Аналіз спеціалізованої наукової літератури свідчить, що основними чинниками, які визначають спортивний результат кваліфікованих лижників-двоборців, є рівень їх фізичної, технічної, тактичної, психологічної підготовленості. Провідне місце належить спеціальній фізичній підготовленості, оскільки від неї значною мірою залежить прояв техніко-тактичної майстерності та психічної стійкості. Тому найважливішим чинником, що лімітує досягнення спортивного результату кваліфікованого двоборця, є певний рівень спеціальної фізичної підготовленості.
Теоретико-методичними основами вдосконалення спеціальної фізичної підготовки кваліфікованих лижників-двоборців є: збільшення частки спеціальної роботи (за структурою рухів і впливом на функціональні системи організму); збільшення загального обсягу спеціальної бігової роботи як у засобах підготовки, так і у зонах відносної інтенсивності; вдосконалення системи комплексного моніторинґу тренувальним процесом кваліфікованих лижників-двоборців. Разом з тим у фізичній підготовці кваліфікованих лижників-двоборців недостатньо досліджені та обґрунтовані засоби й методи розвитку спеціальної фізичної підготовки, недостатньо розкриті проблеми досягнення оптимального рівня розвитку спеціальних швидкісно-силових якостей, необхідного для вдосконалення спортивних результатів як у стрибках, так і у лижних перегонах; не встановлені взаємозв’язки і взаємовплив обсягів бігового навантаження двоборців на їх спортивну діяльність; недостатньо обґрунтована методика розвитку спеціальних фізичних якостей як у застосуванні основних засобів їх вдосконалення, так і в їх плануванні та розподілі у макро- і мікроциклах тренувального процесу. Встановлено характерологічні особливості спеціальної фізичної підготовки кваліфікованих лижників-двоборців у їх взаємозв’язку з рівнем спортивної майстерності. На початку етапу підготовчого періоду рівень фізичної підготовленості обумовлюється переважно потужністю окислювальної і лактатної енергетичної систем: коефіцієнти кореляції вихідних показників склали відповідно r La = 0,594 і r ЧСС = 0,883.
При повторному тестуванні щільність взаємозв’язку спортивної майстерності і показників системи енергозабезпечення знизилася: r La = 0,103 і r ЧСС = 0,621. У кінці підготовчого періоду статистично більш значимими виявилися показники формування адаптаційних змін симпато-адреналової системи: коефіцієнт кореляції спортивної майстерності і екскреції адреналіну зріс з 0,103 до 0,694, норадреналіну - з 0,401 до 0,614, а коефіцієнт кореляції ДОФА підвищився з 0,468 до 0,832. 3. На підготовчому етапі встановлено високий рівень взаємозв’язку якості стрибкової підготовленості з показниками рівня розвитку вибухової сили м’язів ніг: коефіцієнт кореляції стрибка у довжину з місця становить 0,836, а стрибка у висоту з місця – 0,587. На змагальному етапі показники взаємозв’язку значно зросли (Р < 0,05), що свідчить про ріст адаптованості організму до спеціальних фізичних та психічних навантажень (коефіцієнт кореляції стрибкової підготовленості і екскреції адреналіну зріс з 0,654 до 0,843; ЧСС - з 0,511 до 0,672). У біговій підготовці кваліфікованих лижників-двоборців найтісніший кореляційний взаємозв’язок спортивного результату встановлено з такими показниками: загального обсягу бігової роботи, виконаної у III (0,877) і IV (0,808) зонах відносної інтенсивності; з обсягом бігу-імітації з лижними палицями (0,836); з обсягом бігу на лижах (0,719).
Виявлено, що щільність кореляційного зв’язку показників загального обсягу бігового навантаження, виконаного за рік основними засобами спеціальної фізичної підготовки, зі спортивним результатом у міру формування спортивної майстерності знижується: I розряд – r = 0,942; КМ - r = 0,735; МС - r = 0,404. У кваліфікованих лижників-двоборців, які досягли рівня МС, взаємозв’язок загального обсягу навантаження на лижоролерах (r = - 0,291) та обсяги бігового навантаження, виконаного у I та II зонах відносної інтенсивності мають зворотній кореляційний зв’язок зі спортивним результатом (r = - 0,707 і 0,422). Встановлено високий рівень щільності взаємозв’язку показників стрибкової підготовленості зі спортивним результатом, досягнутим на потужних трамплінах: К-90 – r = 0,877; К-120 - r = 0,772. Зокрема із загальним обсягом швидкісно-силової підготовки (r = 0,859), з показниками вибухової сили м’язів ніг (стрибок у довжину з місця – r = 0,836; стрибок у висоту з місця – r = 0,587). Спортивні результати кваліфікованих двоборців не мають статистично-вірогідного кореляційного взаємозв’язку (Р > 0,05) з обсягом виконання стрибків з трамплінів, нижчих від змагальної потужності (К-50 – r = 0,156; К 70 – r = 0,029). Побудова тренувального процесу на основі застосування інтенсивних фізичних навантажень, що близькі до умов змагальної діяльності спортсменів, забезпечує статистично достовірний приріст рівня спеціальної витривалості (6,4 %) та загальної працездатності (22 %) за рахунок активного використання більш економного режиму вуглеводневого обміну як на підготовчому, так і на змагальному етапах підготовки (Р < 0,05). Застосування на завершальному етапі підготовки до основних змагань спеціалізованих режимів тренувань, що моделюють метаболічний режим роботи організму, властивий змагальним умовам, забезпечує формування специфічного гормонального стереотипу змагальної діяльності.
Обмін катехоламінів при виконанні цих м’язових навантажень посилюється, однак ступінь підвищення концентрації адреналіну і норадреналіну залежить перш за все від характеру адаптаційних механізмів спортсмена. У міру формування адаптаційних змін до специфічного навантаження спостерігається зниження активності гормональної (адреналін) і активація медіаторної ланки (норадреналін) симпато-адреналової системи, та нагромадження попередника синтезу катехоламінів – ДОФА. Такі зміни стану симпато-адреналової системи засвідчують про позитивний тренувальний ефект навантаження у змагальному періоді. 8. Результати дослідження свідчать про перспективність впровадження авторської методики в практику тренувального процесу СДЮСШОР, ШВСМ, збірних команд спортивних товариств, спеціалізованих кафедр вищих закладів освіти у яких були апробовані основні положення дисертації. |
