1. Встановлено, що одним із важливих соціальних критеріїв, що впливає на оцінку поведінки політичних лідерів, є гендер. Гендер відображає те, яким чином риси маскулінності / фемінінності виявляються в соціальній поведінці. Як основні критерії розрізнення маскулінних та фемінінних рис особистості визначено: 1) соціально орієнтовані ознаки: ступінь домінування, ступінь автономності; 2) індивідуально орієнтовані ознаки: емоційність – раціональність, інтуїтивність – розсудливість, форми мислення, спрямованість особистості. Питання, пов’язані з вивченням гендерно-психологічних характеристик поведінки політичних лідерів в уявленнях молоді, є найменш дослідженими з огляду на складність гендерного аналізу та новизну гендерної проблематики. 2. Проведене емпіричне дослідження гендерних особливостей поведінки політичних лідерів в уявленнях молоді дало змогу встановити, що феномени буденної свідомості, закріплені у вигляді стереотипів, стосовно того, якою має бути жінка та жінка-політик, є протилежними: якщо жінка оцінюється як фемінінна, то жінка-політик – переважно як маскулінна. Жінка-лідер характеризується як андрогінна. З’ясовано, що чоловік — лідер-чоловік — політичний лідер-чоловік оцінюється практично ідентично, а саме як маскулінний. Отримані результати дослідження свідчать про те, що уявлення респондентів щодо гендерної поведінки лідера-чоловіка є більш схожими, “однозначними”, узгодженими між собою, тоді як стосовно жінки-лідера варіюють більшою мірою. Це пояснюється існуванням еталонного стереотипу поведінки лідера-чоловіка, тоді як стосовно лідера-жінки він ще не сформований. 3. Визначено, що соціально-психологічними формами прояву гендерної поведінки політичних лідерів є: 1) модель поведінки політика маскулінного типу; 2) маскулінно-фемінінного типу в різних варіантах: з позитивним впливом фемінінності на професійний стиль; з негативним впливом фемінінності на професійний стиль; скомпенсованого маскулінно-фемінінного типу, адаптованого до професії; врівноваженого фемінінно-маскулінного типу, що вміло використовує переваги своєї статі; 3) модель гендерної поведінки політичного лідера з “розмитим”, невизначеним гендерним статусом Підтверджено гіпотезу про те, що найбільш розповсюдженою є модель з переважанням маскулінних характеристик. Обґрунтовується положення про те, що модель поведінки політика обумовлена не стільки біологічною статтю, скільки вираженістю маскулінних / фемінінних рис, відбитих (відображених) у гендерній поведінці. 4. Соціально-психологічними критеріями оцінювання гендерної поведінки політичних лідерів визначено: 1) диференційованість за ознакою полярності; 2) соціально орієнтовані ознаки: якість (властивість), спрямованість та тип взаємодії; 3) індивідуально орієнтовані ознаки: якість (властивість), спрямованість особистості та тип взаємодії. Реконструйована соціально-психологічна модель гендерної поведінки політичного лідера є узагальненим відображенням сукупності моделей, отриманих емпіричним шляхом, і співвідноситься з ними як абстрактне і конкретно існуюче. У моделі враховано розроблені критерії оцінки гендерної поведінки політичного лідера та запропоновано можливий перелік гендерних характеристик, за яким відбувається таке оцінювання. Відтворена модель може виконувати оцінювально-прогностичну функцію. Оскільки предметом дослідження були соціально-психологічні особливості гендерної поведінки політичних лідерів, відображені в уявленнях студентської молоді, то за межами роботи залишились інші вікові та соціальні категорії. Запропоноване дослідження охопило тільки певні аспекти такого складного соціально-психологічного феномена, як гендерна психологія політичного лідерства. Перспективними є подальші розвідки в таких напрямах, як виділення типів ситуацій, за яких та чи інша модель гендерної поведінки політичного лідера є найбільш ефективною, конструктивною, а також з’ясування того, за яких умов певна модель має переваги в способах та результатах політичної діяльності. |