У дисертаційній роботі на емпіричному й теоретичному рівнях досліджено актуальну наукову проблему стандартизації фахової підготовки з державного управління в північноамериканських і західноєвропейських країнах та в Україні. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета і завдання дослідження дають змогу зробити наступні висновки. 1. Аналіз вітчизняних та зарубіжних літературних джерел свідчить про швидке становлення державного управління як галузі професійної діяльності та зумовлену цим гостру потребу в масштабній та високоякісній підготовці фахівців з державного управління. Це детермінує необхідність ретельного вивчення стандартизації підготовки кадрів для державного управління в розвинених країнах і регіонах світу. Проте узагальнюючі дослідження цієї проблеми відсутні. 2. В останню чверть минулого століття в Північній Америці та на рубежі століть в Європі активно формувалися стандарти фахової освіти в галузі державного управління. Це відбувалося під впливом принаймні двох глобальних тенденцій: 1) виокремлення державного управління як самостійного виду діяльності, що зумовило появу відповідної галузі підготовки фахівців, та 2) стрімкої глобалізації світу й одночасного посилення конкурентних засад суспільного життя країн, що привело до зближення позицій й поглядів стосовно розуміння державно-управлінської діяльності та організації підготовки кадрів для її здійснення. 3. Становлення державного управління як самостійної галузі професійної діяльності, підготовки кадрів та наукових досліджень, відповідна стандартизація фахової освіти з державного управління в США і Канаді характеризуються тривалим історичним періодом (близько 70 – 80 років), певними регіональними традиціями, багатим досвідом, який активно запозичується в Європі. Провідну роль у формуванні, запровадженні та підтриманні зазначених стандартів відіграють неурядові фахові організації США і Канади (Національна асоціація шкіл державних справ і управління та Канадська асоціація програм з державного управління). Стандартними в цих країнах є загальна організація системи вищої освіти в галузі державного управління, зміст і процеси навчання державно-управлінського персоналу, а також критерії та процедури оцінки, моніторингу й акредитації відповідної підготовки. Для США характерна така стандартна ступенева організація фахової освіти з державного управління: асошіат (молодший спеціаліст) – бакалавр – магістр – доктор; поширеними є дуальні за рівнями або галузями (напрямами, спеціальностями) академічні ступені „бакалавр–магістр”, „магістр–магістр”, „магістр–доктор”, а також академічні сертифікати. Найбільшій стандартизації підлягає магістерська програма, що є найпоширенішою. Більшість (64 %) магістерських програм акредитовані Національною асоціацією шкіл державних справ і управління. Ця фахова організація виробила керівні принципи стосовно програм бакалаврського рівня, систему критеріїв і вимог для магістерських програм та політику щодо докторської підготовки. Для Канади аналогічна стандартна ступенева організація підготовки має вигляд: бакалавр – магістр – доктор; існують комбіновані ступені „бакалавр–магістр” і „магістр–доктор”, популярні також академічні дипломи і сертифікати з державного управління. 4. За змістом фахова освіта з державного управління в північноамериканських країнах є мульти- та міждисциплінарною. Вона складається з трьох блоків дисциплін: а) теорії і практики власне державного управління; б) внеску суміжних галузей (політології, правознавства, економіки, соціології, менеджменту); в) міждисциплінарних методів досліджень у державному управлінні. При цьому спостерігається поліморфізм підготовки, тобто існують певні варіації її змісту (наявність чи відсутність стажування, магістерської дисертації, спеціалізацій тощо) і форм (очна, заочна, дистанційна й інші та їх комбінації) залежно від категорії студентів. 5. Дістають поширення північноамериканські стандарти фахової освіти з державного управління на європейський простір: стандарти і критерії Європейської асоціації з акредитації з державного управління багато в чому повторюють американські вимоги й індикатори. Це стосується усіх складових стандартизації фахової освіти в галузі державного управління: від Болонської домовленості щодо прийняття бакалаврсько-магістерської ступеневої побудови підготовки до впровадження змістових й процесуальних параметрів. У свою чергу, виникла тенденція до формування загальноєвропейської стандартизованої моделі підготовки фахівців з державного управління незважаючи на розмаїття національних освітніх систем у європейському регіоні. 6. Виявлення основних принципів, закономірностей і тенденцій стандартизації вищої освіти з державного управління в північноамериканських та західноєвропейських країнах дає змогу на підставі порівняльного аналізу встановити головні суперечності й актуальні аспекти та напрями розвитку вітчизняної системи стандартів підготовки державно-управлінських кадрів. Насамперед стандартну рівневу організацію вищої освіти взагалі, і зокрема з державного управління, в Україні слід привести у відповідність з міжнародними стандартами вищої школи. Якщо в розвинених країн Північної Америки академічні рівні, еквіваленті ступеню доктора, є суто освітніми, то в нашій державі кандидатський і докторський ступені є науковими. Це приводить до стандартизації їх здобуття за підходами, способами, механізмами і процедурами, відмінними від використовуваних при опануванні освітньо-кваліфікаційних рівнів. В Україні в освітній галузі з державного управління слід запровадити всі міжнародно визнані стандартизовані рівні підготовки фахівців: молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, доктора (кандидата) наук. Це стосується і напрямів, спеціальностей та спеціалізацій навчання, перелік яких має відповідати компонентному складу й структурній організації державно-управлінського виду діяльності. Теоретично можливими та практично доцільними є дуальні однорівневі (за подвійними спеціальностями, напрямами, галузями) та дворівневі освітньо-професійні програми. Крім того, потрібно підвищити інституційну спроможність галузі підготовки державно-управлінських кадрів, значно розширити перелік вищих навчальних закладів, що здійснюють таку підготовку, поступово знизивши рівень централізації, концентрації, монополізації цієї фахової освіти та розмежувавши в необхідних випадках повноваження навчальних закладів щодо навчання різних категорій осіб з акцентами на персоніфіковану й масову підготовку. Також необхідно урізноманітнювати форми професійного навчання з урахуванням статусу і потреб державно-управлінського персоналу. Цілісна, впорядкована на основі світових та європейських стандартів загальнонаціональна система навчання фахівців з державного управління має підлягати аналізу й оцінці, моніторингу й контролю, ліцензуванню й акредитації єдиним вітчизняним акредитаційно-атестаційним загальнодержавним органом. У системі такого органу повинна існувати окрема, орієнтована на державне управління, експертна рада. 7. Стандарти фахової освіти з державного управління в Україні доцільно розвивати в тісній взаємодії з аналогічними процесами в північноамериканському і західноєвропейському регіонах світу. Ефективна й продуктивна стратегія вдосконалення стандартів підготовки державно-управлінських фахівців саме в тому і полягає, щоб у процесі її розробки були враховані провідні тенденції й дотримані основні принципи стандартизації, апробовані світовою практикою. У зв’язку з цим стандартизації має підлягати не тільки загальна організація вищої освіти, зміст і результат фахової підготовки, а й процесуальне, ресурсне й середовищне забезпечення навчання. |