У висновках узагальнюються результати дослідження, формулюються основні наукові положення, що становлять зміст дисертації. Зокрема, автор дійшов таких висновків:
1. Критикована протягом тривалого часу вітчизняними та зарубіжними юристами, економістами та політологами, які спеціалізуються на інтеграційній проблематиці, федералістська концепція Європейського Союзу сьогодні переживає друге народження. Не викликає сумнівів той факт, що федералізм продовжує здійснювати вплив на визначення ефективних форм розвитку європейської інтеграції. Прискорення європейських інтеграційних процесів останнім часом, без сумніву, вдихнуло нове життя в ідеї федералізму. Сучасна інтерпретація федералізму робить його більш адекватним реальним інтеграційним процесам в Європі та дає можливість спиратися на основні їхні положення у дослідженні проблематики забезпечення демократії та парламентаризму в ЄС.
2. Наявна на сьогодні інституційна структура ЄС містить у собі велику кількість інститутів, що виражають і захищають загальні, а не національні системи, тобто ті інститути, які прийнято називати наднаціональними (Комісія, ЄС, Суд ЄС, Рахункова палата) на противагу міжурядовим органам (Рада). Однак інституційна система ЄС на сьогодні побудована таким чином, що далеко не повністю відповідає структурі органів держави. Насамперед, у питаннях ухвалення рішення та контролю за його виконанням Рада як міжурядовий орган зберігає центральне місце, хоча і змушена „ділити” свою відповідальність у цих питаннях з іншими інститутами, у першу чергу Парламентом. Відзначимо ще одну важливу рису: інституційна система ЄС має досить децентралізований характер, у силу чого найважливішими принципами міжінституційної взаємодії у літературі справедливо визначають співробітництво між інститутами і підтримка інституційної рівноваги, своєрідного „балансу гілок влади”.
3. Європейський Союз варто розглядати як міждержавне об’єднання, яке пройшло шлях від переважання механізмів співробітництва до федералізму. Українські державні діячі повинні бути готовими до визнання Європейського Союзу федерацією в процесі становлення та необхідності розуміння проблематики забезпечення в ЄС демократичних засад, притаманних окремо кожній його державі-учасниці.
4. Однією з найактуальніших проблем функціонування ЄС, на думку переважної кількості європейських юристів-науковців та політиків, є постійна нестача демократичного контролю, а отже і легітимності, яка, треба визнати, є характерною рисою будь-якого наднаціонального утворення, якому ipso facto непритаманна підзвітність органів влади громадянам, що є звичним для кожної національної держави. Натомість, у найкращому випадку існують непрямі політичні важелі контролю органів національної виконавчої влади. Окрім цього, наднаціональні органи є повністю незалежними від народів, на які поширюються створені ними правові норми, які є обов’язковими для застосування на всій території Союзу та мають пріоритет перед правовими нормами, створеними національними легіслатурами.
5. У Європейському Союзі, який перебуває на перехідному етапі від міжнародної організації до федеративного утворення, функції урядування виконує система спеціально створених органів, серед яких важлива роль відводиться парламенту. Європейський Парламент є постійно діючим представницьким органом. В основу його формування і діяльності покладено ідеї народного представництва, впровадження яких в політичне життя такого інтеграційного об’єднання, яким є Європейський Союз, означає запоруку його демократичності, наявності живого зв’язку з його громадянами (вони ж громадяни держав — членів ЄС).
6. Законодавчі та представницькі повноваження Європейського Парламенту, а також його взаємодія з національними парламентами, набуває дедалі більшого значення, забезпечуючи демократичну легітимацію інтеграційних процесів. Тому вважаємо, що реформа інституційної структури ЄС, пов’язана з поглибленням та розширенням процесу інтеграції на континенті, приведе до подальшого розвитку та втілення принципів парламентаризму в спільноті європейських народів.
7. Одним із проявів посилення ролі Європейського Парламенту є зміцнення його внутрішньої структури, зокрема комітетів, що є ключовою ланкою законодавчого процесу в Європейському Союзі. Їхня структура та способи діяльності поєднують досвід парламентаризму європейських країн та забезпечують прозорість та демократичність прийняття актів законодавства ЄС.
8. Однією з найбільш дискусійних на сьогодні в літературі з права ЄС, а також серед чільних європейських політиків, є проблема створення другої палати Європейського Парламенту. Ця ідея спрямована на вирішення проблем демократичної легітимності ЄС, покращання застосування принципу субсидіарності, а також парламентського контролю у сфері здійснення другої опори Європейського Союзу – спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Друга палата Європейського Парламенту дасть змогу адекватно репрезентувати на союзному рівні європейські регіони, втілюючи популярну концепцію „Європи регіонів”.
9. Масштабне розширення Європейського Союзу є, напевно, найважливішою подією в новітній історії Європи. Європейський Парламент відіграє надзвичайно важливу роль у процесі прийняття держав Центральної та Східної Європи у члени Європейського Союзу, забезпечуючи у такий спосіб його демократичність та ефективність. Ця роль багато в чому виходить за межі його зовнішньополітичних повноважень, визначених основоположними договорами ЄС, і простежується на всіх етапах розширення ЄС.
10. Розпочатий в Україні процес практичного здійснення євроінтеграційної політики, що передбачає поступове входження нашої держави до політичних та економічних структур ЄС, а також адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу, повинен враховувати причини та зміст процесів його федералізації, посилення ролі Європейського Парламенту та особливості нормотворення на рівні ЄС. Зокрема, зазначені питання повинні враховуватися при розробці та прийнятті Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу на підставі Закону України „Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, а також розробці нових законодавчих актів, спрямованих на досягнення євроінтеграційної стратегії України.
|
