Анотація до роботи:
Отіна Г.Є. Становлення теорії літературного твору при переході від традиціоналістської до індивідуально-авторської епохи: на матеріалі російської естетики і літературної критики першої третини XIX століття. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.06. – теорія літератури. – Донецький національний університет, 2004. Дисертація присвячена вивченню становлення теорії літературного твору, що відбувалося на стикові епох, коли на початку XIX століття розвиток російського загальнокультурного літературного процесу призвів до ситуації зустрічі двох «великих епох» і відповідних двох найбільш загальних і стійких типів художньої свідомості: традиціоналістської, або нормативної, та індивідуально-творчої, або романтичної. У цей час починає оформлюватися загальна теорія мистецтв, у створенні якої беруть участь представники як традиціоналістського, так і романтичного табору. З естетичної науки, у свою чергу, бере початок розвиток літературного твору. З усіх класицистичних робіт у дисертації виділяються і досліджуються праці мислителів, які автор відносить до динамічного класицизму. Предметом пильного аналізу стають роботи О.Ф.Мерзлякова і П.Є.Георгієвського, в яких здійснюються спроби встановити діапазон змін, що не загрожують руйнуванню жанрової нормативності. Слідом за монографічним вивченням праць цих авторів у дисертації розглядається естетична діяльність П.О.Новикова, який утілив в одній естетичній системі спроби співіснування і суміщення в ній традиціоналістських і романтичних поглядів до того, як вони були явно розподілені й протиставлені в російській літературі та її теоретичному осмисленні. В естетиці й літературній критиці романтизму ми знаходимо опис і тлумачення поетичного твору як суверенного світу, якому притаманне обличчя, характер, власні індивідуальні закони. У дисертації розглядаються праці російського філософського романтизму Д.В. Веневітінова, П.А.В’яземського, О.І.Галича, В.Ф.Одоєвського, С.П.Шевирьова. Спеціально в дисертації вивчаються становлення теорії літературного твору в естетичній системі О.І.Галича, взаємозв’язок романтичної теорії і практики на прикладі теоретико-літературної і художньої діяльності В.Ф.Одоєвського. Завершальним, синтезувальним етапом спілкування динамічного класицизму і філософського романтизму у першій третині XIX століття є ранні роботи І.В. Киреєвського, що розглядаються в дисертації як знак появи цільної естетичної системи, що не вкладається в рамки якогось методу чи напрямку. |