У висновках наводяться узагальнені результати дослідження в контексті реалізації поставлених мети й завдань. Аналізується здобуток дисертанта у вирішенні поставленої проблеми й перспективи подальшої розробки дисертаційної тематики. 1. В сучасній теоретичній соціології наукова розробка теми соціальної нерівності не втрачає своєї актуальності. Ситуація теоретичного плюралізму та мультипарадигматизму в соціології загалом створює стимули для формування нових концептуальних уявлень стосовно структурних та процесуальних ознак соціальної нерівності, а також стосовно чинників її відтворення у діях та взаємодіях індивідуальних та колективних суб’єктів суспільного життя. В умовах прогресуючої глобалізації суттєво актуалізується потреба в організації та проведенні поглиблених теоретичних та історико-соціологічних досліджень специфічного кола соціальних нерівностей, які відображують нові суперечності в режимах співіснування сучасних аграрних, індустріальних та постіндустріальних соціальних систем. 2. Теоретичні пошуки адекватних концептуальних координат соціологічного дослідження соціальної нерівності в умовах глобалізації та динамічних технологічних змін виразно позначені полярністю теоретичних поглядів соціологів стосовно розуміння теоретико-методологічних засобів ідентифікації сутнісних ознак, типів соціальних нерівностей та режимів їх сталої репродукції в соціальних системах різного типу. Водночас можна констатувати, що у більшості наукових праць кінця ХХ століття та початку ХХІ століття робиться наголос на важливості посилення інтеграції макро- та мікротеоретичних соціологічних підходів до дослідження соціальної нерівності як явища суспільного життя. 3. Перспективну концептуальну стратегію дослідження соціальної нерівності доцільно формувати на основі принципу структурної диференціації суспільних систем, який сприяє орієнтації пізнавальних процедур на концептуалізацію соціальної нерівності у трьох когнітивних площинах – 1) як причини структурної диференціації соціальних систем різного типу; 2) як специфічного суперечливого прояву структурної диференціації; 3) як стимулу діяльності у напрямку зміни статусних позицій індивідуальних і колективних соціальних суб’єктів в ситуаціях структурних обмежень доступу до дефіцитних ресурсів. 4. Запропонована у дисертації систематизація та конкретизація протосоціологічних уявлень щодо феномену соціальної нерівності дає підстави для загального концептуального висновку, що дані уявлення мають виразний морально-етичний вимір і формуються в межах філософського дискурсу в координатах космоцентричного, теоцентричного та натуралістичного світогляду, тому соціальна нерівність розглядається як «природно-доцільний» чинник групової диференціації, а також як драматичний і, водночас, доленосний феномен, існування і відтворення якого обумовлено позасоціальними причинами: космічним Логосом, волею Бога, усталеними природними якостями людини; наочним проявом соціальної нерівності визнається існування багатства і бідності, нерівного розподілу власності, експлуатації, владного примусу, насилля, пригноблення та ін. 5. Важливо враховувати, що процес концептуалізації соціальної нерівності в класичних концепціях класової диференціації позначився специфічними суперечностями, обумовленими складностями осмислення феномену соціальної нерівності на рівні соціально-філософського аналізу. Основним теоретичним засобом відображення сутності соціальної нерівності виступала категорія «соціальний клас», яка використовувалась як теоретичний засіб ідентифікації процесів структурної диференціації суспільства як органічної системи та процесів глобальної соціально-історичної динаміки. Онтологічний статус соціальної нерівності в класичних концепціях класової диференціації залишався невизначеним не лише по причині розбіжності у поглядах щодо принципів та ознак класоутворення, але й по причині того, що нормативне світоглядне припущення необхідності визнання соціальних класів у якості провідних суб’єктів глобальної соціально-історичної динаміки суттєво обмежувало можливості дослідження процесів відтворення соціальної нерівності малими групами, а також індивідуальними та інституційними суб’єктами. 6. Загальною світоглядною та теоретичною основою концептуалізації соціальної нерівності в посткласичних об’єктивістських та суб’єктивістских соціологічних теоріях кінця ХІХ століття та ХХ століття є ідея плюральності стратифікаційних порядків. В межах об'єктивістських соціологічних теорій соціальна нерівність концептуалізувалась у якості показника різноманітних стратифікованих класових та статусно-рольових диспозицій переважно великих соціальних груп. Тому сутнісною ознакою соціальної нерівності визнається нерівний доступ соціальних суб’єктів до дефіцитних суспільних благ, ресурсів, суспільного багатства (запасу активів, капіталів). В межах суб'єктивістських соціологічних теорій концептуальні уявлення про соціальну нерівність формуються шляхом дослідження відмінностей нерівного розподілу діяльних можливостей для різних статусних груп, багатства, владного впливу, престижу, а також шляхом дослідження процесів відтворення соціальних нерівностей шляхом вивчення механізмів індивідуального та колективного сприйняття ситуацій та способів дій, стосовно нерівності (зусилля та шанси зберегти чи змінити статусну позицію, стиль життя та ін.). При організації подальших концептуальних досліджень соціальної нерівності доцільно прийняти до уваги обставину недостатньої уваги соціологів-теоретиків до проблеми ідентифікації та типологізації соціальних нерівностей, а також до проблеми виокремлення та дослідження сутнісних ознак поняття «соціальна нерівність» як соціологічної категорії. 8. Перспективи типологічних досліджень в сучасній теоретичній соціології доцільно пов’язувати з орієнтацією дослідників на розробку каузально-емпіричних типологій, використання яких дає можливість здійснення емпіричного аналізу просторово-часових характеристик соціальних явищ та процесів, а також сприяє ідентифікації їх причинних детермінант. Запропонована в дисертації нова інтегральна каузально-емпірична типологія соціальних нерівностей, у якій виділені певні класи нерівностей, типи та різновиди соціальних нерівностей, дозволяє конкретизувати зміст, а також обґрунтувати значимість типологічного розмежування глобальних, регіональних і локальних соціальних нерівностей, показати їх взаємообумовленість. 9. В дисертації охарактеризовані пізнавальні суперечності, які пов’язані з розумінням змісту категорії «соціальна нерівність», зокрема встановлено що дані суперечності загалом обумовлені складнощами інноваційного пошуку сучасних вчених у напрямку розширення пояснювального контексту сутнісних ознак категорії «соціальна нерівність», шляхом соціологічної операціоналізації таких абстракцій, як «дефіцитарність», «свобода», «відчуження», «перевага», «експлуатація», «узурпація», «стиль життя», «шанс», «співіснування», «структурна диференціація» та ін. Враховуючи обставину появи та тенденцію загострення глобальних соціальних нерівностей, в дисертації запропоновано нове визначення цього поняття як категорії сучасної соціологічної теорії, у якому аргументовано, що дана категорія відображує комплекс причин та проявів структурної диференціації соціальних систем різного типу, які функціонально відтворюються в різних координатах соціального простору як відмінності позицій співіснування індивідуальних та колективних суб’єктів з приводу результативних наслідків розподілу та шансів отримання дефіцитних ресурсів, значущих цінностей та благ. |