У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано висновки, пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ. Основні з них такі: 1. Під соціальним захистом членів сімей працівників органів внутрішніх справ слід розуміти систему матеріальних і нематеріальних заходів (державне обов’язкове особисте страхування; державне пенсійне забезпечення; медичне обслуговування; державна соціальна допомога; пільги та компенсації, соціальні послуги), які вживаються державою щодо забезпечення сімей працівників органів внутрішніх справ, і спрямовані на задоволення соціально-економічних, побутових, культурно-освітніх потреб та створення умов для гідного їх існування. 2. Для подальшого розвитку та становлення системи соціального захисту в нашій країні необхідно прийняти комплексний закон про соціальний захист населення України, який: по-перше, повинен містити поняття соціального захисту та основних юридичних категорій, що використовуються у цій сфері, принципи, мету та завдання соціального захисту; по-друге, має визначити та юридично закріпити порядок реалізації соціального захисту різних категорій населення, зокрема працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей; по-третє, передбачати чітке фінансування всіх норм даного закону та відповідальність в разі недотримання останніх. А також внести зміни у частину 1 статті 23 Закону України «Про міліцію», виклавши її у такій редакції: «працівник міліції підлягає державному обов’язковому особистому страхуванню». 3. Під державним обов’язковим особистим страхуванням працівників органів внутрішніх справ слід розуміти спеціальний вид страхування, об’єктом якого є фінансова допомога, пов’язана з життям, здоров’ям та працездатністю осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, що спрямована на забезпечення захисту їх або членів їх сімей від матеріальних труднощів, які можуть виникнути у разі настання інвалідності або загибелі (смерті) годувальника. 4. Найбільш глобальним є поділ допомог в залежності від джерел фінансування на страхові допомоги та державні соціальні допомоги. В першому випадку виплати допомог здійснюють страхові фонди в другому державний та інші бюджети. Також допомоги можна розділити на групи за такими підставами: за тривалістю – на одноразові, періодичні, та щомісячні допомоги; за спрямованістю – на ті, що спрямовані на відшкодування втраченого заробітку та ті, що спрямовані на надання додаткової матеріальної допомоги; за колом осіб на які поширюються; за силою нормативного акту, якими вони встановлені. Тому основними ознаками допомог є: 1) грошова форма; 2) спрямованість на відшкодування втраченого заробітку або надання додаткової матеріальної допомоги; 3) законодавча визначеність випадків, з настанням яких у громадянина виникає право на отримання допомоги; 4) певна різноманітність джерел фінансування допомог. 5. Під страховими допомогами розуміються грошові виплати, які виплачуються одноразово або періодично з страхових фондів при настанні певних життєвих обставин. Залежно від виду страхування страхові допомоги можна розділити на: 1) допомоги, зумовлені народженням дитини; 2) допомоги в разі тимчасової непрацездатності; 3) допомоги у зв’язку з безробіттям; 4) страхові виплати у зв’язку з нещасним випадком і професійним захворюванням; 5) допомога на поховання. 6. Державні соціальні допомоги виплачуються особам, які не застраховані в системі загальнообов’язкового соціального страхування. Виплати таким особам здійснюються з коштів Державного бюджету України та інших бюджетів. Залежно від соціального ризику можна виділити наступні види державних допомог: а) допомоги сім’ям з дітьми; б) допомоги малозабезпеченим сім’ям; в) допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства; г) допомоги на поховання. 7. Під пенсією у разі втрати годувальника слід розуміти щомісячні виплати з Пенсійного фонду, які призначаються у разі смерті годувальника або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім непрацездатним членам сім’ї, які знаходилися на його утриманні, у розмірах, порівняних до його минулого заробітку. 8. В законодавстві про пенсійне забезпечення варто передбачити можливість виплати недоодержаних з причини смерті сум пенсії не тільки членам родини померлого, але і будь-якій особі, яка утримувала пенсіонера. |