Анотація до роботи:

Кривчик Г.Г. Соціальний розвиток українського села в 60-80-ті рр. ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, Дніпропетровськ, 2002. – 369 (414) с.

У дисертації розглядаються соціально-політичні, соціально-виробничі, соціально-побутові, соціально-культурні явища й процеси, що відбувалися в українському селі впродовж трьох останніх десятиліть існування тоталітарного режиму в СРСР. Досліджені прояви на селі суперечливого характеру радянського суспільства як такого, що одночасно мало ознаки й соціалістичного і феодального суспільства. Розкрита суперечлива політика компартійної номенклатури щодо активізації в сільськогосподарському виробництві людського чинника, усунення суттєвих відмінностей між містом і селом у різних сферах, здійснення з цією метою соціального перевлаштування українського села та запровадження загальної обов’язкової середньої освіти. Показані основні форми суспільно-політичної та трудової активності українського селянства, його громадський побут, сімейний уклад, ментальність, ставлення до влади, духовне життя. Визначені соціальні причини кризових явищ в аграрному секторі економіки наприкінці 1980-х рр., зроблені рекомендації щодо використання уроків минулого в сучасній аграрній та соціальній політиці Української держави.

У “Висновках” до дисертації стверджується, що не можна вважати соціалістичним суспільство, в якому встановилася диктатура комуністичної політбюрократії (номенклатури), у різних формах використовувалася примусова і напівпримусова праця, громадяни були позбавлені елементарних демократичних свобод, які існували в будь-якій цивілізованій країні. У 60 – 80-ті рр. ХХ ст. українське село мало деякі феодальні риси. Унаслідок усіх експропріацій, репресій та інших “соціалістичних” перетворень українське колгоспне селянство було відчужене від своєї землі, від розподілу виробленого продукту, від суспільно-політичного життя. Слово “хазяїн” протягом тривалого часу мало більш негативний, ніж позитивний відтінок. Ощадливість, обачливість, заповзятість тощо, словом, усе те, без чого не може бути господаря і господарювання, дискредитувалося як явище, що є чужим для соціалістичного способу життя. У нащадків козаків і селян, що вижили в умовах жорстокого терору, свавілля й беззаконня, на генетичному рівні відродилися такі особливості ментальності середньовічної людини, як віра в боговстановленість влади, покірливість, готовність безмовно виконувати за наказом представників влади будь-яку роботу. Колгоспна система об’єктивно відтворювала людей, які потрібні були владі в якості засобів реалізації її цілей. З іншого боку, сільське населення знаходилося у великій особистій залежності від колгоспних і радгоспних керівників, практично не мало демократичних важелів впливу на останніх.

Маргінальна компартійна політбюрократія відверто ігнорувала суттєву специфіку села. Завдання усунення суттєвих відмінностей між містом і селом вона розуміла як нищення сільської специфіки у виробництві, соціальній сфері, духовному житті. Унаслідок політики уніфікації українське село майже втратило свою самобутність, одну з найважливіших підвалин збереження відтворювальної функції нації, берегині її культурної й духовної спадщини.

Тоталітарний режим прагнув здійснити повну уніфікацію суспільства, перетворити людей на однорідну, слухняну масу. Відтак замість підтримки національних духовних традицій і народної культури, осередками яких завжди були українські села, безперервно здійснювалися пропагандистські кампанії та ритуальні дійства. Духовний розвиток сільської людини виступав не як мета соціального прогресу суспільства, а лише як один із засобів виконання планів соціалістичного і комуністичного будівництва, точніше будівництва такої системи, за якої бюрократія почуватиме себе абсолютно вільно й впевнено.

Характерною ознакою системи влади, що існувала в СРСР, була колективна безвідповідальність. Наслідки волюнтаристського і безвідповідального правління номенклатури негативно позначилися і на довкіллі, і на соціально-економічній сфері села, і передусім на самій сільській людині.

Держава, що виявляє неповагу до селянина, не заслуговує поваги до себе, вона приречена. Життя підтвердило правоту М.С.Грушевського, який заповідав нащадкам: “Тільки те буде міцне, що збудується на нім (селянстві –Г.К.), і горе тим течіям, партіям, плянам і замірам, котрі будуть іти проти нього – вони осудять себе на животіннє або заниканнє, коли не розіб’ються о сей камінь в один гарний день”. Цей день і настав у 1991 році.

На жаль, Українська держава після здобуття незалежності поки не тільки не підняла рівень розвитку соціальної сфери села, а, натомість, дещо втратила з того, що отримала в спадщину. У зв’язку з цим необхідно прийняти і здійснити нову продуману державу (національну) програму соціально-культурного розвитку українського села. Причому епітет “продумана” вживається не в розумінні, що селянам слід нав’язати уявлення й думки чиновників або міських інтелектуалів щодо перспективи розвитку українського села, а, навпаки, необхідно ретельно вивчати погляди та інтереси самих сільських людей, особливості й традиції жителів різних регіонів України. Уся стратегія соціального розвитку мусить базуватися на аксіомі, що село завжди матиме свою специфіку, воно в жодному разі не може бути копією міста. Завданням же дослідників, до речі, є вивчення сільської специфіки.

Публікації автора:

1. Українське село під владою номенклатури (60-80-ті рр. ХХ ст.). Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. 192 с.;

2. Маси у самодіяльних формуваннях // Україна незалежна: Час випробовувань і сподівань.– К.: Інститут історії АН України, 1993. С.222-230;

3. Обрядовість // Україна: Друга половина ХХ ст. Нариси історії. К.: Либідь, 1997. С.224-230;

4. Профсоюзы Днепропетровщины. Краткий исторический очерк / В.Г.Поставной (рук. авт.кол-ва), В.С.Алефиренко, Н.М.Быкова, Г.Г.Кривчик и др. Днепропетровск, 1992. 169 с.;

5. Комсомол дбає про сільську школу // Радянська школа. 1980. – №6. С.66-69 (у співавторстві Дешко Л.К.);

6. Участие общественности в трудовом воспитании учащихся сельских общеобразовательных школ (1971-1978) // Актуальные проблемы аграрной истории Украинской ССР. Сб. науч. тр. Днепропетровск: ДГУ, 1981. С.17-27 (у співавторстві М.Я.Білан);

7. Майбутнім трудівникам села – належну освіту // Радянська школа. – 1982. – №10. – С.76-79;

8. Всенародная забота о сельской школе патриотическое движение зрелого социализма // Формирование и развитие социалистического образа жизни (На материалах Украинской ССР): Сб. науч. тр. Днепропетровск: ДГУ, 1983. С.50-57;

9. Воспитание историей и перестройка // Вопросы истории КПСС. 1989. №3. С.106-107;

10. Методологическое значение идей В.И.Ленина о нэпе и кооперации для формирования аграрной политики партии на этапе перестройки // В.И.Ленин и историко-партийная наука (Вопросы истории, историографии и источниковедения.): Сб. науч. тр. Днепропетровск: ДГУ 1990. С.196-205;

11. Сменить машину или исправить зажигание? // Перспективы. 1991. №6. С.1-6;

12. К вопросу об источниках сталинизма // Актуальные вопросы политической истории Украины и России: Сб. науч. тр. Днепропетровск: ДГУ, 1993. С.135-142 (у співавторстві Бараєв В.М.);

13. Диалектика социального развития села // Вестник Днепропетровского университета (социология, философия, политология). Днепропетровск: ДГУ, 1993. С.24-31;

14. Значення ідей М.І.Туган-Барановського про кооперацію для проведення сучасних економічних перетворень в Україні // Гуманитарный вестник (опыт, проблемы, перспективы). Вып.10. Д.: ДГИ, 1993. С.30-31 (у співавторстві В.І.Дженкова);

15. Переход к постсоветскому обществу: революция или контреволюция // Вибір.– 1997. – №1-2. – С.119-128;

16. До питання про суспільно-політичне життя у селах України в умовах тоталітаризму (1960-1990 роки) // Гуманітарний журнал. 1999. №4. С. 55-58;

17. Бюрократична природа трудового змагання у сільськогосподарському виробництві (1958-1985) // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. Дніпропетровськ : ДФ УАДУ, 2000. Вип. 3 (3). С. 97-107;

18. Спроби реформувати організацію праці у сільському господарстві України в умовах кризи тоталітарної системи (1986-1990) // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. 2000. №2. С.49-54;

19. Влада і суспільно-політичне життя в селах України (1960-1990 рр.) // Общественная жизнь и современость : Сб. науч. тр. Днепропетровск.: Gaudeamus, 2000.С.136-151;

20. Уроки запровадження обрядовості в українському селі у 60-90-ті рр. // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. 2000. №7. С. 29-37;

21. Здобутки і вади в організації трудового виховання учнів сільської загальноосвітньої школи України (кінець 50-х 90-ті рр.) // Грані. 2000. №4 (12). С.53-57;

22. Чому колгоспний лад не потрібний у ХХІ столітті? // Грані. 2000. 3 (11). С. 114-118;

23. Колгоспне село і тоталітарна держава : Погляд із сьогодення // Бористен. 2001. №10. С. 18-19;

24. Сільське будівництво на тлі руйнації структури сільських поселень в Україні в 60-80-ті рр. ХХ ст. // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. праць. Дніпропетровськ : ДФ УАДУ, 2001. Вип. 4. С. 256-268;

25. Еволюція форм організації та плати праці в сільському господарстві України в умовах тоталітарного режиму. 60-80-ті рр. // Грані. 2001. №4. С.65-70;

26. Деформація взаємовідносин людини, техніки і природи у сільськогосподарському виробництві в умовах адміністративно-командної системи (60-80-ті рр.) // Гуманітарний журнал. 2001. №3-4. С.67-73;

27. Протиріччя соціального будівництва в українському радянському селі (60-80-ті рр.) // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. 2001. №2. С. 19-25;

28. Еволюція соціального обличчя сільської людини у 60-80-ті рр. ХХ ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Вип.13. Запоріжжя: Прем’єр, 2001. С. 193-203;

29. Зміни в соціальній структурі населення у 60-80-ті рр. ХХ ст. // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. Вип. 3 (6). – Дніпропетровськ: ДРІДУ УАДУ, 2001. С. 171-182.;

30. Соціальний розвиток українського села в 60-80-ті рр. ХХ ст.: Історіографія проблеми // Гуманітарний журнал. – 2001. – №11–12. – С.17–35;

31. Становище та роль сільських працівників культури в тоталітарному суспільстві (Україна, 60-80- ті рр. ХХ століття) // Інтелігенція і влада: Зб. наук. праць. Одеса: Астропринт, 2002. С.252-258 (у співавторстві Яворський Ю.Е.);

32. Джерелознавчі проблеми дослідження соціального розвитку українського села у 60-80-ті рр. ХХ ст. // Український селянин: Зб. наук. праць. Вип. 5. Київ-Черкаси: Інститут історії України НАНУ; ЧДУ, 2002. С.213-217;

33. Висвітлення соціального розвитку українського села в останні десятиліття радянської доби в сучасній науковій літературі // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Зб. наук. праць. – Вип.4. – К.: Інститут історії України НАНУ, 2002. – С.189 – 204;

34. Основне протиріччя радянської моделі соціалізму та його соціальні чинники в українському селі ХХ століття // Актуальні проблеми державного управління. Зб.наук.праць. – Вип.1 (7).– Дніпропетровськ: ДРІДУ УАДУ, 2002. – С.203-214;

35. Розвиток особистого селянського господарства в Україні (60-80-ті рр. ХХ ст.) // Грані. – 2002. – №4 (24). – С.37-42;

36. Протиріччя культурного розвитку українського села у 1960-80-ті рр. // Український історичний журнал. – 2002. – №5. – С. 25-34.

ІІ. Матеріали наукових конференцій

1.Человеческий фактор как главный резерв перестройки // Социально-экономические факторы ускорения и деятельности партии по их реализации. Региональная научно-практическая конференция диалог молодых ученых-обществоведов и передовиков производства (тезисы докладов и выступлений). Днепропетровск: ДГУ, 1988. С.60-61;

2. Формирование советского фермерства: проблемы, пути решения // Социальные и экономические условия и последствия перехода к рыночной экономике. Тезисы докладов на региональной научно-практической конференции. Днепропетровск, 1991. С.16-17;

3. Роль социального фактора в формировании общественно-политического строя в СССР // Общественно-политическая жизнь в стране в условиях однопартийности. Тезисы докладов Республиканской научно-практической конференции. Секция ІІІ. Донецк, 1991. С.9-11;

4. Аграрна політика в ракурсі взаємовідносин людини, техніки і природи // Сучасне село України: шляхи виходу з кризи: Тези доповідей республіканської науково-практичної конференції. Умань, 1992. Ч.І. С.39-42;

5. Соціалізм: наше минуле чи майбутнє? // Політологічний вісник. Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції “Політологічна думка в Україні: Минуле і сучасність”. 1-4 лютого 1993 р. К.: НКМ ВО, 1993. Ч.3. С.127-132 (у співавторстві Сосновська Н.А.);

5. Общественный строй в Украине и пути развития // Политика и власть. Научно-практическая конференция. 20-21 апр. 1993 г. Тезисы докладов и сообщений. Запорожье, 1993. Ч. І. С.51-52;

6. Філософський погляд на аграрну політику в Україні (1960-1990 рр.) // Питання аграрної історії України та Росії. Матеріали наукових читань, присвячених пам’яті Д.П.Пойди. Дніпропетровськ: ДДУ, 1995. С.93-97;

7. Переход от советского общества к постсоветскому: Революция или контреволюция? // ХХ століття – століття революцій. Матеріали та тези доповідей та повідомлень Всеукраїнської наукової конференції. 29-30 травня 1997. – Дніпропетровськ: ДГИ, 1997. – С.103-109;

8. Сільський побут в Україні у роки так званого розвинутого соціалізму // Питання аграрної історії України. Матеріали третіх наукових читань, присвячених пам’яті Д.П.Пойди. Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. С. 188-199;

9. Правові аспекти розвитку особистого селянського господарства в Україні (60-80-ті рр.) // Проблеми права на зламі тисячоліть. Матеріали міжнародної наукової конференції. Дніпропетровськ : ІМА - Прес, 2001. С. 125-129;

10. Історіографічні праці про здобутки українських істориків у дослідженні проблеми соціального розвитку села в 60-80-ті рр. ХХ ст. // Історична наука: Проблеми розвитку: Матеріали Міжнародної наукової конференції (17-18 травня 2002 р.). Секція “Новітня історія України”. Луганськ: СНУ, 2002. С.112-115;