Господарства населення як явище існувало в різні епохи і завжди слугувало додатковим джерелом доходів господаря і членів його родини. Період існування господарств населення з 30-х років ХХ століття в історії України можна поділити на декілька етапів: 1933 – 1960 рр. – становлення господарств населення; 1961 – 1970 рр. – згортання діяльності господарств населення; 1971 – 1990 рр. – перегляд політики щодо розвитку господарств населення, розширення інтеграції та кооперації між суспільним та особистим сектором; 1991 – по цей час – підвищення рівня ролі і значення господарств населення в період кризи сільського господарства.
В кожній країні існують свої критерії, за якими ті чи інші господарства відносять до господарств населення. У більшості країн Європи простежити діяльність цієї категорії господарств дуже важко, бо обліковуються ці господарства в сукупності з селянськими, що є аналогами наших фермерських господарств. На нашу думку, важливим досвідом щодо розвитку господарств населення є досвід Польщі, особливо це стосується молочної галузі. Господарство населення – це форма дрібнотоварного виробництва громадян, що мають сільськогосподарський виробничий профіль (використовують землю як виробничий ресурс для ведення особистого селянського господарства, колективного садівництва і городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного виробництва; переважно сімейну форму організації праці; не мають статусу юридичної особи), самостійно розпоряджаються виробленою продукцією як для власного споживання, так і для отримання грошових доходів. Вони можуть займатися сільським господарством за договорами з сільськогосподарськими підприємствами, переробними підприємствами та іншими суб’єктами господарювання. Вивчення впливу окремих факторних показників на результати виробництва в господарствах населення сільських рад Зміївського району Харківської області методом кластерного аналізу, показало, що в дрібних господарствах не завжди чітко простежується залежність, яка властива крупному виробництву, зокрема результатів виробництва (виробництво і реалізація молока та м’яса) від чисельності поголів’я (ВРХ та свиней) та забезпеченості їх власними кормами (сіном та зерном) та інше. Не спостерігається також суттєвого впливу на збільшення виробництва та реалізації продукції тваринництва (молока, м’яса) в сільських радах і кількість подрібнювачів кормів та сепараторів. Тобто в господарствах населення не завжди раціонально використовують виробничі ресурси, рідко погоджуються на будь-які прогресивні зміни, інновації. В основному при здійсненні сільськогосподарської діяльності використовують відомі перевірені способи. Невід’ємною умовою подальшого розвитку господарств населення є кооперація, особливо постачальницько-збутового напрямку. Встановлено, що спільне об’єднання зусиль господарств населення на кооперативній основі позитивно впливає на їх розвиток, через отримання статусу юридичної особи, скорочення загальних витрат, можливості оформлення договорів на збут великих партій продукції, підвищення рівня рентабельності, а також вирішення інших спільних питань.
Проблемою інтеграції господарств населення з молокопереробними підприємствами є не укладання договорів на закупівлю молока, відсутність розрахунків закупівельних цін на молоко. Запропонований проект типової форми договору на закупівлю молока у населення схвалений виробниками молока (господарствами населення), Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, Управлінням агропромислового розвитку Великобурлуцької районної державної адміністрації, а також Відкритим акціонерним товариством „Великобурлуцький сироробний завод”. Його впровадження дасть можливість захистити селян від несправедливої цінової політики і створить умови для отримання якісної продукції в належній кількості у встановлений час для покупців молока. Уточнена сукупність функцій інформаційно-консультативного обслуговування сільського населення, в тому числі господарств населення, серед яких необхідними є поширення інформації, консультування населення, здійснення соціальних програм на селі, допомога при об’єднані господарств населення в кооперативи, сприяння інтеграції їх з сільськогосподарськими, переробними та іншими підприємствами, моніторинг цін та кадрового потенціалу, навчальні курси. Специфічними рисами при консультуванні, які властиві лише господарствам населення, є передусім невеликі розміри господарств та їх територіальна розгалуженість, тип власника, різні рівні товарності господарств, спеціалізації, освіти, характер зайнятості, соціальна приналежність, досвід господарювання, сприйняття новацій та ін.
7. Державна підтримка господарств населення, на нашу думку, повинна мати чотири рівні (держава, область, район, село(селище)). Господарства населення не є повноправними суб’єктами держави, з усіма її соціальними підтримками і пільгами (пенсії та ін.), вирішенням цієї проблеми є нормативна база по системі легалізації цієї форми господарювання, шляхом спрощеної (пільгової) форми розрахунку і реєстрації для забезпечення їх соціальної захищеності з боку держави (оформлення їх як зайнятого населення з усіма відрахуваннями та нарахуванням відповідно – пенсій, соціальних виплат), щоб члени господарств населення, які мають відповідні доходи, не стояли на обліку в центрах зайнятості як безробітні. 8. Ураховуючи значну роль господарств населення у виробництві сільськогосподарської продукції, установлено важливе значення розробки виробничих програм їх розвитку. Розв’язання економіко-математичної задачі щодо оптимізації сільськогосподарського виробництва в господарствах населення Соколівськой сільської ради Зміївського району Харківської області показало, що в господарствах населення цієї ради є можливості для забезпечення сільського населення продуктами харчування і її виробництва на продаж. Загальна сума товарної продукції при оптимізації виробництва сільськогосподарської продукції збільшилась до 1872538,93 грн, а додатковий дохід склав 413118,73 грн. 9. Основними напрямками подальшого функціонування господарств населення в залежності від соціально-економічних факторів є: При умові відсутності реєстрації господарства населення, як юридичної особи, прийняття і реального впровадження в дію державних програм розвитку і підтримки господарств населення, розширення об’єктів і вдосконалення інфраструктури на селі та можливості розширення земельних ділянок можливе подальше зростання питомої ваги цієї категорії. Погіршення демографічної ситуації на селі, відтік молоді з села та скорочення зайнятості в сільськогосподарських підприємствах, зменшення чисельності сільського населення або банкрутства даних підприємств може призвести до зменшення кількості, розмірів і питомої ваги господарств населення. За умови відновлення великотоварного сільськогосподарського виробництва, при якому більша частина сільськогосподарських угідь повернеться у суспільне виробництво, селяни будуть працювати на відповідне сільськогосподарське підприємство, отримувати заробітну плату, орендну плату за здану землю і залишать для себе невеликі земельні ділянки біля двору, на зразок „дачі-хобі”. Трансформація господарств населення у малі форми підприємництва (приватні підприємства, фермерські господарства та ін.). В той же час не можна відкидати існування вірогідності розвитку всіх напрямків одночасно. |
