринку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Випуск 35. – Частина П. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. – 2002. – С. 151-154.

3. Єрін Д.Л. Статистичні аспекти аналізу рівноваги платіжного балансу // Проблеми статистики. Збірник наукових праць. – В. 5 – К.: НДІ статистики Держкомстату України. – 2003. – С. 167-172.

4. Єріна А.М., Єрін Д.Л. Статистичні індикатори платоспроможності країни // Наукові записки. – Т. 22. – К.: Видавничий дім „КМ Академія” – 2003. – С. 330-334.

5. Михайлов В.С., Єрін Д.Л. Торговельний баланс в системі макроекономічних показників // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. – В. 189. Т.V. – ДНУ. – Дніпропетровськ. – 2004. – С. 1341-1348.

В інших виданнях:

6. Єрін Д.Л. Доларизація грошового обігу в системі макроекономічних показників // Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи: Науково-практична конференція з нагоди Дня працівників статистики. – К.: Держкомстат України, 2003. – С. 170-176.

7. Єрін Д.Л. Збалансованість зовнішньої торгівлі України: оцінки, тенденції // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Україна наукова’ 2003”. – Т.18. Економіка. – Дніпропетровськ, Наука і освіта. – 2003. – С. 27-29.

8. Єрін Д.Л. Динаміка і структура золотовалютних резервів України // Матеріали П Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень, 2003”. – Т.21. Економіка. – Дніпропетровськ, Наука і освіта. – 2003. – С. 6-8.