Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки: Сучасна когнітивно-комунікативна парадигма лінгвістичних студій тяжіє до інтегрального вивчення ментальних і мовленнєво-комунікативних процесів, ґрунтуючись на провідному антропоцентричному підході, тлумаченні когніції на базі людського досвіду і системно-діяльнісного розуміння комунікативної взаємодії як сукупності динамічних процесів продукування й функціонування соціального семіозису. Культурно-історичні умови становлення Іспанії як нації зумовлюють стійку етнічну сегментацію. Особливість іспанського національного менталітету виявляється в етнічно релевантному наповненні концепту НАЦІЯ. Маніпулювання ідеями етнічної ідентичності та реалізації права автономій на самовизначення, посилення сепаратистських тенденцій, існування внутрішньонаціональної проблеми тероризму визначає необхідність окреслення нової смислової перспективи майбутнього Іспанії як нації. Квантування інформації здійснюється засобом прагматичного фокусування на аксіологемах “здорового глузду”: апелювання до колективного досвіду доцільної взаємодії, внаслідок чого минуле виступає стійкою аксіологемою, психокогнітивною структурою, що обґрунтовує колективний досвід доцільної раціональної взаємодії НАЦІЯ – ІСТОРІЯ – ЄДНІСТЬ. У сучасному інформаційному просторі іспанської преси відбувається семіотизація домінантних ціннісних орієнтирів: 1) національного відродження як суспільно усвідомленої необхідності руху від етноспецифічного до етносоціального й загальноєвропейського; 2) універсалізації загальнолюдських цінностей через усвідомлення особливої етики солідарності; 3) принципу монадності як історії власної присутності у світі; 4) толерантності й консенсусу; 5) стратегії вітальності. Динамічна сутність дискурсивного означення референтних ситуацій соціально спрямованої дії реалізується через лінгвокогнітивні механізми структурування знань про світ на концептуальному рівні, поштовхом до активації яких є настанова праксисної евалюації й аксіологізації вербального рівня композиційно-смислової структури газетного тексту, окреслення події у полі дискурсних потоків суспільного обговорення. Експресивно-інноваційний характер сучасного ДП Іспанії полягає в аналоговому поданні дійсності засобом суб’єктивно-оцінного осмислення причиново-наслідкових зв’язків явищ і процесів адресантом, у конструюванні віртуальних проекцій гіпотетичних станів і можливих розв’язків (вірогідна, екстраполяційна, експресивна та імпресивна моделі). Зміщення модусів реальності / ймовірності в напрямку “тематизація смислотворення” досягається лінгвокогнітивними механізмами: структурно-композиційними засобами модальними операторами невизначеності як а) засобами формальної організації; б) засобами ідентифікації нових смислів; ретроспективно-проспективим моделюванням, синкретизацією жанрових форм (літопис, епістолярний жанр, байка, бестіарій), інтеграцією аналогових метафоричних моделей, динамічних фреймових моделей, інтертекстуальністю; експресивно маркованими лексико-граматичними засобами інтенсифікації – градація, епанафора, поліптот, риторичне запитання, граматичні способи узгодження Presente de Subjuntivo – Futuro Imperfecto de Indicativo: прогностична функція; Presente de Indicativo – Potencial Simple: гіпотетичні припущення. Відкрита критика управлінської функції владних структур виявляється у системній інтеграції аналогових метафоричних моделей ПОЛІТИКА – РИНОК, ПОЛІТИКА – ТЕАТР, фреймових моделей ВІРТУАЛЬНОГО РУХУ, динамічних фреймових комплексів ПОЛІТИКА – ШАХОВИЙ ТУРНІР, загостренні біосоціальної проблематики СУСПІЛЬСТВО – ХВОРА ЛЮДИНА, застосуванні конфліктних комунікативних стратегій та звинувачувальних аргументів до особи. Когнітивне моделювання повідомлень є способом урівноваження станів конфліктивності / консенсусу через апелювання до ціннісних категорій (універсальних, етносоціальних, етичних). |
