Основні результати проведеного дослідження англійського мовлення бурсько-англійських білінгвів зводяться до таких висновків як теоретичного, так і практичного характеру: 1. Варіативність реалізації фонетичних інтерферем в англійському мовленні бурів на сегментному рівні підтверджує одне з основних положень теорії мовних контактів, відповідно до якого діафонні відносини між елементами первинної і вторинної систем білінгва можна визначити на підставі порівняння фонемного інвентаря двох даних систем. Зокрема, такі мовні фактори, як відсутність у фонетичній системі бурської мови голосного переднього ряду нижнього піднесення [x] і міжзубних фонем [D] і [T] приводять до субституції фонем [x][R], [x][e], [D][d], [T][t]. Властиве бурській мові оглушення дзвінких приголосних у кінцевій позиції переноситься й в англійське мовлення бурів-білінгвів, що спричинює реалізацію дзвінкого вибухового дентального приголосного [d] як [t] у відповідних позиціях. Такі особливості фонетичної системи бурської мови, як дифтонгізація монофтонга заднього ряду верхнього піднесення [u:] ([u:] [uq]), розширення алофонного ряду голосного верхнього піднесення [I] ([I][q]), відтягування назад язика при вимові [I] перед дзвінким передньоязиковим бічним двофокусним сонорним приголосним [l] ([I][V]), недодиференціація голосних [R] і [o:] приводять до субституції фонем, зв'язаної з реінтерпретацією відмінностей у вторинній фонетичній системі білінгвів. Винятки складають лише деякі випадки, що пояснюються специфікою діалектної бази, на якій відбувався розвиток англійської мови в Південній Африці (зокрема, реалізація дифтонга [ei] як [ai] у мовленні, наближеному до неофіційного). 2. Англійська мова на території Південної Африки зазнала ряду процесів, властивих практично всім колоніальним варіантам даної мови. Географічна віддаленість від метрополії сприяла ослабленню стримуючого впливу вимовних норм у мовленні мігрантів, у результаті чого хід природних мовних процесів виявився прискореним. Зокрема, нівелювання відмінностей між дифтонгами [iq] і [Eq] і монофтонгізація дифтонга [qu] у мовленні білих південноафриканців часто не сприймаються самими мовцями як вимовні форми, позбавлені соціального престижу. 3. Незважаючи на те, що процес формування нових соціальних діалектів у ПАР триває, ряд фонем у південноафриканській англійській мові в цілому зберігає показники соціальної приналежності, що ототожнюються з ними. Так, аспірація проривних приголосних [p], [t] і [k], стандартна вимова дифтонга [qV] і нормативна реалізація голосного [I] в наголошених позиціях перед [l] асоціюються з акролектним варіантом англійської мови ПАР. У процесі проведеного дослідження був виявлений порівняно високий рівень ситуативної варіативності практично всіх соціально маркованих фонем, що також слугувало емпіричним підтвердженням теорії мовленнєвої акомодації. Мовлення всіх опитуваних бурсько-англійських білінгвів характеризувалося фоностилістичною варіативністю, яка дозволяла мовцям вибирати той чи інший варіант реалізації соціофонетичних перемінних (наближений до офіційного чи неофіційного мовлення) залежно від параметрів комунікативної ситуації. 4. Більшість бурсько-англійських білінгвів усвідомлює присутність у своєму мовленні вимовних форм, що не відповідають нормі стандартного британського варіанту англійської мови, однак далеко не всі мовці намагаються дотримуватися акролектної норми британської вимови. В англійському мовленні більшості бурів – представників середнього класу присутні також базилектні елементи: реалізація приголосного [r] як передньоязикового дрижачого [R], монофтонгізація дифтонгів [qV], [Eq] і [iq], субституція міжзубних [D] і [T] вибуховими дентальними однофокусними приголосними [d] і [t], одзвінчення фонеми [h] перед голосними переднього і середнього піднесення. Реалізація глухого щілинного приголосного [h] у словах, що починаються з голосних, є ознакою зниженого стилю, однак реалізація голосних (у тому числі й ненаголошених) із твердим приступом (нехарактерним для стандартного британського варіанту) стигматизації не зазнає і є однією з характерних рис етнолекту білих південноафриканців. 5. Мовлення бурсько-англійських білінгвів-жінок, як правило, характеризується менш високим рівнем частотності мезолектних форм і більш частим використанням акролектних форм у порівнянні з мовленням чоловіків. Малопрестижні форми [Eq] (як варіант дифтонга [iq]), [E:] (як монофтонгізована форма дифтонга [qV]) і [e] (при випаданні глайда в дифтонзі [ei]) у мовленні опитуваних жінок зустрічалися частіше. Отже, соціофонетичні перемінні в мовленні бурів-білінгвів складають гетерогенний набір, і закономірності, виявлені для ряду компонентів, не завжди поширюються на всю систему фонем. 6. Ряд мезолектних алофонів, типових для мовлення представників старших поколінь, набагато рідше зустрічається в мовленні опитуваних молодшого віку. Однак деякі соціально марковані алофони є цілком прийнятними з погляду представників молодших вікових груп, що свідчить про неоднозначний характер конвергентних і дивергентних процесів у сучасному південноафриканському варіанті англійської мови. Деякі з тенденцій, що спостерігалися фонетистами 1960-х рр. (наприклад, монофтонгізація дифтонга [aV]), у сучасному англійському мовленні бурів практично відсутні. Ряд вимовних особливостей, що характеризують англійську мову ПАР у період після Другої Світової війни (передусім назалізація голосних і монофтонгізація дифтонга [ai]), на початку XXI ст. ототожнюється в основному з мовленням старшого покоління, указуючи на зміни, що відбулися в південноафриканському варіанті англійської мови протягом другої половини XX ст. У той же час деякі вимовні тенденції, властиві поколінню, народженому після 1974 р. (реалізація [I] як [E], одзвінчення фонеми [h], субституція [R][o:]), відбивають зміни вимовної норми і можливу фонетичну рестандартизацію англійської мови в ПАР. 7. Результати дослідження в цілому підтвердили також одне з основних положень теорії соціальної варіативності мови. У мовленнєвій спільноті двомовних бурів ПАР, як і в більшості інших мовленнєвих спільнот, мовлення представників середньої вікової групи відрізняється найбільшим консерватизмом. Мовленнєва поведінка членів усіх вікових груп мовленнєвої спільноти бурсько-англійських білінгвів у цілому відповідає гіпотезі, сформульованій на основі теорії мовленнєвої акомодації. Найбільш високий рівень дивергентних вимовних форм властивий віковій групі, що відрізняється вкрай негативним ставленням до англофонів. 8. Складний характер варіативності багатьох фонетичних перемінних (таких, як [x], [R], [qV], [Vq], [h], [D], [T]) свідчить про неоднозначність мовних процесів, що відбуваються на території сучасної ПАР в умовах украй незбалансованої мовної ситуації і дестабілізованої орфоепічної норми англійської мови на рівні національного варіанту. Подальше вивчення англійського мовлення бурів-білінгвів може сприяти більш цілісному розумінню мовних процесів не тільки в Південній Африці, але й в інших географічних регіонах, де англійська мова (в одній чи декількох екзистенційних формах) вступає в контакт з автохтонними мовами чи діалектами. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в таких одноосібних публікаціях автора: 1. Устинович Е.А. Языковая ситуация в ЮАР // Культура народов Причерноморья. – Симферополь: Таврический национальный университет им. В.И.Вернадского. – 2004. – № 55. – С. 84-86. 2. Устинович Е.А. Социофонетическая вариативность речевого репертуара билингвов ЮАР (на материале экспериментальных исследований) // Studia germanica et romanica: Iноземнi мови. Зарубiжна лiтература. Методика викладання. – Донецьк: Донецький національний університет. – 2005. – Т. 2. – № 3 (6). – С. 41-47. 3. Устинович Е.А. Лексическая интерференция в английском языке ЮАР // Культура народов Причерноморья. – Симферополь: Таврический национальный университет им. В.И.Вернадского. – 2007. – № 107. – С. 59-62. 4. Устінович Є.А. Система голосних англійської мови ПАР // Вісник Черкаського державного технічного університету. – 2007. – № 11. – Т. 2. – С. 507-509. 5. Устинович Е.А. Англо-бурские языковые контакты в диахронном и синхронном аспектах // Studia germanica et romanica: Iноземнi мови. Зарубiжна лiтература. Методика викладання. – Донецьк: Донецький національний університет. – 2007. – Т. 4. – № 3 (12). – С. 87-98. |