1. На основі теоретичного аналізу наявних у літературі підходів було визначено поняття “професійна інтеракція у соціальній роботі” як заснований на професійних знаннях, уміннях та цінностях процес комунікативної суб’єкт-суб’єктної взаємодії між соціальним працівником і клієнтом, в результаті якого створюються умови для позитивних змін у соціальній ситуації клієнта, наснаження та спонукання до активних дій по вирішенню ним своїх проблем. Основним визначальним моментом професійної інтеракції у соціальній роботі виступає її спрямованість на ресоціалізацію осіб, що опинилися у скрутній життєвій ситуації та не можуть, у зв’язку з цим, самостійно розв’язувати соціалізаційні задачі. 2. Розроблено структурну модель професійної інтеракції, яка включає такі компоненти: когнітивний – розкривається через систему уявлень учасників взаємодії стосовно себе, партнера та ситуації взаємодії; афективно-мотиваційний – включає ставлення, потреби, мотиви та цілі, що спонукають учасників до взаємодії; конативний (поведінковий) - полягає в опосередкуванні інтеракції змістом діяльності, з приводу якої вона відбувається, а також у налагодженні та підтримці спільної діяльності, що передбачає відповідний рівень інтерактивної компетентності учасників. 3. Дослідження когнітивного компонента професійної інтеракції у соціальній роботі виявило, що система репрезентативних ціннісних уявлень у переважної більшості соціальних працівників не повною мірою відповідає професійно-значущим цінностям. Серед термінальних цінностей, професійно значущих для соціального працівника, пріоритетною є тільки „цікава робота”. Провідні, з позицій гуманістичних уявлень про соціальну роботу, цінності „щастя інших”, „свобода”, „продуктивне життя”, „творчість” є найменш значимими і займають найнижчі позиції в уявленні соціальних працівників про себе. Система інструментальних ціннісних уявлень більшою мірою відповідає сучасним вимогам до соціальної роботи. Зокрема, професійно значущі цінності “вихованість”, “чесність”, “співчуття”, “відповідальність”, “терпимість” та “освіченість” є найбільш значущими. Разом з цим, до найменш значущих увійшли професійно-важливі цінності “ефективність у справах” та “широта поглядів”. Крім того, в ідеальних уявленнях щодо себе відсутні професійно значущі цінності “терпимість” та “співчуття”. 4. У ході кореляційного рангового аналізу встановлено, що ціннісні уявлення соціальних працівників не відповідають соціальним експектаціям клієнтів. А саме, соціальні працівники сприймають клієнтів через призму забезпечення їх матеріальних потреб, що не відповідає уявленням клієнтів про значущі для них цінності. Крім того, в системі ціннісних уявлень клієнтів соціальні працівники постають більш актуалізованими та такими, що відповідають цінностям професії, ніж в уявленнях соціального працівника про себе самого. 5. Емпіричне дослідження афективно-мотиваційного компонента професійної інтеракції соціальних працівників ССЗН продемонструвало недостатню диференційованість ієрархії мотивів, її невиражений характер, а також труднощі у формулюванні адекватних цілей взаємодії соціальних працівників із клієнтами. Мотиваційний профіль особистості соціального працівника ССЗН характеризується незначною перевагою рівня мотивів підтримки життєдіяльності та нормального соціального існування над мотивами особистісного розвитку. Виявлено, що однією з причин існування труднощів у процесі цілепокладання фахівців ССЗН у ході інтеракції з клієнтами є невідповідність системи їх термінальних ціннісних уявлень професійним цінностям соціальної роботи. 6. Дослідження конативного компонента професійної інтеракції у соціальній роботі показало, що перцептивно-інтерактивна компетентність соціальних працівників має свої особливості, які зумовлюються різноманітністю та змістом виконуваних функцій та ролей, а також стажем професійної діяльності. Найбільш компетентними виявилися соціальні працівники, що мають якісно більш різноманітне функціонально-рольове навантаження. Фактор стажу виявив свій вплив з наступними особливостями: за сумарним показником найбільш компетентними себе відчувають працівники із середнім стажем роботи; соціальні працівники з великим стажем є більш компетентними за шкалами соціальної активності та взаємного впливу. 7. Виявлено, що невисока соціальна адаптивність соціальних працівників пояснюється існуванням труднощів у формуванні нових, більш відповідних сучасним експектаціям соціальних уявлень щодо професійної взаємодії. Невисокі показники за шкалою соціальної автономності у складі перцептивно-інтерактивної компетентності соціальних працівників знаходять пояснення через низькі ранги термінальних цінностей „свобода”, „продуктивне життя”, „творчість”, „впевненість у собі” та інструментальної „незалежність”, а також через те, що, в уявленнях обох учасників взаємодії у соціальній роботі, клієнт постає сміливішим у відстоюванні своєї думки та більш незалежним порівняно із соціальним працівником. Низькі показники за шкалою взаємного впливу пояснюються низькими рангами цінностей “продуктивне життя”, “впевненість у собі”, “ефективність у справах”. 8. Результати факторного аналізу дозволили виділити чотири типи професійної інтеракції у соціальній роботі: технологічний, альтруїстичний, продуктивний, непрофесійний. За навантаженням виділених факторів, в системі соціального захисту населення переважає взаємодія за технологічним типом, у той час як сучасним соціальним експектаціям відповідає продуктивний тип. 9. Застосування авторської програми тренінг-курсу продуктивної професійної інтеракції у соціальній роботі показало, що вона є адекватним засобом впливу на ефективність взаємодії у діаді “клієнт – соціальний працівник”. Цілеспрямований вплив здійснюється на основі корекції типу професійної інтеракції у соціальній роботі шляхом: переоцінки ставлення соціального працівника до своєї професійної діяльності; усвідомлення ним необхідності застосування інтерактивного підходу при виконанні своїх службових обов’язків; формування системи ціннісних уявлень соціальних працівників, яка була б адекватною сучасним експектаціям; розширення уявлень про соціально-психологічні характеристики клієнта соціальної роботи; опанування нових та вдосконалення володінням існуючими інструментами та методами інтеракції. 10. Результати дисертаційного дослідження знайшли втілення у галузевих стандартах підготовки соціальних працівників освітньо-кваліфікаційного рівня “Молодший спеціаліст”, де інтерактивний підхід застосовується в якості одного з пріоритетних науково-методологічних напрямків. Перспектива подальшого вивчення зазначеної проблеми полягає в дослідженні різноманітних проявів та функцій професійної інтеракції в соціальній роботі, зокрема, в аспекті соціалізації, а також дослідження гендерних аспектів професійної інтеракції у соціальній роботі. | 