Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Германські мови


Потятиник Уляна Олексіївна. Соціолінгвістичні та прагмастилістичні аспекти функціонування сленгової лексики (на матеріалі періодики США): Дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Львівський національний ун-т ім. І.Франка. - Л., 2002. - 246 арк. - Бібліогр.: арк.164-188..



Анотація до роботи:

Грабовецька О.С. Епітетна конструкція у художньому перекладі (на матеріалі української і англійської мов). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 – перекладознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню шляхів та способів відтворення у перекладі узуальної і контекстуальної семантики епітетних конструкцій.

Епітетна конструкція – один з різновидів словесних образів, що належать до головних категорій індивідуально-авторського стилю. Епітет набуває свого особливого значення лише у сполученні з означуваним словом. Відтворюючи епітетну конструкцію, слід брати до уваги логічну та семантичну взаємозалежність її компонентів.

Відтворення аксіологічної і когнітивної сутності епітетної конструкції вимагає визначення її семантико-стилістичної та експресивно-емоційної функції у контексті, де активізуються художні потенції її семантики. Через розбіжності у морфолого-синтаксичній будові неблизькоспоріднених мов, епітетна конструкція (зокрема із структурно-конотативними реаліями як компонентами) часто зазнає певних лексико-граматичних трансформацій у процесі перекладу. Для відтворення епітетної конструкції найчастіше застосовують денотативно-образні чи смислово-образні епітетні кальки. Рідше використовують повні чи часткові епітетні відповідники, вдаються до дескриптивної перифрази та декомпресії. Іноді у перекладі епітет замінюється іншим тропом чи стилістичною фігурою (головно поетичним порівнянням).

Оскільки епітет входить до складу обов’язково двочленної конструкції: означення та означуване, його доречно – з перекладознавчого погляду – розглядати саме у складі словосполучення загалом, як епітетну конструкцію.

Переклади епітетних конструкцій у зіставленні з їхніми оригіналами дають вагомий і багатий матеріал в англо-українській і українсько-англійській площинах для теоретичних узагальнень щодо способів відтворення узуальної і контекстуальної семантики епітетних конструкцій засобами цільової мови у функціонально-динамічному плані.

Епітетна конструкція – один з різновидів словесних образів, що належать до найважливіших категорій індивідуально-авторського стилю письменника.

Оскільки епітетна конструкція має семантико-стилістичну та експресивну значущість, вона є одиницею перекладу і перекладається як єдине ціле з урахуванням актуалізованих у тексті оригіналу конотацій, незалежно від наявності чи відсутності еквівалентних конструкцій у цільовій мові.

Епітет набуває свого особливого (переносного) значення лише у зв’язку з означуваним словом. Відтворюючи епітетну конструкцію, слід ураховувати, що мови відрізняються не лише фонетичною, граматичною та лексичною структурами, а й нормами сполучуваності компонентів атрибутивних виразів, що передбачають логічну та семантичну взаємозалежність компонентів атрибутивних конструкцій. Сміливе руйнування цих звичних норм якраз і створює "ефект несподіванки", що є основою будь-якого тропу і спричинює образність та експресивність виразу. Означуване слово розширює семантичне поле означення, яке, у свою чергу, висвітлює нові, іноді несподівані, семантичні властивості самого описуваного слова.

Відтворення аксіологічної і когнітивної сутності епітета у перекладі вимагає глибокого прочитання і визначення його семантико-стилістичної та експресивно-емоційної функції у системі складного художнього цілого. Лише контекст активізує потужні художні потенції епітетної семантики, створює підґрунтя для свіжих асоціацій і через них розширює семантичну структуру компонентів епітетної конструкції, яка навзаєм збагачує контекст, що її оточує. Випадковий замінник послабить питому вагу словесного образу.

З огляду на експресивне забарвлення, визначають три групи словесних образів: образні авторські новотвори, вислови з притемненою образністю та фразеологічні одиниці, де образ уже майже стерся. Епітетні конструкції належать до першої (індивідуально-авторські епітети) і другої (сталі епітети) груп, адже семантична структура епітета не зазнає вповні тих змін, що властиві семантичній структурі власне фразеологізмів. Однак у процесі викристалізовування семантика сталої епітетної конструкції проходить ряд перетворень, близьких за своєю природою до процесів, що властиві фразеологізмам. Зокрема, ідеться про повну чи часткову десемантизацію означального компонента. Урахування цього процесу під час відтворення образу цільовою мовою – запорука адекватного перекладу. Щоб передати “складну простоту” постійних епітетних конструкцій, перекладач повинен осягнути символічну специфіку її компонентів, пов’язані з ними історико-культурні асоціації, під впливом яких вони піднімаються над своїм буквальним значенням.

Образність епітетної конструкції забезпечують не тільки особливості лексичної семантики, а й семантика форми. Функціонуючи на двох рівнях – лексико-семантичному і синтаксичному – епітет поєднує лексичну і граматичну валентності. Семантична навантаженість епітетної конструкції залежить і від морфологічного вираження, і від позиції означення щодо означуваного слова, і від його функцій у реченні. Зіставний аналіз морфолого-синтаксичної будови епітетних конструкцій українського та англійського художнього мовлення дав змогу виділити в них ряд конвергентних і дивергентних ознак.

Щодо структурного вираження епітетної конструкції української та англійської мов, то конвергентними є: 1/ одинні, 2/ парні, 3/ ланцюжкові, 4/ двоступеневі епітетні конструкції. Крім епітетних конструкцій, характерних для обох мов, в англійській мові натрапляємо на дивергентні конструкції, притаманні лише їй: 1/ фразові; 2/ синтаксичні епітети.

Широка варіативність морфологічних засобів, що використовуються для творення одинної епітетної конструкції, спричинює її значний узус в обох зіставлюваних мовах. На рівні одинної епітетної конструкції в українській мові визначають такі моделі, дивергентні щодо англійського епітета: а/ епітетна конструкція із означальним компонентом, вираженим нестягненою повною формою прикметника, часто з димінутивними суфіксами або префіксом пре–; б/ кліше-дублет (епітетна конструкція з повторами того самого кореня в означенні та в означуваному слові). Оскільки дивергентні епітетні моделі української та англійської мов відображають структурні і конотативні своєрідності цих мов, вони визначаються як структурно-конотативні реалії.

Яскраві відмінності у площині зіставлюваних мов виявляє глибинна структура одинної епітетної моделі N+N. Атрибутивні відносини в межах англійської конструкції N+N забезпечуються вживанням іменника-означення (атрибутивного іменника) у формі загального відмінка у препозиції до домінуючого слова (Natr.+N). В українській мові означальні відносини забезпечуються іменником-означенням у родовому відмінку, що стоїть у постпозиції до означуваного слова (N+Ngen.)

Образність української епітетної конструкції N+Ngen. може породжуватися винятково лексичною семантикою компонентів, поєднаних атрибутивними відносинами, у яких зберігається логічна функція родового відмінка, тобто означальна, або ж лексико-семантичною інвертованістю, коли, на відміну від попереднього випадку, керуюче слово є ознакою залежного компонента. Семантично така українська конструкція близька до англійського епітета, вираженого субстантивним словосполученням із ад’юнктом у постпозиції, що передається прийменниковою групою “of+N (в інвертованому епітеті, що має ідентичну будову (N+of+N), ад’юнкт – перший компонент структури).

Визначення дивергентних ознак української епітетної конструкції у зіставленні з англійською має важливе значення: воно сприяє глибшому осмисленню стилістичних своєрідностей українського художнього мовлення порівняно з англомовним та випрацюванню методики перекладознавчого аналізу. Через розбіжності у морфолого-синтаксичній будові неблизькоспоріднених мов, епітетна конструкція може зазнавати певних лексико-граматичних трансформацій у процесі перекладу. Перекладачі зосереджуються на відтворенні другого смислового пласту, бо морфолого-синтаксичні відповідники мови оригіналу і мови перекладу, у багатьох випадках, мають різновартний стилістичний заряд. Часто оригінальні епітетні конструкції (зокрема із структурно-конотативними реаліями як компонентами) залишаються недосяжними для перекладу і заміщуються нейтральними щодо образності атрибутивними словосполученнями.

В українській та англійській мовах є конструкції, що збігаються не лише смислом, а й покомпонентним складом, стилістичними та експресивними нюансами. Для них у дисертації обґрунтовано термін повні епітетні відповідники на основі терміна Р.П. Зорівчак “повні образні відповідники”. Однак таких відповідників в епітетному фонді української і англійської мов обмаль. Тут мова не може йти про індивідуально-авторські утворення, хіба що про сталі епітети.

Часом різні за своїм лексичним складом епітетні конструкції можуть мати однакове предметно-логічне значення, майже рівновартні емоційно-експресивні та функціонально-стилістичні характеристики. Такі епітетні одиниці перебувають у стосунках часткових епітетних відповідників, що можуть забезпечувати повну адекватність відтворення.

Іноді перекладачеві таланить передати буквальний зміст епітетних конструкцій оригіналу, тобто, покомпонентно скалькувати перший смисловий пласт. Для таких скалькованих висловів пропонуємо термін денотативно-образна епітетна калька.

Калькування епітетних конструкцій, зокрема у дистантних, до того ж, різносистемних, генетично віддалених мовах, – це передусім умотивоване калькування певного предметно-логічного смислу епітетної конструкції (другого смислового пласту), а не його зовнішньої маніфестації. У процесі перекладу інтерпретатор найкраще усвідомлює, бачить і відчуває образ, створений епітетною конструкцією, а тоді вже думає над його словесним вираженням засобами рідної мови, мобілізуючи, як писав Г.П. Кочур, свої внутрішні мовні ресурси. Дві різномовні епітетні конструкції різної зовнішньої маніфестації можуть мати ту саму денотативну і конотативну семантику, тобто другі смислові пласти можуть у них повністю збігатися. Термін смислово-образна епітетна калька вважаємо доречним для такого типу кальок.

Значно рідше, відтворюючи функції епітетних конструкцій, перекладачі послуговуються дескриптивною перифразою. Іноді у перекладі епітет замінюється іншим тропом чи стилістичною фігурою (передусім порівнянням).

Оскільки у системах ідеалів для різних народів чітко простежуються дивергентні та конвергентні ознаки, епітетні конструкції із етномовним компонентом створюють чимало труднощів з огляду українсько-англійського зіставлення, бо потребують глибокого знання культурно-історичного підґрунтя, повноцінного вертикального контексту. Перекладач повинен тонко відчувати національне світорозуміння обох аудиторій, щоб, з одного боку, уникнути залучення до перекладу чужих, випадкових для оригінальної культури понять, а з іншого, щоб створити текст, адекватний оригінальному і, водночас, близький та зрозумілий цільовій аудиторії. Найчастіше для відтворення семантики епітета із етномовним компонентом застосовують метод віднайдення часткових відповідників з відмінним лексичним компонентом. Калькування таких епітетних конструкцій доволі небезпечне, адже може перетворити перекладений текст у перелік чужих і незрозумілих понять та символів.

Отже, дослідження охопило основні аспекти перекладу епітетних конструкцій, що функціонують в українському і англійському художньому мовленні. Одержані результати можна застосовувати в опрацюванні теоретичних проблем перекладознавства, контрастивної лінгвістики, культурології, етнолінгвістики, критики художнього перекладу. Матеріал знайде застосування у теоретичних курсах з контрастивної стилістики і лексикології, семасіології, лінгвокраїнознавства, синтаксичної семантики. Робота може стимулювати дослідницькі розвідки у галузі функціональної й комунікативної лінгвістики.

Доречно було б у майбутньому дослідити в перекладознавчому плані словесні образи, побудовані на інших видах семантичного зміщення (художнє порівняння, метафора тощо).

Публікації автора:

  1. Шевченківський епітет як перекладознавча проблема: За матеріалами епітетів до символу “Дніпро” та їхніх англомовних відтворень // Записки Наукового т-ва

ім. Шевченка. – Львів, 2000. – Т. ССХХХІХ. Праці філологічної секції. –

С. 306-315.

  1. Відтворення етнокультурної специфіки українського сталого епітета в англомовних перекладах // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: Логос, 2001. – Вип. 5. – С. 39-43.

  2. Епітетна конструкція як проблема перекладу: на матеріалі поезій Т.Г. Шевченка та їхніх англомовних перекладів // Іноземна філологія / Український наук. зб. – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 2002. – Вип. 112. – С. 286-292.

  3. Епітетна конструкція в українській та англійській мовах: Спроба контрастивного аналізу // Матеріали міжнародної наукової конференції “Романістичні дослідження: сучасний стан і перспективи” / За ред. Р.Помірка, Ф.Бацевича, А.Семіва. – Київ; Львів: Київська Русь, 1997. – С. 187-195.

  4. Епітетна конструкція як проблема перекладу // Материалы международной конференции “Язык. Культура. Взаимопонимание” / Под ред. Т.А. Космеды. – Львов: Львовский гос. ун-т, 1997. – С. 301-304.

  5. Шевченківський епітет як перекладознавча проблема: на матеріалі сталих епітетів широкий, дужий до символу “Дніпро” та їхніх англомовних відтворень // Зб. наук. праць “Наукова спадщина професора Ю.О. Жлуктенка”. –К.: Вид-во Київ. національного ун-ту імені Т.Шевченка, 2000. – С. 75-80.

  6. Епітетна конструкція української мови в зіставленні з англійською // Мовознавство: Доп. та повідомл. IV Міжнар конгр. україністів / Відп. ред. В.Німчук. – К.: Пульсари, 2002. – С. 347-350.

  7. Структурно-семантичні особливості епітетної конструкції як проблема перекладу: на матеріалі української та англійської мов // Materiay ІV Midzynarodowej Konferencji Naukowej “Sowo. Tekst. Czas”/ Pod red. M. Aleksejenki. – Szczecin, 2000. – С.124-128.

  8. Відтворення національної образної картини світу як перекладознавча проблема: на матеріалі сталих шевченківських епітетів широкий, дужий до символу “Дніпро” та їхніх англомовних перекладів // Materiay V Midzynarodowej Konferencji Naukowej “Sowo. Tekst. Czas”/ Pod red. M. Aleksejenki. – Szczecin, 2001. – С. 68-73.

  9. Сталі епітетні конструкції як перекладознавча проблема: на матеріалі англійських художніх текстів та їхніх англомовних перекладів // Materiay VI Midzynarodowej Konferencji Naukowej “Sowo. Tekst. Czas – VI (Nowa frazeologia w nowej Europie. Новая фразеология в новой Европе. Neue Phraseologie im neuen Europa.)” / Pod red. M.Aleksejenki, W. Mokijenki, H. Waltera. – Szczecin; Greifswald, 2002. – C. 364-370.