Анотація до роботи:

Лилик О.Я. Становлення та розвиток міжбюджетних відносин в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01. – Фінанси, грошовий обіг і кредит. – Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, Київ, 2002.

В дисертації науково обґрунтовані концептуальні засади теорії міжбюджетних відносин та їх організації. Досліджено процес становлення та розвитку міжбюджетних відносин в Україні. Проведено аналіз впливу основних чинників на становлення і розвиток міжбюджетних відносин. Виявлено основні етапи і тенденції їх становлення та розвитку. Визначено основні проблеми розвитку міжбюджетних відносин в Україні та розроблено пропозиції щодо подальшого їх реформування в контексті зарубіжного досвіду організації цих відносин, а також особливостей нинішнього етапу розвитку економіки України.

В результаті проведеного дослідження сформульовано такі висновки і пропозиції.

1. Концептуальними засадами теорії міжбюджетних відносин є визначення поняття міжбюджетних відносин як системи відносин, суб’єктами якої є органи законодавчої влади, центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення з приводу розподілу повноважень, здійснення сукупних видатків і формування доходів бюджетів; сутності цих відносин – як фінансових відносин між інститутами публічної влади з приводу надання державних і громадських послуг; їх взаємозв’язків з типом економічної системи держави; із системою публічних фінансів; державним і адміністративно-територіальним устроєм країни, які визначають суб’єкти цих відносин, їх функції, повноваження, сфери відповідальності, бюджетний устрій країни; визначення загальних засад організації міжбюджетних відносин, які включають: правові засади, систему органів, які вступають у міжбюджетні відносини, фінансові інститути, інструменти організації цих відносин, систему фінансового вирівнювання.

2. Міжбюджетні відносини мають характерні особливості в країнах з різними економічними системами, зокрема, з розвинутими ринковими, перехідними і централізовано-плановими, а специфіка державного і адміністративно-територіального устроїв країн обумовлює основні моделі організації міжбюджетних відносин: у федеративних країнах – бюджетний федералізм, в унітарних – бюджетний унітаризм.

3. Міжбюджетні відносини виникають на певному етапі розвитку країни, коли: визнаються принципи правової держави, розподілу влади, місцеві та регіональні інтереси, інститути місцевого самоврядування, державні та громадські послуги, відбувається розподіл повноважень, сфер відповідальності, функцій органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в унітарних країнах, центральних органів влади, державних органів влади суб’єктів федерації і органів місцевого самоврядування у федеративних країнах.

4. Становлення міжбюджетних відносин в Україні відбувалося в процесі формування економічної системи суверенної держави, переходу її від централізовано-планової до ринкової, визначення державного і адміністративно-територіального устрою країни, повноважень, функцій, сфер відповідальності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.

5. Суб’єктами міжбюджетних відносин в Україні є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, місцеві державні адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні ради, Київська і Севастопольська міські ради, районні ради, міські, сільські, селищні ради та їх виконавчі органи, органи самоорганізації населення, які взаємодіють на семи рівнях у сфері міжбюджетних відносин.

6. Процес еволюції міжбюджетних відносин в Україні проходив у три етапи. Кожному з етапів були властиві певні тенденції. На першому етапі відбувся перехід від розрахунків між бюджетами до формальних міжбюджетних відносин. Цей етап характеризувався суб’єктивізмом у розподілі доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи, індивідуальними підходами в стосунках з різними суб’єктами цих відносин. На другому етапі було здійснено спроби розмежувати доходи і видатки між державним і місцевими бюджетами, основні непрямі податки надходили у державний бюджет, а місцевим бюджетам передавалися прямі податки, в основному відбувся перехід до єдиних нормативів відрахувань від них. Протягом 1990-х р. зменшувалася питома вага доходів місцевих бюджетів у ВВП, а зобов’язання місцевих органів влади, покладені на них законодавством, збільшувалися. На третьому етапі було здійснено розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів, запроваджено доходи і видатки місцевих бюджетів, які враховуються і які не враховуються при визначенні обсягу трансфертів, формалізовано процедури надання трансфертів. Бюджетне законодавство увійшло в суперечність із законодавством про виконавчу владу і місцеве самоврядування.

7. Аналіз організації міжбюджетних відносин в Україні свідчить, що цілісної системи цих відносин сформувати не вдалося: відсутній чіткий розподіл повноважень, функцій, сфер відповідальності між центральними і місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, між органами місцевого самоврядування різних рівнів, фінансова база органів місцевого самоврядування недостатня для виконання покладених на них повноважень, запропонована в Бюджетному кодексі України система фінансового вирівнювання не дозволяє вирівнювати дисбаланси, які є в розвитку різних регіонів України.

8. Потреби розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності функціонування публічних фінансів обумовлюють необхідність реформування міжбюджетних відносин в Україні. Основними напрямами такої реформи є: створення нової правової бази з метою чіткого розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування; узгодження законодавства, яке визначає компетенцію органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування із бюджетним законодавством України; більш чітке розмежування видатків і доходів між державним і місцевими бюджетами України: визначення виключного переліку видатків і доходів державного бюджету та кожного рівня місцевих бюджетів, послідовне переведення місцевих бюджетів на засади самофінансування, зокрема, за рахунок місцевих податків і зборів шляхом їх трансформації у більш вагомі джерела надходжень місцевих бюджетів; запровадження цілісної системи фінансового вирівнювання, інструментами якої мають стати державні соціальні стандарти послуг, мінімальний обсяг видатків місцевих бюджетів, власні доходи місцевих бюджетів, нова формула фінансового вирівнювання, законодавчо затверджені коефіцієнти, система загальних і спеціальних трансфертів.

9. Дисертаційне дослідження дозволило виявити нові наукові проблеми, які виходять за його межі, мають важливе значення і потребують подальшого дослідження, зокрема: вибір оптимальної моделі централізації і децентралізації в частині розмежування повноважень, функцій, сфер відповідальності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування; моделі податкової системи України, яка включала б загальнодержавні, регіональні, місцеві податки і збори; вибір шляхів раціоналізації видатків державного і місцевих бюджетів України, мережі бюджетних установ; реформування адміністративно-територіального устрою; вдосконалення інструментів організації міжбюджетних відносин; оптимізація переліку, якості суспільних послуг; вдосконалення організації надання послуг на принципах партнерства і співробітництва органів виконавчої влади, місцевого самоврядування і приватного сектора в цій сфері; подальший розвиток системи фінансового вирівнювання в Україні, законодавчого і методичного забезпечення.

Публікації автора:

1. Кравченко В.І. (кер. авт.кол.), Кучеренко О.Ю., Гейдор.І.І., Зайчикова В.В., Лилик О.Я. Бюджетні слухання: методичні рекомендації щодо організації та проведення бюджетних слухань в органах місцевого самоврядування України.– К.: НДФІ, 2000.–120с.–7д.а. (в т.ч. автора–0,3). Особистий внесок – розроблено показники презентації місцевого бюджету.

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Лилик О.Я. Місцеві податки і збори в Україні у 1997-1998 рр.//Наукові праці НДФІ.–1999.–Вип.7.–С.22–27.–0,5д.а.

3. Лилик О.Я. Моделі організації міжбюджетних взаємовідносин//Наукові праці НДФІ.–2000.–Вип.10–11.–С.51–58.–0,8д.а.

4. Кравченко В.І., Зайчикова В.В., Лилик О.Я. Законодавчі проблеми бюджетної реформи в Україні//Наукові праці НДФІ. – 2000. – Вип. 9. – С. 3–11. – 0,8д.а. –(в т.ч. автора 0,2 д.а.). Особистий внесок–визначено напрями розмежування видатків між державним і місцевими бюджетами та реформування системи фінансового вирівнювання в Україні.

5. Лилик О.Я. Державні та муніципальні послуги в зарубіжних країнах//Наукові праці НДФІ.–2001.–Вип.1.–С.30–34.–0,4д.а.

6. Лилик О.Я. Фінансування суспільних послуг в зарубіжних країнах//Фінанси України.–2002.–№1.–С.130–137.–0,5д.а.

7. Лилик О.Я. Поняття та сутність міжбюджетних відносин//Наукові праці НДФІ.– 2002.–Вип.1(16).–С.13–22.–0,9д.а.

8. Лилик О.Я. Міжбюджетні відносини в економічній системі держави//Фінанси України.–2002.–№6.–С.30–35.–0,4д.а.

Тези доповідей на конференціях:

9. Лилик О.Я. Трансферти в системі міжбюджетних відносин в Україні//Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України/Матеріали науково-практичної конференції.–Ірпінь.–2000.–С.46-50.–0,3д.а.

10. Лилик О.Я. Проблеми формування місцевих бюджетів в Україні. – Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах//Економічний вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту.–Т.1.–Дніпропетровськ: ДДФЕІ, 2000.–С.258–263.–0,4д.а.

11. Лилик О.Я. Деякі проблеми перебудови міжбюджетних взаємовідносин в Україні//Проблеми фінансової політики в Україні: Науково-практична конференція.–К.:НДФІ, 2000.–С.127–130.–0,4д.а.

12.Лилик О.Я. Теоретичні проблеми організації міжбюджетних відносин в Україні//Бюджетна реформа в Україні: проблеми та шляхи їх розв’язання: Міжнародна науково-практична конференція. Доповіді, виступи.–К., 2001.–С.302–308.–0,4д.а.