У дисертації представлені теоретичне узагальнення і нове рішення проблеми структури і формування жіночої статеворольової тілесної ідентичності. Проблема вирішена з погляду психосемантичного підходу, що дозволило виявити статеворольову семантику тілесної ідентичності в жінок, визначити тілесний рівень статеворольової ідентичності та створити програму тренінгу для дівчинок старшого підліткового віку, орієнтованого на рішення проблем статеворольової тілесної ідентичності. Тілесна ідентичність є елементом жіночої статеворольової ідентичності. Статеворольова тілесна ідентичність містить у собі змістовний і емоційно-оцінний аспекти. Змістовний аспект статеворольвої тілесної ідентичності визначає психосемантичне навантаження тіла і його частин, пов'язане з гендерними ролями і гендерним функціонуванням. Емоційно-оцінний аспект статеворольової тілесної ідентичності представляє собою оцінку задоволеності/незадоволеності тілом як психологічною структурою, що несе статеворольову семантику, та містить в собі самооцінку власної зовнішності, коннотативне значення тіла та його частин тощо. Статеворольова ідентичність у жінок має складну багаторівневу структуру, що включає в себе хронологічну, функціональну та оцінну підструктури. Хронологічна підструктура пов'язана з хронологічними етапами психосексуального онтогенезу, та включає в себе:
- ідентичність “Дитина”, яка групує дитячі уявлення про жінку та її гендерну роль: жінка - це мати і домогосподарка. Жіноче тіло представлене в зв'язку з репродуктивною функцією жіночого організму; - ідентичність “Підліток”, пов'язана з акцентуванням на проблемах статі; - ідентичність “Дорослий”, яка включає еротичні, сексуальні і партнерські (дружні) визначення жінки; - соціальну ідентичність “Жіноче соціально-нормативне лице” представляє собою усвідомлення жіночої гендерной ролі і тілесної репрезентації: “я – жінка”, “я маю вигляд жінки”, “я поводжуся як жінка”. Функціональна підструктура відображає гендерне функціонування та представляє собою різні типи задоволеності тілом такі, як: - соціальна задоволеність, що включає умовно асексуальні частини тіла (обличчя, шкіра, ноги, стегна, сідниці), які представляють жінку в соціумі; - еротична задоволеність (груди, живіт, ноги, стегна), що репрезентують привабливість жіночого тіла для чоловіків; - сексуальна задоволеність тілом представлена задоволеністю геніталіями. Оцінна підструктура, пов'язана із позицією оцінювання статеворольових утворень симптомокомплексу маскулінності/фемінінності: оцінка біогенного, поведінкового і рівня Я-концепції. 3. Статеворольові утворення дівчат 18-20 років мають такі функціональні особливості як: - фемінінна Я-концепція співвідноситься з прийняттям власного жіночого тіла, а також його материнських функцій; - фемінінність на поведінковому рівні обумовлює прийняття жінкою ролі домогосподарки і друга; - фемінінність біогенного рівня пов'язана з прийняттям жіночої репродуктивної функції; - маскулінність сполучена з прийняттям ролі ділової жінки і прийняттям сексуальності; - роль сексуального партнера і ділової жінки зв'язані як з високою, так і з низькою маскулінністю. 4. Задоволеність власною зовнішністю має вікові особливості. У дівчаток підліткового віку структура задоволеності власною зовнішністю є недиференційованою – усі частини тіла мають однакове значення для самооцінки зовнішності. В структурі задоволеності власною зовнішністю дівчат 18-20 років найбільш значимими частинами тіла є оцінки обличчя, грудей, ніг, стегон, що свідчить про те, що самооцінка власної зовнішності для цього віку ґрунтується на параметрах еротичної привабливості. Чоловіча позитивна оцінка зовнішності жінки є важливим чинником формування оцінки задоволеності власною зовнішністю в жінок. 5. На формування емоційно-оцінного аспекту статеворольові тілесної ідентичності в жінок значний вплив мають такі особливості сімейної соціалізації, як: невербальне вираження прийняття (тілесні пестощі, обійми, поцілунки) батьками, емоційне спілкування з матір'ю (наявність довірчих, теплих відносин між матір'ю і дочкою), статеворольова структура батьківської родини. Наявність тілесних пестощів із боку обох батьків позитивно впливають на оцінку задоволеності зовнішністю. Вербальні позитивні висловлення з приводу зовнішності дочки за нашими даними (на відміну від американських досліджень) виявилися не зв'язаними з задоволеністю зовнішністю, що визначається культурними розходженнями. При відсутності тілесних пестощів із боку батька в підлітковому віці (батько не цілує і не обіймає) у дівчинки формується компенсаторно завищена оцінка задоволеності зовнішністю. Відсутність емоційного прийняття матір'ю (відсутність тілесних пестощів, поцілунків, теплих слів і т.п.) в дитинстві приводить до формування негативного коннотативного значення тіла (семантична близькість “тіла” з конструктами “хвороба”, “страх”, “бруд”), а також до низької задоволеності здоров'ям і сексуальним життям. При холодних материнсько-дочірніх стосунках ставлення до тіла втрачає (чи не здобуває) позитивно емоційно насичене семантичне забарвлення. Батьківська родина, у якій мати займає домінуюче положення, при цьому вона емоційно холодна і далека від дочки, обумовлює формування специфічного ставлення до тіла: неприйняття власної жіночності, сприйняття свого тіла як непорочного і цнотливого і висока очікувана оцінка з боку навколишніх. 6. Психодіагностична карта, що відображає структурну модель організації симптомокомплексу маскулінності/фемінінності, потребує спеціфікування за ознаками віку та статі. Для структурної моделі організації симптомокомплексу маскулінності/фемінінності в дівчат 18-20 років характерні такі особливості: зв'язок соціогенних і біогенних аспектів утворень фемінінності; незалежність утворень маскулінності соціогенного і біосоціального (поведінкового) рівнів від біогенної (глибинної) маскулінності; має місце як андрогінна, так і континуально-альтернативна модель статеворольових властивостей у дівчат. 7. Психокорекція девіацій тілесної ідентичності потребує впливу на статеворольові структури особистості в цілому. Запропонована програма групового статеворольового тренінгу для дівчаток старшого підліткового віку орієнтована на психокорекцію поведінкового, тілесного та когнітивного рівнів симптомокомплексу маскулінності/фемінінності. Основними принципами тренінгу є індивідуальний підхід, принцип специфічності та позитивності зворотнього зв’язку, уникання фрустрацій, опора на позитивні моменти. Програма групового статеворольового тренінгу для дівчинок старшого підліткового віку є терапевтично ефективною і може бути рекомендована до використання. |