1. Сполучені Штати Америки є всесвітньо визнаним лідером економічної та бізнес-освіти, тому вивчення американського досвіду підготовки економічних кадрів набуває актуальності для України в умовах переходу вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку.
2. На підставі теоретико-методологічного аналізу проблеми становлення й розвитку вищої економічної та бізнес-освіти США конкретизовано сутність понять „економічна освіта” й „бізнес-освіта”, їх специфіку в США (бізнес-освіта має прикладний характер і надається бізнес-школами, які готують менеджерів для роботи в малому бізнесі, в фірмах, корпораціях; економічна освіта більш теоретизована, передбачає оволодіння економічними законами у всіх сферах економічного життя суспільства й надається в університетах, що готують кадри переважно для роботи в державних структурах та відомствах).
3. Вивчено розвиток американської економічної та бізнес-освіти і виокремлено ключові події в її історії відповідно до основних етапів становлення й розвитку галузі вищої освіти в США: 1-й (1635-1776 рр.) – виникнен-ня коледжів з професійно-технічною спрямованістю навчання, зародження бізнес-освіти як соціально-педагогічного явища; 2-й (1776-1862 рр.) – заснування бізнес-коледжів і бурхливий розвиток бізнес-освіти, зумовлений науково-технічним прогресом; 3-й (1862-1900 рр.) – створення першої університетської школи бізнесу, інтеграція бізнес-освіти в систему вищої освіти США; 4-й (1900-1987 рр.) – становлення економічної освіти як самостійної галузі наукового знання; 5-й (1987-1997 рр.) – удосконалення й модернізація вищої економічної та бізнес-освіти США у зв’язку з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій; 6-й (з 1997 р. до нинішнього часу) – зміна освітньої парадигми у відповідь на нову філософію вищої економічної та бізнес-освіти США.
4. Виділено й охарактеризовано чотири періоди реформування досліджуваної галузі в США: 1635-1880 рр. – період становлення й розвитку американської бізнес-освіти (вдосконалення змісту освіти у зв’язку з розвитком науки й техніки); 1881-1957 рр. – період цивілізованих трансформацій у бізнес-освіті (реформування структури вищої економічної та бізнес-освіти, поява нового типу навчального закладу – університетської школи бізнесу); 1958-1990 рр. – період потрясінь і активних реформ (збільшення фінансування наукових досліджень у сфері економічних наук та вищої освіти, гуманітаризація освіти як результат реформи Гордона-Хауелла 1959 р.); з 1990 р. до нинішнього часу – період технологічної революції (модернізація змісту, методології та технології організації навчального процесу).
5. Навчальний процес підготовки економічних кадрів у вищих навчальних закладах США характеризується тим, що: навчання здійснюється за кредитно-модульною системою; початковим ступенем вищої освіти є дворічне навчання у ВНЗ; кваліфікація бакалавра присвоюється після чотирьох років навчання, причому протягом перших двох років студенти вивчають переважно загальноосвітні та гуманітарні дисципліни, а з третього року починається спеціалізація з правом вибору дисциплін спеціалізації; наступним ступенем освіти є магістратура або докторантура. Магістрів готують як у бізнес-школах, за умови наявності досвіду практичної роботи, так і в університетах, де попередній досвід роботи не є обов’язковим. Програмам магістрів ділового адміністрування (МВА), які пропонуються тільки бізнес-школами, властива різноманітність, на відміну від університетських магістерських програм, які включають кваліфікаційні напрями Specialized Master (спеціалізований магістр у певній галузі економічних наук) і MIBS (магістр міжнародного ділового адміністрування). Зміст вищої економічної та бізнес-освіти США визначається стандартами, які регламентують тематичне наповнення курсів і нормативні професійно-кваліфікаційні характеристики з кожної предметної галузі. В навчальному процесі комплексно використовуються різноманітні форми й методи організації навчання, які ґрунтуються на сучасних технологічних досягненнях, однак при цьому роль викладача залишається головною.
6. У ході дослідження вивчено й охарактеризовано сучасні тенденції розвитку вищої економічної та бізнес-освіти в США, основними з яких є: посилення значущості економічної грамотності суспільства; глобалізація освіти (поширення міжнародного обміну та співпраці); вдосконалення навчальних програм відповідно до нових педагогічних та соціально-економічних умов; переорієнтація американської бізнес-освіти з інтересів особистості на інтереси суспільства й переосмислення ролі бізнес-шкіл; розширення сфери застосування сучасних комп’ютерних технологій в економічній та бізнес-освіті; гуманізація освіти; зростання кількості випускників економічних спеціальностей і криза технічної освіти; збільшення частки студентів у віці від 25 до 30 років у загальній кількості тих, хто навчається за бізнес-програмами; впровадження в загальноосвітніх школах економічних дисциплін; розвиток альтернативних програм навчання й перепрофілювання кадрів.
7. Аналіз можливих шляхів використання американського досвіду в Україні дозволив запропонувати рекомендації щодо вдосконалення вітчизняної підготовки економічних кадрів вищої кваліфікації, основними з яких є: формування потреби громадян в економічних знаннях, сприяння підвищенню економічної грамотності населення; створення державного органу при МОН України для визначення освітньої політики й моніторингу діяльності ВНЗ і бізнес-шкіл; розвиток експорту освітніх послуг на професійному рівні (значну частку залучених коштів слід спрямовувати на фінансування реформ у галузі економічної та бізнес-освіти в Україні); покладання зобов’язань на недержавні структури щодо часткового відшкодування державі вартості навчання кадрів, які отримали освіту у ВНЗ за рахунок держбюджету; включення до переліку фахових видань ВАК провідних іноземних наукових журналів для інтеграції української науки у світовий науково-освітній простір; зосередження зусиль на розвитку обмеженої кількості шкіл бізнесу й оптимізація номенклатури пропонованих ними програм; забезпечення зв’язку теорії з практикою в навчальному процесі (залучення економістів та бізнесменів до педагогічної діяльності, налагодження співпраці між ВНЗ і підприємствами, державними структурами, а також заснування галузевих освітніх комплексів); створення єдиної національної бази даних працівників сфери освіти, а відтак укомплектування педагогічного складу ВНЗ на конкурентній основі; підвищення вимог до абітурієнтів економічних спеціальностей, упровадження психологічного тестування для виявлення особистісних якостей та здійснення професійного орієнтування вступників; доповнення програм навчання курсами методики викладання економічних дисциплін та іноземної мови за професійним спрямуванням; мотивування учнів шкіл та студентів до навчання й безперервного самовдосконалення.
Проведене дослідження не вичерпує всіх питань визначеної проблеми. Залишається актуальним подальше вивчення можливостей і шляхів творчого використання в Україні досвіду вищої економічної та бізнес-освіти США з урахуванням збереження національних освітніх традицій.
|