Анотація до роботи:

Обертинська О.Г. Стан пресорних (реніну, альдостерону, кортизолу) та депресорних (метаболітів оксиду азоту) гуморальних субстанцій у хворих на есенціальну гіпертензію із інсулінорезистентністю.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, м. Київ, 2007.

Визначений взаємозв’язок між активністю пресорних гуморальних субстанцій та станом інсулінорезистентності у хворих на есенціальну гіпертензію.

Простежено зв’язок клінічного перебігу есенціальної гіпертензії з різними метаболічними розладами щодо різних гуморальних регуляторних типів.

Показано, що у хворих на ЕГ з супутньою інсулінорезистентністю спостерігаються негативні зміни щодо гуморальних та ендотеліальних показників: достовірно підвищений рівень реніну (р<0,05), рівень кортизолу (р<0,001) та знижений рівень стабільних метаболітів NO в плазмі (р<0,001) порівняно з неінсулінорезистентними хворими.

Опрацьовані підходи до лікування хворих на ЕГ в залежності від чутливості тканин до інсуліну. Показано, що терапія блокатором ангіотензинових рецепторів лозартаном у хворих на ЕГ, крім адекватного контролю АТ, позитивно впливає на метаболічні процеси. Застосування лозартану супроводжується зниженням індексу атерогенності. Терапія -адреноблокатором – метопрололом ефективно знижує АТ, при цьому суттєво не впливає на метаболічні процеси. При однаковій антигіпертензивній ефективності лише лозартан сприяє покращенню ендотеліальної функції – призводить до підвищення рівня стабільних метаболітів NO в плазмі.

Доведено існування взаємозв’язку між ефективністю антигіпертензивної терапії та метаболічними розладами у хворих на есенціальну гіпертензію.

Продемонстрована доцільність обов’язкового включення в програму обстеження хворих на есенціальну гіпертензію вивчення активності гуморальних регуляторних субстанцій, діастолічної функції серця та стану інсулінорезистентності для обґрунтування вибору ефективної антигіпертензивної терапії.

У дисертаційній роботі представлене теоретичне узагальнення та практичне вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні складних взаємозв’язків між станом пресорних та депресорних гуморальних субстанцій і метаболізмом інсуліну у хворих на есенціальну гіпертензію чоловічої статі з метою підвищення ефективності лікування шляхом усунення найбільш вагомих патогенетичних чинників.

1. Інсулінорезистентність виявляється у 41 % хворих, гіперінсулінемія у 30% хворих на есенціальну гіпертензію.

2. Стан інсулінорезистентності у хворих на есенціальну гіпертензію асоціюється з підвищенням рівня реніну та кортизолу в плазмі.

3. У 60% хворих на есенціальну гіпертензію визначається низький рівень стабільних метаболітів NO в крові. У інсулінорезистентних хворих на есенціальну гіпертензію рівень стабільних метаболітів NO нижчий ніж у хворих з нормальним метаболізмом інсуліну.

4. Cтан інсулінорезистентності у хворих на есенціальну гіпертензію асоціюється зі збільшенням відсотку порушень циркадного ритму АТ у вигляді «non-dipper» і «night-peaker» та більш вираженою, ніж у хворих без ІР, гіпертрофією лівого шлуночка та діастолічною дисфункцією міокарда.

5. У хворих на есенціальну гіпертензію із інсулінорезистентністю спостерігаються виразні порушення ліпідного обміну сироватки крові у вигляді гіпертригліцеридемії та зниження концентрації ХС ЛПВЩ, що призводить до підвищення атерогенності плазми .

6. За допомогою покрокової багатофакторної регресії виділено основні фактори, які впливають на формування стану інсулінорезистентності при есенціальній гіпертензії, а саме: абдомінальне ожиріння, вік, зріст, рівень глюкози та ХС ЛПВЩ, індекс атерогенності, рівень реніну та оксиду азоту, добовий індекс, індекс часу і середня величина систолічного артеріального тиску протягом доби. Врахування цих незалежних чинників з інформативністю – 93%, чутливістю – 94% і специфічністю – 92% дає можливість виявляти інсулінорезистентість у хворих-чоловіків на есенціальну гіпертензії.

7. Лозартан та метопролол ефективно знижують АТ у хворих на ЕГ, але при цьому по-різному впливають на чутливість тканин до інсуліну та вуглеводний обмін. Так, терапія блокатором ангіотензинових рецепторів лозартаном позитивно впливає на метаболічні процеси: застосування лозартану протягом 8 тижнів супроводжується зниженням індексу атерогенності на 26%, індексу НОМА на 23%. Терапія -адреноблокатором – метопрололом суттєво не впливає на метаболічні процеси, хоча спостерігається тенденція до погіршення чутливості тканин до інсуліну (індекс НОМА підвищився на 17%). При однаковій антигіпертензивній ефективності лише лозартан сприяє покращенню ендотеліальної функції – призводить до підвищення рівня метаболітів NO в плазмі на 11%.

Публікації автора:

1. Обертинская О.Г. Гуморальные взаимосвязи инсулинорезистентности с эссенциальной гипертензией// Ліки України.– 2007. – № 109.– С. 72-84.

2. Бобров В.О., Обертинская О.Г. Метаболические эффекты лозартана при лечении эссенциальной гипертензии у больных с синдромом инсулино-резистентности // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика.– 2006.– С. 408-413. (Автором проведено збір матеріалу, його аналіз, оформлення статті до друку. Співавтором професором Бобровим В.О., відредаговані висновки).

3. Бобров В.О., Обертинская О.Г. Эффекты метопролола у больных эссенциальной гипертензией с синдромом инсулинорезистентности// Ліки України.– 2006.– № 104.– С. 49-51. (Автором проведено збір матеріалу, його аналіз, оформлення статті до друку. Співавтором, професором Бобровим В.О., відредаговані висновки).

4. Бобров В.О., Корчинский В.С., Обертинская О.Г Состояние нейрогуморального и вегетативного профиля у больных эссенциальной гипертензией с синдромом инсулинорезистентности// Ліки України.– 2007.–
№ 106-107.-С.66-87.(Автором проведено огляд літератури).

5. Бобров В.О., Цёма Н.Л., Обертинская О.Г. Состояние инсулиноре-зистентности и эффекты длительного антигипертензивного лечения у работников операторских профессий, больных эссенциальной гипертензией// Буковинський медичний вісник.– 2004.– № 3-4.– С. 12-13. (Автором проведено збір матеріалу, його аналіз, оформлення тез. Співавтором професором Бобровим В.О., відредаговані висновки).

6. Бобров В.О., Цьома Н.Л., Обертинська О.Г Вплив комбінованої антигіпертензивної терапії на стан інсулінорезистентності// Зб. тез. Регіон. наук.-практ. конф. „Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування”.– Івано-Франківськ, 2005.– С. 51. (Автором проведено збір матеріалу та оформлення тез. Співавтор. проф.Бобров В.О., відредагував).

7. Бобров В.О., Обертинська О.Г. Антигіпертензивна ефективність блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ у хворих з „метаболічним синдромом”// Вісник Вінницького національного медичного університету. – 2005. – Т. 9. - №2.– С. 345-346. (Автором проведено збір матеріалу, його аналіз, оформлення тез. Співавтор професор Бобров В.О., відредагував).

8. Бобров В.О., Цьома Н.Л., Обертинська О.Г. Ефекти ірбесартану на вуглеводний метаболізм та стан інсулінрезистентності у хворих на есенціальну гіпертензію// Зб. тез. Регіонал. наук.-практ. конф. „Первинна та вторинна профілактика церебро-васкулярних ускладнень артеріальної гіпертензії”.– Київ, 2006. – С. 29.(Автором здійснено статистичну обробку та інтерпретацію отриманих результатів, оформлення тез).

9. Бобров В.О., Давыдова И.В., Обертинская О.Г Диуретики: классификация, клиническая фармакодинамика, фармакокинетика и тактика применения // Методические рекомендации.– Киев, 2005.– 25 с. (Автором проведено огляд літератури).

10. Radchenco V., Bobrov V., Obertinskaya O. The magnesium metabolism state during combined therapy at essential hypertension patients // Journal of Hypertension. – Milan.– 2005.- Vol. 23.- Р. 408.