Анотація до роботи:

Гнідець У. С. Специфіка комунікації у літературі для дітей та юнацтва (на матеріалі сучасної німецькомовної прози). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 – література зарубіжних країн. – Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Сімферополь, 2008.

Дисертація є першим у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві комплексним аналізом специфіки літературної комунікації в німецькомовній літературі для дітей та юнацтва, зокрема, зміни комунікативної парадигми в ній в період від 70-х рр. ХХ ст. до сьогодення. Домінантним аспектом дослідження стало обґрунтування поняття літератури для дітей та юнацтва на основі комунікативної теорії дієвості. Чільними принципами здійснення комунікації в літературі для дітей та юнацтва визначено: ідейне збагачення наративу, бінарність, рівноправність та самодостатність комунікантів, візуалізацію образу дитини як ідеального реципієнта – літературне явище, яке випливає із його власної природи як безпосереднього центру причинно-наслідкового зв’язку всієї комунікативної інтеракції в тексті. Проведений у роботі аналіз творів видатних німецькомовних письменників У. Вьольфель, П. Гертлінґа, О. Пройслера, М. Енде, Ю. Шубіґера націлений на відкриття специфіки комунікативного процесу на внутрішньо-текстовому рівні.

Публікації автора:

1. Вовк У. С. Показ двох протилежних реалій у суспільстві (на основі роману для дітей “Крихта та Антон” Еріха Кестнера (1931) // Нова філологія. – Запоріжжя, 2002. – № 1 (12). – С. 247-249.

2. Гнідець У. С. Діалог поколінь в оповіданні Петера Гертлінґа “Бабуся” крізь призму оповідної структури тексту // Літературознавчі студії. Збірник наукових праць. – Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2004. – Вип. 7. – С. 60-66.

3. Гнідець У. С. Зміна комунікативної парадигми в німецькій літературі для дітей та юнацтва (на прикладі збірки оповідань “Сірі та зелені поля” Урсули Вьольфель) // Іноземна філологія. Український науковий збірник. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2007. – Вип. 118. – С. 32-41.

4. Гнідець У. С. Візуалізація образу дитини як спосіб здійснення літературної комунікації // Іноземна філологія. Український науковий збірник. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2007. – Вип. 119(2). – С. 70-78.

5. Вовк У. С. Поняття дитячої літератури та її художня специфіка // Слово Світ. Вісник. Національний університет “Львівська Політехніка”. – Львів: Національний університет “Львівська Політехніка”, 2002. – № 453. – С. 352-356.

6. Гнідець У. С. Вираження інтенціональності авторської свідомості у романі для дітей “Момо” Міха еля Енде // Актуальные проблемы вербальной коммуникации: язык и общество. – Киев: Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, 2004. – С. 297-301.

7. Гнідець У. С. Поняття “класична дитяча література” в німецькому літературознавстві ХХ ст. // Слово Світ. Вісник. Національний університет “Львівська Політехніка”. – Львів: Національний університет “Львівська Політехніка”, 2005. – № 538. – С. 73-77.

8. Гнідець У. С. Роль дорослої людини в оповідній структурі текстів для дітей та юнацтва (на прикладі німецькомовної прози) // Мова і культура. – Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2007. – Вип. 9. – Т. Х (98). – С. 182-189.