| У висновках узагальнено результати проведеного дослідження і викладено основні положення дисертації. I. Міграційні питання в Україні, яка є своєрідним «буфером» до країн ЄС, набувають надзвичайної актуальності й потребують політичного й організаційного упорядкування в Концепції державної міграційної політики. Міграційна політика — це сукупність правових норм і система заходів, які спрямовує держава на забезпечення єдиних підходів до врегулювання питань міграції як всередині країни, так і узгодження відносин з іншими державами за загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права, міжнародними зобов’язаннями. Міграційна політика — частина соціально-економічної політики як з точки зору ролі цієї політики в якості інструменту досягнення її мети, тобто це сукупність державно-правових, легітимних, чітко визначених впливів на розвиток та інтенсивність протікання міграційних процесів, так і з точки зору того, що міграційна політика є елементом державного плану проектування бажаного населення. ІІ. Системотворчими елементами Концепції міграційної політики є соціокультурні чинники, які об’єктивно впливають на трансформаційні фактори політичної системи в Україні. Соціокультурним чинником міграційної політики є реальна дія соціокультурної групи, обумовлена відмінностями або особливостями її ролі в суспільно-політичному та культурному житті. Серед соціокультурних чинників формування державної міграційної політики найважливими є такі: 1) вплив метаідеологій на характер трансформаційних процесів: лібералізму, консерватизму і його різновиду — лібертаризму; націоналізму як культурної підсистеми; 2) модернізація суспільства як превалювання «західного» над «вітчизняним»; 3) рольова поведінка громадян і негромадян держави в перехідному суспільстві, що розглядається під кутом зору політичної соціалізації (громадяни) і політичної десоціалізації (емігранти); 4) зростання територіальної концентрації іммігрантських спільнот за конфесійними ознаками, що може радикалізувати розуміння права на самовизначення, спровокувати сепаратистські настрої; 5) авторитарно-поведінкові стереотипи; 6) ідеологізація як концентрування політичних цінностей окремих соціальних груп і прошарків населення; 7) субкультурні цінності притаманні імміграційним організованим осередкам населення; 8) національна ментальність; 9) феномен масової комунікації, маніпулятивні здібності засобів масової інформації. ІІІ. Основними ознаками сучасної міграційної політики в суспільстві, що трансформується, є: 1) концептуальна невизначеність міграційної політики в Українській державі; 2) нелегальна міграція набуває загрозливих масштабів у зв’язку з розширенням кордонів ЄС на схід; 3) демографічна криза; неконтрольована політика виїзду спричинила значну втрату національного інтелектуального ресурсу; 4) питання репатріації кримських татар має тенденцію до етнізації та конфесіоналізації; 5) за умови економічної нестабільності зовнішня трудова міграція й у подальшому буде актуальною для України; проблематика біженців не притаманна українському суспільству, тож не варта тієї уваги, що їй приділяють ЗМК; торгівля людьми стала одним з негативних наслідків лібералізації виїзду. ІV. В Україні гуманітарно-правова база перебуває на стадії формування. Підґрунтям для реалізації міграційної політики є Конституція України та деякі законодавчі акти. Однак лише затвердження таких законотворчих ініціатив, як Концепція міграційної політики та основних засад державної міграційної політики, створення на їх основі Державної міграційної служби приведе до повноцінного впорядкування питання міграції в Україні. Головними завданнями Державної міграційної служби мають бути: 1) унесення в установленому порядку пропозицій щодо формування державної політики у сфері міграції, громадянства та забезпечення її реалізації; 2) реалізація законодавства про міграцію, зокрема, щодо громадянства, правового статусу іноземців, біженців та осіб, які отримали притулок в Україні, імміграції, трудової міграції, паспортизації, реєстрації фізичних осіб тощо та здійснення контролю за його дотриманням; 3) здійснення управління у сфері міграції, громадянства, паспортизації, реєстрації фізичних осіб, а також міжгалузевої координації та функціонального регулювання у цих сферах; 4) реєстрація та облік громадян України, іноземців та осіб без громадянства за місцем проживання/перебування, а також видачу, відповідно до законодавства України, цим особам паспортних та інших документів на право проживання на території України та виїзду за її межі; 5) здійснення міграційного контролю, у тому числі на кордоні, зонах прикордонного контролю та запобігання незаконній міграції; 6) ідентифікація іноземців та осіб без громадянства та їхнє видворення в установленому порядку; 7) здійснення аналізу міграційних процесів в Україні та введення єдиної державної автоматизованої паспортної системи; 8) забезпечення діяльності пунктів тимчасового розміщення відповідних категорій іноземців, осіб без громадянства, біженців та осіб, які отримали притулок в Україні; 9) аналіз і програмування інформаційного забезпечення міграційної політики України, залучення ЗМІ та науковців до розробки ефективної взаємодії міграції з ЗМК. V. Проведення виваженої державної міграційної політики передбачає наявність відповідної міграційної політичної культури. Оскільки це поняття не має усталеного визначення в науковій літературі, здобувач визначає його як систему знань про міграційні процеси та емоційно-діяльне оцінювання політичних явищ, пов’язаних із міграцією. Міграційна політична культура виконує низку формотворчих функцій: ідентифікації, орієнтації, регулятивно-нормативну, соціалізації, комунікативну, апологетичну. VІ. Засоби масової комунікації є соціокультурним чинником лише у своїй масово-інформаційній складовій (ЗМІ), яка схильна як до позитивних, так і до негативних маніпулятивних дій. Ситуативні рішення в галузі міграційної політики найчастіше приймаються саме під впливом ЗМІ. Ідеологія висвітлення в ЗМК міграційних питань має базуватися на визначенні й розподілі зон відповідальності учасників — виконавців практичної політики. Відсутність ідеології висвітлення в ЗМК міграції сприяє стихійності й неоднозначності інформаційних впливів на масову свідомість. Інформаційна модель державної міграційної політики має містити принципи міграційної політики та знаходитися в межах інформаційної політики держави. Результати дослідження викладено в таких публікаціях: У наукових фахових виданнях: 1. Бондаренко К. І. Місце та роль міграції в національній політиці України // Публіцистика і політика. Збірник наукових праць політологічної спрямованості / За заг. редакцією проф. Чічановського А. А. — К.: Грамота, 2007. — Вип. 1(4). — С. 114–123. 2. Бондаренко К. І. Врегулювання міграцій у сучасній Україні: політико-правові аспекти // Політологічний вісник: Зб. наук праць. — К.: Інтас, 2007. — Вип. 29. — С. 148–159. 3. Бондаренко К. І. Ідеологія висвітлення міграційних процесів в українському медіа-просторі // Політологічний вісник: Зб. наук праць. — К.: Інтас, 2007. — Вип. 30. — С. 312–322. 4. Бондаренко К. І. Міграційна політика та засоби комунікації: аспекти формування взаємодії (досвід РФ) // Віче. — 2008. — № 1. — С. 56–58. В інших виданнях: 1. Бондаренко К. І. Росія у спектрі переплетення геополітичних інтересів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — Серія: Журналістика. — 2005. — Вип. 13. — С. 35–36. 2. Бондаренко К. І. Кримська державність: проблеми та перспективи становлення // Ученые записки ТНУ им. В. И. Вернадского. — Серія «Филология». — 2006. — Т. 19 (58). — № 2. — С. 11–14. 3. Бондаренко К. И. Этническая толерантность и СМИ // Ученые записки ТНУ им. В. И. Вернадского. — Серия «Филология». — 2006. — Т. 19 (58). — № 5. — С. 176–179. 4. Бондаренко К. І. Зовнішня трудова міграція і ЗМІ: проблеми взаємодії та перспективи розвитку // Наукові записки Інституту журналістики. — 2006. — Т. 23. — С. 88–93. 5. Бондаренко К. І. Висвітлення в українських медіа теми міграції: політичні аспекти проблематики // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. — 2007. — № 101. — С. 244–247. 6. Бондаренко К. І. Роль засобів масової інформації у формуванні етнополітичної культури українського суспільства // Этничность и власть. — Материалы VІ международного семинара 14–16 мая 2007 г., г. Ялта, Алупка. — Симферополь: Таврия, 2008. — С. 18–19. 7. Бондаренко К. І. Засоби масової інформації в умовах багатоконфесійного суспільства // Религия и гражданское общество: цивилизационные вызовы и возможные ответы: Материалы VІ международного семинара 1–3 ноября 2006 г., г. Ялта. — Симферополь: Таврия, 2007. — С. 24–25. 8. Бондаренко К. І. Захист освітніх прав національних меншин: проблеми практичної реалізації // Образование в многокультурном обществе: традиции и инновации: Материалы V международного семинара 22–24 мая 2006 г., г. Севастополь. — Симферополь: Таврия, 2008. — С. 43–46. | 