У дисертації представлені нові дані про зміст антиендотоксинових антитіл класів А, М і G, а також аутоантитіл до однониткової ДНК класів М і G в сироватці крові у хворих поліпозним риносинуситом. Обгрунтована доцільність диференційованого призначення сучасних медикаментозних препаратів (топічни стероїди, ІРС-19, Манакс) з урахуванням особливостей клiнiко-імунологічного статусу хворих і показників антиендотоксинового імунітету для підвищення ефективності лікування хворих на цю патологію. 1. Встановлені зміни продукції антиендотоксинових антитіл у хворих поліпозним риносинуситом перед госпіталізацією, що виявляються переважним зниженням продукції анти-ЛПС-IgА (72,5 % хворих при поліпознiй формі і 69,2 % при гнiйно-поліпознiй формі), анти-ЛПС-IgМ (82,9 % і 88,5 %) і анти-ЛПС-IgG, (відповідно 60 % і 61,5 %). Виявлене зниження рівня антиендотоксинових антитіл в ремісії захворювання (74,3 %), в 2,2 рази рідше його підвищення, що вказує на наявність вираженого дисбалансу в гуморальній ланці імунітету при хронічному перебігу процесу. 2. Виявлено переважне зниження рівня загальних імунологобулінiв класів А, М і G в сироватці крові хворих iз поліпозно. формою захворювання (72,5 %; 52,5 %; 72,5 % випадків). Подібні зміни встановлені при гнiйно-поліпознiй формі і в періоді ремісії. Визначена кореляційна залежність з однойменними показниками антиендотоксинових антитіл і загальними імуноглобулінами, що відображає виражені порушення гуморального імунітету в патогенезі захворювання, які зберігаються в періоді клінічного благополуччя. 3. Встановлений підвищений рівень аутоантитіл до однониткової ДНК класів М і особливе G при різних формах поліпозного риносинусита, а також в періоді ремісії, наявність прямого кореляційного зв'язку з показниками антиендотоксинових антитіл відповідного класу, що характеризує особливості перебігу хронічного процесу. 4. Виявлене зниження рівнів антиендотоксинових антитіл у сироватці крові хворих поліпозним риносинуситом незалежно від типу будови і цитологичної характеристики поліпів. 5. Обгрунтований диференційований підхід до призначення топічних стероїдiв (на прикладі альдецина) при підвищеному рівні антиендотоксинових антитіл у хворих з поліпозним риносинуситом, що сприяло поліпшенню клінічних проявів (відновлення носового дихання 62,5 %, нюх 27,2 %, зменшення виділень з носа в 37,5 % випадків) і стану антіендотоксинового імунітету (зниження підвищеного рівня анти-ЛПС-IgА в 1,6 рази, анти-ЛПС-IgG в 1,2 рази). При призначенні топічних стероїдiв у випадках понижених показників антиендотоксинового імунітету позитивна клінічна динаміка мала місце в 2 рази рідше. 6. Обгрунтоване застосування ІРС-19 у схемі лікування хворих поліпозним риносинуситом з пониженим рівнем антиендотоксинових антитіл, що виявлялося в позитивній клiнiко-імунологічній динаміці: поліпшення носового дихання (70 %), нюху (35 %), відсутність нападоподібного чхання, підвищення пониженого рівнів анти-ЛПС-IgG і анти-ЛПС-IgA на 22 %. Комплексне призначення ІРС-19 і Манакс хворим при торпідному перебігу гнiйно-поліпозної форми процесу в більшій мірі сприяло зменшенню дисбалансу продукції антиендотоксинових антитіл, що виявлялося в корекції пониженого рівня анти-ЛПС-IgG, підвищених значень анти-ЛПС-IgA, поліпшенні клінічних показників. 7. При катамнестичних спостереженнях у хворих в періоді клінічного благополуччя встановлена наявність бактерійної флори, вегетуючої в порожнини носа, дисбаланс в системі антиендотоксинового імунітету, що характеризує тривалість порушень у гуморальній ланці імунітету при хронічному перебігу процесу. Доцільність диференційованого підходу до призначення медикаментозних препаратів з урахуванням рівня антиендотоксинових антитіл у сироватці крові у хворих поліпозним риносинуситом підтверджена зменшенням числа рецидивів процесу в 4 рази після обгрунтованого застосування топічних стероїдiв, в 4,7 рази після застосування ІРС-19, в 7 разів після комплексного призначення ІРС-19 і Манакс. |
