Ковальова О. К. Специфіка автобіографізму в сповідальному циклі Ж.-Ж. Руссо («Сповідь», «Діалоги: Руссо судить Жан-Жака», «Прогулянки самотнього мрійника»). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальностю 10.01.04. - література зарубіжних країн - Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2008.
У дисертації досліджено специфіку автобіографізму в сповідальному циклі Ж.-Ж. Руссо («Сповідь», «Діалоги: Руссо судить Жан-Жака», «Прогулянки самотнього мрійника»). Позначено місце й роль «Сповіді» у теоретичній рефлексії про автобіографію й сповідь. На засадах теорії мовленнєвих жанрів означений жанровий різновид «Сповіді» як сповідальної автобіографії. У «Сповіді» виявлено особливості співвідношення категорій автор - оповідач - герой як тісно пов'язаних, але не тотожних у межах автобіографії. Визначено рівні системи читача, покликаної реалізувати авторські інтенції самовиправдання-самозахисту. Проаналізовано темпоральну стратегію організації оповіді, а також семантику й функцію художнього часу. Розглянуто форми втілення за допомогою темпоральності філософських, естетичних, морально-психологічних концепцій Руссо. Виявлено способи репрезентації автобіографічного «я» в «Діалогах: Руссо судить Жан-Жака» і «Прогулянках самотнього мрійника». Позначено зв'язок, що поєднує три твори, ідейно-тематичний розвиток усередині циклу: в «Діалогах» найбільш гостро поставлена проблема конфлікту «я» й «інших», у «Прогулянках», що завершують цикл, чітко й концентровано сформовано значущі риси автобіографізму й філософський комплекс ідей Руссо.
У дисертації запропоновано нові шляхи розв’язання проблеми специфіки автобіографізму в сповідальному циклі Ж.-Ж. Руссо «Сповідь», «Діалоги: Руссо судить Жан-Жака», «Прогулянки самотнього мрійника». Виявлено мотивні, ідейні особливості художньої автоінтерпретації, що поєднують три сповідальних твори письменника в концептуально єдине циклоїдне утворення. Показано еволюцію саморефлексії, що відбувається всередині циклу на тлі розвитку естетичних уявлень Руссо. У контексті теорії мовленнєвих жанрів для «Сповіді» і «Діалогів» виділено первинні прототипи, що слугували підгрунтям формування художньої цілісності цих творів.
На підставі історико-літературного, рецептивно-естетичного, наратологічного аналізу показано, що у всіх трьох творах Руссо репрезентує і вивчає своє «я», свої стосунки з «іншими», з навколишнім світом. У кожному з творів циклу створена власна художня модель автоінтерпретації, що зумовлено їх різножанровою наративною належністю. Роль і художня форма автобіографізму в кожному творі циклу різна: у «Сповіді» це найважливіше разом із заявленим у назві жанротвірне начало, в «Діалогах» реалізація автобіографізму ускладнюється роздвоєнням протагоніста (Жан-Жака Руссо) на «Руссо» і «Жан-Жака» з очевидним прагненням до їх злиття як способу захисту свого імені в конфлікті «я» - «інші». Водночас створюється модель свого «я» як «іншого», побаченого чужими очима. У «Прогулянках самотнього мрійника» функція автобіографізму - у постановці проблеми неможливості адаптації творчої особистості до соціального оточення. І все ж «я» оповідача має внутрішню єдність, по суті, це та ж особистість, зображена в різні періоди свого життя й з різних жанрових позицій. У циклі для нього основними залишаються щире прагнення до вичерпного самопізнання, позиціювання себе як особистості, незалежної від думок оточення, утвердження власної правоти в конфлікті із сучасниками й вимога справедливої, у його уявленні, оцінки себе й своїх творів широким колом читачів і нащадків. Така структура є своєрідним переходом інтерпретації особистості від сентименталізму до передромантизму.
«Сповідь», «Діалоги: Руссо судить Жан-Жака» і «Прогулянки самотнього мрійника» разом утворюють складний, багатогранний, неповторно-індивідуальний феномен руссоїстського автобіографізму. У процесі внутрішнього розвитку циклу формується філософський комплекс ідей Руссо в їх сентименталістсько-романтичному звучанні: доброти природи, «природної людини», чуттєво-раціоналістичного пізнання світу, недосяжності щастя. У трактуванні своїх концепцій, за яким закріпилося визначення «руссоїзм», письменник і мислитель виявився близьким не стільки своїм сучасникам-енциклопедистам, скільки наступному поколінню французьких романтиків, особливо Ж. де Сталь і Ф.-Р. де Шатобріану. Творчим успіхом циклу стало те, що, розповідаючи світу про своє «я», Руссо зумів виробити особливі форми й способи художнього самозображення, що дали в XIX ст. поштовх до виникнення романтичного «особистісного роману», а в столітті XX – до активного розвитку художньої автобіографії в її різноманітних модифікаціях.
Публікації автора:
1. Способы индивидуализации героя в первых книгах «Исповеди» Ж.-Ж. Руссо // Від бароко до постмодернізму: Зб. наук. праць. – Вип. 6. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 88-93.
2. Ж.-Ж. Руссо в восприятии ранних французских романтиков // Від бароко до постмодернізму: Зб. наук. праць. – Вип. 7. – Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2005. – С.69-77.
3. Категории автор – повествователь – герой в «Исповеди» Ж.-Ж. Руссо // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. – Серія літературознавство. – Вип. 4 (52). Частина друга. – Харків: ППВ «Нове слово», 2007. – С. 3-14.
4. Особенности саморепрезентации автобиографического «я» в «Диалогах: Руссо судит Жан-Жака» // Від бароко до постмодернізму: Зб. наук. праць. – Вип. 12. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. – С. 63-76.
5. Специфика автобиографизма в «Прогулках одинокого мечтателя» Ж.-Ж. Руссо // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім.Г. С. Сковороди. – Серія літературознавство. – Вип. 2 (53). Частина друга. – Харків: ППВ «Нове слово», 2008. – С. 19-25.
6. Жанровые особенности «Mon portrait» Ж.-Ж. Руссо // Матеріали VIII Міжнародної конференції «Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур». Том 1. Філологічні науки. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 105-108.
7. Новое об «Исповеди» Ж.-Ж. Руссо // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених «Актуальні проблеми філології». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 170-172.
8. Предисловие к «Исповеди» как автометатекст // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. IX Міжнародна конференція: Матеріали. - Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – С. 296-298.
9. Формы интертекстуальности в «Исповеди» Ж.-Ж. Руссо // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень 2004». Том 18. Риторика та стилістика. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.14-16.
