Проведене дослідження щодо економічної оцінки державних пріоритетів технологічного розвитку призвело до формування наступних висновків: Наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукової задачі, що полягає в розробці методичного підходу до виконання економічної оцінки державних технологічних пріоритетів та інституційної бази її реалізації в практиці управління інноваційним розвитком економіки України. Ключова роль технологічного фактора у процесі економічного зростання більшості країн світу реалізується на сучасному етапі за допомогою системи державних технологічних пріоритетів. Останні, уособлюючи один із головних засобів досягнення стратегічних цілей держави, виступають основним рушієм прогресивних технологічних структурних зрушень у народному господарстві. Досягнення високого рівня ефективності державного управління інноваційного розвитку економіки провідних країн світу тісно пов’язано з реалізацією процедури економічної оцінки пріоритетів технологічного розвитку. Розгляд вітчизняного і зарубіжного наукового доробку в сфері методологічного інструментарію економічної оцінки довів прийнятність для реалізації поставлених у дисертаційному дослідженні завдань теорії технологічних укладів довгострокового техніко-економічного розвитку та секторальної класифікації ОЕСР щодо високо-, середньо- і низькотехнологічних виробництв промисловості, котрі, з одного боку, характеризують процес еволюції світової системи технологічних пріоритетів економічного розвитку, а з іншого – визначають на основі чіткого переліку кількісних параметрів рівень технологічної пріоритетності сучасних промислових виробництв. Практика стимулювання технологічного розвитку економіки України нараховує дві законодавчо затверджені системи державних пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, в результаті критичного аналізу яких сформовані наступні висновки:
по-перше, нерівномірна динаміка їх прийняття свідчить про недосконалість механізму перегляду пріоритетів відповідно до економічних наслідків їх реалізації, а отже, про відсутність узгодженої на державному рівні процедури економічної оцінки технологічних пріоритетів; по-друге, реальне розширення у порівнянні з попередньою системи пріоритетів у затвердженому в 2001 р. Законі “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” відображає намагання законодавчої і виконавчої гілок влади охопити в прийнятому документі максимальний перелік актуальних на сучасному етапі світового техніко-економічного розвитку технологічних напрямів, при цьому не зосереджуючи належну увагу на співвіднесенні поставлених цілей з ресурсними можливостями країни та ретельному аналізі недоліків розбудови попередніх технологічних пріоритетів, побудова якого за умови відсутності паритетного поєднання експертних методів із кількісним методом економічної оцінки пріоритетів видається малоефективною. Сформовано методичний підхід до економічної оцінки пріоритетів технологічного розвитку, застосування якого, зокрема в роботі Міністерства промислової політики, дає змогу проаналізувати ступінь ефективності розбудови вітчизняної політики технологічних пріоритетів інноваційного розвитку з позицій визначення характеру і динаміки технологічних змін у структурі промислового комплексу України та їх порівняння з сучасними як глобальними етапами технологічного розвитку, так і тенденціями, що домінують в сфері технологічних пріоритетів економічного розвитку групи провідних країн світу; Підвищено рівень статистичної достовірності та інформативності економічного аналізу технологічної структури промисловості України за ознакою ТУ, а також по відношенню до промислового комплексу України адаптовано секторальний підхід ОЕСР до економічної оцінки пріоритетів технологічного розвитку, що дозволило представити розширену галузеву структуру вітчизняної промисловості (135 галузей) у формі відповідних технологічних класифікацій; Встановлено, згідно з результатами використання розробленого нами методичного підходу до економічної оцінки пріоритетів технологічного розвитку, існування низького рівня ефективності технологічної структури промисловості України, оскільки на кінець XX ст. за масштабністю цілого ряду показників економічного розвитку домінуючими в ній були низькотехнологічні виробництва, або галузі 3-го та частково 4-го ТУ. Так, зокрема, за обсягом виробленої продукції в 2000 р. частка галузей 5-го і 6-го ТУ та високотехнологічного сектора в загальному обсязі промислового виробництва становила лише 4,5% та 10,03% відповідно. Фактичний розподіл технологічних пріоритетів серед промислових виробництв, по-перше, не відповідає повною мірою системі пріоритетів, затверджених на законодавчому рівні, а, по-друге, відображає адекватність ситуації щодо групи реально превалюючих на сучасному етапі у вітчизняній промисловості економічних пріоритетів технологічного розвитку тій, котра панувала протягом 1990–1995 рр. в обробній промисловості Болгарії, Польщі, Угорщини. Станом на кінець 1999 р. ситуація в країнах-аналогах докорінним чином змінилась, яскравим прикладом тому стала Угорщина, в якій питома вага сектора високих технологій в обсязі промислового виробництва зросла за чотири роки з 14,3% до 28,3%. Розроблено критеріальну базу економічної оцінки технологічних пріоритетів промислового розвитку до якої увійшли такі показники, як частка галузі у загальному обсязі фінансування промислових НТР, наукомісткість виробленої продукції, питома вага промислових галузей згідно з фінансуванням виробничої фундаментальної і прикладної науки з Державного бюджету, частка доданої вартості в обсязі готової продукції, приріст доданої вартості на одиницю капітальних вкладень, обсяг виробничих інвестицій на одного зайнятого в основному виді діяльності. Відповідно до результатів апробації запропонованих критеріїв сформовано структуру низько-, середньо- та високотехнологічного секторів промислового комплексу України.
Встановлено факт часткової невідповідності структури вітчизняного високотехнологічного сектора тому, котрий панує в економічно розвинених країнах ОЕСР, що проявляється у відсутності в його складі виробництв медичної та мікробіологічної промисловості, а присутність машинобудівного комплексу серед технологічних пріоритетів не відображала його вирішальне значення у підсумкових результатах функціонування промисловості України. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення державного регулювання технологічних пріоритетів економічного розвитку, що стосуються, окрім методичного підходу до реалізації процедури їх економічної оцінки, невідкладного вирішення Держкомстатом України виявлених у ході дослідження недоліків системи статистичного обрахунку економіко-технологічних показників розвитку промислового комплексу, а також формування державної інституції, місією функціонування якої стало б не лише виконання економічної оцінки технологічних пріоритетів, але і створення засад політики випереджаючого технологічного розвитку промисловості України.
|
