У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у забезпеченні підвищення загального рівня сталості агропродовольчого виробництва і продовольчого ринку, розроблені концептуальні засади сталого розвитку агропродовольчої системи України та економічні важелі і методи його забезпечення. Основні висновки дисертаційного дослідження є такими: 1. Формування комплексу економічних заходів щодо забезпечення і підтримання сталого розвитку агропродовольчої системи України має відбуватися на основі глобального дослідження проблем сталості АПС, яке передбачає здійснення аналізу функціонування системи через взаємодію агропродовольчого виробництва і продовольчого ринку, як складової частини вітчизняної економічної і світової агропродовольчої системи, а також з урахуванням впливу на сталість АПС використання у ній трудових і природних ресурсів. 2. Дослідження сутності економічної сталості, внутрішньої структури економічної системи і областей її перетину з суміжними системами дозволило визначити сукупність основних факторів, що впливають на розвиток системи, а також характер і ступінь здійснюваного ними впливу. Запропоновано кількісно оцінювати сукупний вплив основних факторів сталості на характер розвитку досліджуваної системи за допомогою відповідного інтегрального показника сталості. Метою побудови останнього є визначення ступеня загальної сталості системи відносно зміни основних внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на неї. 3. На основі дослідження основних тенденцій сучасного світового і вітчизняного економічного розвитку і узагальнення особливостей національних моделей розвитку найбільш стабільних соціально-економічних систем зроблено висновок, що нинішня недостатньо сприятлива для українських експортерів кон’юнктура світових товарних ринків може суттєво загальмувати, а то й перервати процес макроекономічної стабілізації економіки, який ледве розпочався. Реальною противагою існуючій залежності національної економіки від зовнішньоторговельних фінансових надходжень зможе послужити лише опора на внутрішні макроекономічні фактори росту. 4. Здійснене в дисертації дослідження еволюції ролі держави у розвитку економіки дозволило визначити основні функції держави у забезпеченні сталого економічного зростання і доцільні напрями державного регулювання вітчизняної економіки на сучасному етапі. Обґрунтовано, що розширення прямого внутрішнього і зовнішнього протекціонізму для економіки України в цілому не є нині прийнятним. Більш виправданим є використання непрямих механізмів впливу, які б забезпечили становлення ринкового середовища, розвиток конкуренції, розширення внутрішнього ринку, покращання інвестиційного клімату, створення передумов для здійснення якісного прориву вітчизняних товарів на світових ринках і посилення міжнародних конкурентних переваг національної економіки. 5. Дослідження внутрішньої структури агропродовольчої системи України й основних зовнішніх факторів впливу на дану систему дозволило визначити сутність, складові та сукупність провідних чинників сталого розвитку АПС. Обґрунтовано послідовність виконання розрахунків і здійснено розрахунки інтегрального індексу ресурсно-споживчої сталості системи відносно нормативно-базового рівня як для агропродовольчої системи України в цілому, так і у розрізі областей. Такі розрахунки дозволяють аналізувати зміни рівня сталості системи залежно від зміни значень факторів сталості, що входять до складу інтегрального індексу. 6. Оцінені сучасні тенденції розвитку світової агропродовольчої системи і особливості нинішнього етапу розвитку зовнішньоекономічної складової АПС України, на основі чого визначено основні напрями посилення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваної у межах системи, з метою підвищення загального рівня її сталості. Обґрунтовано провідні напрями державного сприяння розвитку експортної складової АПС, серед яких першо-черговими визнані стимулювання розвитку експорту безпосередньо вітчизняними виробниками агропродовольчої продукції, у т. ч. шляхом надання їм пільгових кредитів; створення розгалуженої системи страхування ризиків зовнішньоекономічної діяльності; посилення антимонопольного захисту ринку матеріально-технічних ресурсів і антимонопольного контролю за вартістю послуг, що надаються виробникам і експортерам тощо. 7. З огляду на основні умови досягнення сталості розвитку АПС і її структурних підрозділів, світовий досвід забезпечення сталого функціонування національних агропродовольчих систем, а також поточний стан сфери зовнішньоекономічної діяльності вітчизняної АПС запропоновано вирішувати проблему підвищення рівня сталості системи у т. ч. на основі забезпечення збалансованості внутрішнього продовольчого ринку і збільшення обсягів експортних надходжень у систему. Для цього розроблено імітаційні моделі узгодження обсягів попиту і пропозиції на продовольчому ринку, обсягів експорту продовольства й імпорту необхідних для його виробництва ресурсів, а також послідовності визначення експортного потенціалу й обсягів імпорту основних ресурсів системи, наведено схеми розрахунків і здійснено аналіз їх результатів. 8. На основі систематизації ризиків вітчизняної економічної, агропродовольчої діяльності, а також ризиків світової і національної систем у цілому сформована сукупність ризиків зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваної в межах АПС України, і визначені основні умови і наслідки їх реалізації, що в свою чергу, стало підґрунтям для розробки пропозицій щодо запобігання і послаблення можливого дестабілізуючого впливу зовнішньоекономічних чинників на функціонування агропродовольчої системи, у т. ч. шляхом митно-тарифного захисту виробництв системи, розвитку конкурентного середовища на вітчизняному ринку матеріально-технічних ресурсів тощо. 9. Дослідження впливу прямого іноземного інвестування на розвиток вітчизняної агропродовольчої системи дало можливість визначити основні тенденції процесу іноземного інвестування підрозділів системи і ключові фактори стримування припливу зарубіжного капіталу. На цій підставі обґрунтовано провідні напрями прикладання державою зусиль для стимулювання залучення іноземних інвестицій до АПС України, зокрема, через розробку і доведення до потенційних іноземних інвесторів регіональних інвестиційних проектів, спільне фінансування розвитку інфраструктури, заохочення розвитку СП в обслуговуючих агропродовольче виробництво галузях тощо. 10. У контексті дослідження можливих підходів до узгодження темпів і масштабів соціально-економічного розвитку з його екологічною безпекою, впливу характеру і ступеня використання агропродовольчою системою природних і трудових ресурсів систематизовано провідні екологічні, демографічні і соціальні фактори потенційної дестабілізації розвитку системи, визначено основні складові концепції еколого-безпечного розвитку АПС України, обґрунтовано першочергові завдання держави щодо екологізації діяльності усіх підрозділів системи, а також у сфері демографічної і соціальної політики стосовно АПС. 11. Здійснені у дисертаційній роботі дослідження дозволили визначити основні складові і етапи розробки комплексу заходів із забезпечення сталого розвитку АПС України, а також комплекс дій, що потребують реалізації як у межах системи, так і на загальнодержавному рівні для досягнення поставлених цілей. Процес розробки комплексу заходів включає аналіз поточного стану системи, визначення потенційних можливостей її розвитку, побудову загальної мети розвитку системи і локальних цілей розвитку її окремих складових, взаємне узгодження зазначених цілей за пріоритетності глобальної мети розвитку системи в цілому, зіставлення цілей і потенціалів розвитку системи і її елементів для визначення можливостей і шляхів їх узгодження. Запропоновано комплекс заходів державного впливу на функціонування АПС України для узгодження цілей і потенціалу сталого розвитку системи. Список праць, опублікованих за темою дисертації у фахових виданнях Монографії, розділи у монографіях 1. Шубравська О.В. Сталий розвиток агропродовольчої системи України. – К: Ін-т економіки НАН України, 2002. – 204 с. (10,5 д.а.). 2. Точилин В.А., Шубравская Е.В. Экономико-математический анализ развития региональных агропромышленных формирований. – К.: Наукова думка, 1991. – 124 с. (особистий внесок здобувача: глава 3 і параграф 1 глави 4. – С. 42-85). 3. Шубравская Е.В. Использование метода циклов при построении экономико-математических моделей агропромышленных формирований // Хозрасчет в системе хозяйственного механизма АПК. – К.: Наукова думка, 1991. – С. 124-132. 4. Шубравська О.В. Продовольчий комплекс у зовнішньоторговельному балансі України // Ринкова адаптація продовольчого комплексу України. – К.: Ін-т економіки НАН України, 1998. – С. 176-210. Наукові статті 5. Шубравская Е.В. Оценка основных направлений развития регионального АПК // Повышение действенности хозяйственного механизма АПК. – К.: ИЭ АН УССР, 1988. – С. 104-113. 6. Шубравская Е.В. Формирование региональной системы агропромышленных кооперативов // Новые формы хозяйствования в АПК. – К.: ИЭ АН УССР, 1991. – С. 130-132. 7. Шубравська О.В. Дослідження процесу формування агропродовольчого ринку // Формування ринку в локальних АПК. – К.: Ін-т економіки НАН України, 1994. – С. 54-63. 8. Шубравська О.В. Дрібний бізнес в агропродовольчій сфері України // Агропродовольчий ринок. – К.: Ін-т економіки НАН України, 1995. – С. 76-90. 9. Шубравська О.В. Україна на зовнішніх агропродовольчих ринках // Економіка України, 1996 . – №10. – С. 73-79. 10. Шубравська О.В. Державна підтримка експорту продукції АПК // Господарський механізм продовольчого комплексу в ринкових умовах. –К.: Ін-т економіки НАН України, 1997. – С. 25-30. 11. Шубравська О.В. Тенденції розвитку сфери зовнішньоекономічної діяльності АПК України // Агропродовольчий комплекс: стан і перспективи. – К.: Ін-т економіки НАН України, 1997. – С. 23-27. 12. Шубравська О.В. Іноземне інвестування АПК України // Економіка АПК, 1997. -№3. – С. 88-91. 13. Шубравська О.В. Галузевий і регіональний аспекти іноземного інвестування АПК України // Економічні проблеми розвитку ресурсного потенціалу АПК України. – К.: Ін-т економіки НАН України, 1999. – С. 37-43. 14. Шубравська О.В. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності АПК України // Удосконалення господарського механізму АПК України. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2000. – С. 35-44. 15. Шубравська О.В. Активізація зовнішньоекономічної діяльності АПК// Про стратегію трансформації АПК і забезпечення продовольчої безпеки України. – К.: Ін-т економіки НАН України, Ін-т аграрної економіки УААН, 2000. – С. 18-21. 16. Шубравська О.В. Економічний розвиток України в контексті сучасних світогосподарських процесів // Розвиток ринкових відносин в АПК України. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2001. – С. 4-17. 17. Шубравська О.В. Проблеми державного регулювання продовольчого ринку України // Механізм регулювання соціальної сфери. – К.: Ін-т економіки НАН України, UNDP, 2002. – С. 71-74. 18. Шубравська О.В. Експортна діяльність як фактор стабільного розвитку АПК України // Економічне прогнозування, 2002. – №4. – С. 126-133. 19. Шубравська О.В. Забезпечення ресурсно-споживчої сталості агропродовольчої системи // Ринкові перетворення в агропромисловому комплексі України. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2002. – С. 55-64. 20. Шубравська О.В. Сталий розвиток агропродовольчої системи України в умовах посилення світових інтеграційних процесів // Актуальні проблеми економіки, 2003. – №2. – С. 83-87. 21. Шубравська О.В. Формування державної політики сприяння сталому розвитку агропродовольчої системи України // Економіка АПК. – 2003. – №3. – С.46-50. 22. Шубравська О.В. Зовнішньоекономічні чинники сталого розвитку АПК України // Вісник технологічного університету Поділля. – 2003. – №1, ч.2: Економічні науки. – С. 147-150. 23. Шубравська О.В. Екологічні чинники сталого розвитку агропродовольчої системи України // Проблеми формування ресурсного потенціалу сталого розвитку АПК. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2003. – С. 21-33. 24. Шубравська О.В. Демографічні й соціальні фактори сталого розвитку агропродовольчої системи України // Механізм регулювання економіки: Міжнародний науковий журнал. – 2003. – №1. – С. 36-41. 25. Шубравська О.В. Соціальна складова сталого розвитку агропродовольчої системи України // Трансформаційні процеси у соціальній сфері. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2003. – С. 76-81. Додаткові публікації Результати дисертаційного дослідження також висвітлені у 7 статтях у матеріалах і збірниках наукових праць міжнародних, міжреспубліканських і республіканської науково-практичних конференцій (1,3 д.а.). | 