Узагальнюючи результати дослідження, можна зробити наступні концептуальні висновки: 1. В умовах здійснення конституційної, адміністративної реформ, реформи місцевого самоврядування в Україні аналіз організаційного та правового забезпечення існуючої системи ОВС свідчить, що його стан не відповідає сучасним процесам демократизації та інтеграції у європейське та світове співтовариства. Можна виділити такі тенденції реформування ОВС України: визначення нових пріоритетів у діяльності органів внутрішніх справ; спрямування діяльності усіх підрозділів на захист прав та інтересів людини, правопорядку, створення механізмів їх забезпечення та захисту; реорганізація системи ОВС, зменшення їх бюрократизації і корумпованості; підвищення соціальної спрямованості їх діяльності, налагодження взаємодії підрозділів ОВС з іншими органами державної влади, місцевого самоврядування та населенням тощо. Враховуючи, що за Конституцією в Україні мають існувати два рівні влади: державна та місцева, то доцільно і систему ОВС реформувати відповідно до цих рівнів. Тобто, розбудова громадянського суспільства передбачає децентралізацію влади, розширення повноважень органів самоврядування, створення нових демократичних інститутів, у т.ч. місцевої міліції. 2. Для зарубіжних країн характерним також є реформування органів внутрішніх справ, наявність дворівневої структури міліції: державного озброєного органу виконавчої влади й органів охорони громадського порядку на місцях (муніципальної міліції). У ряді держав останні діють не замість ОВС на місцевому рівні, а поряд з ними, за умов розмежування повноважень, контролю та взаємодії. Цікавим є досвід Канади, Великобританії, Італії, Іспанії, Швейцарії, Латвійської, Литовської, Естонської республік, Молдови, Чехії щодо створення та діяльності місцевої (муніципальної) поліції, яка відповідає потребам суспільства і людини. На нашу думку, в умовах реформування правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування України можливе використання положень концепції комунального поліціювання (поліцейського обслуговування за допомогою громад). 3. Історичний досвід свідчить, що на українських землях практично на всіх етапах розвитку діяли місцеві правоохоронні органи (народна земська, робітнича, місцева міліція та ін.), на які було покладено обов’язки охорони населення від небезпеки, сприяння йому в досягненні благополуччя, боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку та влади, закони якої вони виконували. Згодом Ради на місцях створювали озброєні формування, місцева поліція (міліція) була організована у складі державної міліції, діяла самостійно до створення централізованих формувань. Через відсутність певних технічних засобів, практичного досвіду, велися пошуки нових форм і методів їх роботи, організаційної структури, системи управління. 4. За результатами дослідження виділяється ряд періодів становлення інституту місцевої міліції в сучасній Україні: перехідний період від радянської міліції до міліції незалежної України (1990-1996 роки); експерименти щодо запровадження місцевої міліції та спроби на нормативно-правовому рівні передбачити можливість її створення (1996-2003 роки); правове забезпечення функціонування місцевої міліції, запровадження місцевої міліції в системі ОВС і системі місцевого самоврядування (2004-2008 роки); завершення реформи місцевого самоврядування, адміністративно-територіального устрою, внесення відповідних змін до Конституції України та визначення оптимальної моделі місцевої міліції (з 2008 р.).
Кожному з цих періодів характерні відповідні здобутки і негативні наслідки. Загалом були створені певні правові засади організації та діяльності місцевої міліції, проте вони не реалізовані у життя через невизначеність законодавства та конкретної моделі обслуговування населення на місцевому рівні, непідготовленість суспільства до змін у правоохоронній системі, відсутність фінансування тощо. 5. Як передбачалось нормативними актами України, місцева міліція – це підрозділ ОВС, який утворюється органами місцевого самоврядування за спільним поданням місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, погодженим з МВС України, для забезпечення охорони прав і свобод громадян і громадського порядку на території села, селища, міста. Це складова частина міліції України, орган виконавчої влади, який фінансується з місцевою бюджету та комплектується кадрами у погоджені з місцевою радою. Таким чином, на самостійне існування мали право як міліція громадської безпеки, так і місцева міліція. Причому на останню покладено забезпечення громадського порядку, ведення боротьби з адміністративними правопорушеннями та злочинами, з яких провадження досудового слідства не обов’язкове. Тобто, можна виділити такі функції місцевої міліції: адміністративну; профілактичну; виконавчу; соціального обслуговування населення. 6. На наш погляд, доцільним є створення місцевої міліції в системі місцевого самоврядування. Одним з можливих варіантів може бути її створення на базі вже існуючих підрозділів міліції, тобто передача із системи МВС України міліції громадської безпеки з відповідними повноваженнями. Негативною тенденцією є різне розуміння сутності місцевої міліції: як складова частина загальнодержавної міліції (місцеві підрозділи МВС), підрозділ при мерії для здійснення пропускного режиму й охорони приміщень виконкому, охорони громадського порядку при проведенні масових заходів чи самостійна структура в системі місцевого самоврядування з широкими повноваженнями. Отже, місцева міліція (місцевого самоврядування) і місцевобюджетна міліція (в системі МВС) не тотожні поняття. Працівники підрозділів останньої знаходяться у штаті МВС і не перебувають у прямому підпорядкуванні місцевих рад. Голова виконкому не може віддавати їм накази, призначати на посади чи присвоювати звання. Повноваження місцевих рад полягає у забезпеченні фінансування міліції. У свою чергу, місцева міліція – це виконавчий орган представницького органу місцевого самоврядування, що утримується за рахунок коштів місцевого бюджету і створюється для здійснення правоохоронних функцій на території села, селища, міста. Можна зробити висновок, що громадські формування – перший крок до ефективної місцевої (муніципальної) міліції 7. Завдання місцевої міліції орієнтовані на забезпечення громадського порядку та безпеки, охорону прав і свобод людини, боротьбу з торгівлею у невстановлених місцях, порушеннями порядку обігу наркотичних засобів і психотропних речовин; неправильним паркуванням автомобілів, безквитковим проїздом у громадському транспорті, самовільним захопленням земельних ділянок, бродяжництвом, дитячою безпритульністю тощо. Основними формами її діяльності можуть бути суспільно-організаційні заходи, організаційно-технічні та матеріальні дії, індивідуальні й нормативні акти управління, вчинення інших дій, а також такі методи, як переконання і примус (організаційні, психологічні, економічні, зобов’язуючі, заохочувальні, забороняючі). На нашу думку, функціонування місцевої міліції вимагатиме удосконалення змісту і форм її організації, форм, методів і напрямів діяльності, тактичних прийомів і способів попередження та припинення правопорушень, врахування сучасних інноваційних та інформаційних технологій. 8. Із запровадженням місцевої міліції в системі місцевого самоврядування вимагатимуть внесення змін і доповнень закони про міліцію, місцеве самоврядування, службу в органах місцевого самоврядування щодо організації та повноважень відповідних органів і посадових осіб у здійсненні правоохоронних функцій. Необхідно визначити статус працівників, проходження ними служби у місцевій міліції, їх матеріально-технічне, фінансове та соціальне забезпечення в законі прямої дії, що не потребує додаткових роз’яснень, інструкцій. Оскільки до правопорушників доведеться застосовувати примусові заходи, то, ймовірно, її працівники повинні мати право застосування сили і зброї. Останнє, на нашу думку, як і визначення остаточної назви підрозділів місцевої міліції, статусу її працівників і підконтрольності, є дискусійними питаннями і можуть бути вирішені за допомогою різних форм прямої та непрямої демократії, у т.ч. на місцевому рівні. 9. Зростанню ролі місцевої міліції у боротьбі та попередженні злочинності, охороні громадського порядку, прав людини сприятиме взаємодія та взаємозалежність її працівників і населення (безпосередньо через прямі вибори керівників місцевої міліції, через органи місцевого самоврядування (дільничні працівники), їх регулярна звітність перед громадськістю, органами самоврядування, зустрічі з членами громад, ЗМІ, а також співробітництво із загальнодержавною міліцією, іншими органами влади. Йдеться про індивідуальні та колективні форми спілкування, своєчасний обмін інформацією, планування та проведення спільних заходів, відповідальність і взаємний контроль. Останній дозволить уникнути корупції та зловживань, попередити дублювання функцій, виникнення конфліктів. 10. Не дивлячись на законодавче закріплення ідеї створення місцевої міліції в Україні, кардинального реформування ОВС не відбулося. Оптимальним може бути рішення запровадити місцеву міліцію після завершення реформи місцевого самоврядування, адміністративно-територіального устрою та внесення змін до Конституції. Це вимагає вивчення і врахування позитивного зарубіжного та вітчизняного досвіду, місцевих традицій, національних особливостей, сучасних демократичних перетворень, потреб територіальних громад у забезпеченні охорони громадського порядку, боротьбі та попередженні злочинності тощо. Комплексний підхід у формуванні місцевої міліції в системі місцевого самоврядування стане позитивним явищем в організації влади на місцевому рівні, що дозволить наблизити її до інтересів людини і суспільства. |
