У дисертації представлено історико-правове узагальнення і нове вирішення завдання, яке полягає у поглибленні історико-правових знань сутності та змісту становлення національної державності в Закарпатті у 1918–1939 рр., що є відповідним внеском у правничу науку. Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки: 1. Становлення української національної державності в Закарпатті пройшло чотири етапи. Перший – від розпаду Австро-Угорщини восени 1918 р. до передачі Закарпаття у склад Чехословаччини. Другий етап – це період перебування Закарпаття у складі Чехословаччини від 1919 р. до 11 жовтня 1938 р., коли Рада міністрів ЧСР призначила перший автономний уряд Підкарпатської Русі. Третій – автономія Підкарпатської України у складі Чехословаччини (11 жовтня 1938 р. – 14 березня 1949 р.). Четвертий період – від 14 березня 1939 р., коли було проголошено незалежність Карпатської України. 2. Розпад Австро-Угорської монархії призвів до активізації політичних сил Закарпаття різних орієнтацій. Однак позитивні умови для налагодження суспільно-політичного життя в краї, що випливали із законодавчих актів угорського уряду, зокрема, закону про Руську Крайну, насправді обмежувалися правом українців на культурно-національну автономію і не впливали на їхнє політичне становище. 3. Українці Закарпаття прагнули прилучення краю до України. Всезакарпатський народний конгрес 21 січня 1919 р. одностайно проголосив про возз’єднання краю з Українською Народною Республікою, однак це рішення в тодішніх умовах не було реалізовано. Прагнення українців Закарпаття до незалежності було зреалізовано утворенням у листопаді 1918 р. Гуцульської Республіки. Створювалася система правління, налагоджувалося господарське життя. Представники Народної Ради Гуцульської Республіки, виражаючи волю жителів краю, тяжіли до об’єднання з усіма українськими землями, однак воєнні дії Румунії призвели до загибелі цього державного утворення. 4. Негативно позначилося на державотворчому процесі короткотривале існування в краї радянської влади, яка була сюди штучно привнесена. Її не підтримувала більшість населення, вона проіснувала лише 36 днів. 5. Значна роль у долі краю належала українській еміграції із краю до США, яка під час плебісциту в листопаді 1918 р. висловилися за приєднання Закарпаття до Чехословаччини. Рішення плебісциту мало чинність, оскільки вважалося виявом народної волі, а не амбіцій окремих політичних лідерів. Вперше були закладені правові норми входження Закарпаття як автономної частини до складу Чехословаччини, що було за тодішньої суспільно-політичної ситуації позитивним явищем. 6. Статус Закарпаття у складі Чехословацької Республіки визначався нормами міжнародного права, зокрема Сен-Жерменським (1919 р.) і Тріанонським (1920 р.) договорами, Конституцією ЧСР (1920 р.), але реалізовані гарантії автономії були лише з осені 1938 р. Хоча в Чехословацькій державі були проголошені демократичні принципи, реально українці Закарпаття були відсторонені від державного управління краю. 7. У міжвоєнний період на основі низки законодавчих актів Чехословаччини відбувався процес становлення й удосконалення державного правління. Закарпаття було введене в єдину адміністративну систему, запроваджену на всій території країни. Однак до 1938 р. Підкарпатська Русь не отримала державно-правового статусу автономії, що передбачався міжнародними договорами і Конституцією ЧСР. 8. Зовнішній тиск на Чехословаччину, посилений наслідками Мюнхенської конференції 1938 р., посилив активізацію відцентрованих сил всередині країни. На вимогу автономістів у жовтні 1938 р. Рада Міністрів ЧСР призначила перший автономний уряд Підкарпатської Русі, а в листопаді 1938 р. парламент вніс доповнення до Конституції у формі “Конституційного закону про автономію Підкарпатської Русі”. Однак у зв’язку з рішеннями Віденського арбітражу частина Закарпаття з містами Ужгород і Мукачеве перейшли під юрисдикцію Угорщини. 9. Дванадцятого лютого 1939 р. відбулися вибори до законодавчого органу автономії, Сейму, на яких 92 % населення підтримали Українське національне об’єднання. Однак лише з кінця 1938 р. в Закарпатті розгорнулася угорська шовіністична пропаганда, розпочався новий етап у підготовці Угорщини до захоплення всього Закарпаття. А.Гітлер 13 березня дав згоду на введення угорських військ у Карпатську Україну, які на наступний день розпочали окупацію краю. 10. В умовах, що склалися, уряд Карпатської України 14 березня 1939 р. проголосив її незалежність і самостійність. Це рішення 15 березня було затверджене сеймом, який обрав президентом Карпатської України А.Волошина, сформував уряд, а також прийняв два закони, які мали статус конституційних. Отже, 15 березня 1939 р. було створено самостійну Українську державу – Карпатську Україну. Уряд Карпатської України мав всебічну підтримку українців Західної України, українців діаспори. 11. Факт виникнення незалежної Карпатської України завдав відчутних ударів тим, хто ставить під сумнів приналежність українців Закарпаття до єдиного українського народу. Її проголошення стало наслідком боротьби українців за національну державу в міжвоєнний період. | 