Анотація до роботи:

Бойко І.І. Соціально-психологічна адаптація підлітка до нових умов навчання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. -Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено питанням процесу активізації та прискорення процесу соціально-психологічної адаптації студентів підліткового віку до нових умов навчання. У дослідженні теоретично обгрунтована та експериментально перевірена залежність процесу адаптації студентів підліткового віку від їх функціонального стану, індивідних та особистісних особливостей. Встановлено загальні та індивідуальні особливості адаптивної діяльності студентів-підлітків, які детерміновані структурними компонентами адаптації (когнітивним, емоційно-оцінним, поведінковим) у поєднанні з індивідуально-психологічними особливостями підлітків. Апробована адаптивно-розвивальна програма (система психокорекційної роботи), яка зорієнтована на активізацію та прискорення соціально-психологічної адаптації студентів-підлітків до нових умов навчання.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми соціально-психологічної адаптації підлітків-студентів до нових умов навчання, що виявляється у розкритті психологічних особливостей цього процесу, визначенні критеріїв та рівнів адаптації, виявленні детермінантних психологічних факторів, а також в обгрунтуванні та апробації психокорекційної програми, спрямованної на активізацію та прискорення процесу адаптації.

1. Соціально-психологічна адаптація – це своєрідна інтегральна форма суб’єктної активності, яка є результатом виходу суб’єкта за межі об’єктивних вимог діяльності. В ній тісно переплетені і являють динамічну єдність як власний життєвий досвід підлітка, так і його творчий потенціал.

2. Особлива роль в процесі адаптації підлітка належить як його адаптивним властивостям, вмінню сприймати й аналізувати ситуацію навчання та життєдіяльності, так і бажанню, готовності, вмінню реалізувати свої задуми в конкретній практичній діяльності.

3. Зовнішні (нові умови, життєві обставини, дії оточуючих людей тощо) і внутрішні (індивідуально-типологічні, особистісні) чинники здійснюють вплив на процес адаптації підлітка не безпосередньо, а через структурні компоненти “Я-образу” підлітка. Причини, що впливають на ускладнення адаптивної діяльності у підлітковому віці, зумовлюють і формування психічного новоутворення – відкриття внутрішнього “Я”, усвідомлення своєї унікальності та неповторності.

4. Модель адаптивної діяльності підлітка включає такі взаємопоз’язані компоненти: змістовно-інформаційний, когнітивний, цільовий, мотиваційно-потребовий, емоційний, комунікативний, результативний, оцінний, поведінковий, корекційний. Співвідношення взаємозв’язку між цими компонентами визначають якість адаптації.

5. Дослідження показало, що внутрішні чинники успішності адаптації пов’язані з особливостями темпераменту та ознаками адаптивності: особистісний самоконтроль, індивідна саморегуляція, сензитивність, самореалізація, інтелектуальна активність, психодинамічна ергічність і пластичність, здібності до досягнення. Адаптивною психодинамічною властивістю є активність, а неадаптивною – емоційність.

6. В особистісній структурі адаптивних підлітків центральним компонентом, який відображає якісно самоконтроль поведінки, психічного і соматичного стану є особистісний самоконтроль та активність, неадаптивних – такий компонент відсутній.

7. Рівень адаптації студента-підлітка залежить як від його індивідуальних властивостей, так і від особливостей розвитку: а) когнітивного (рівень інтегруючої та диференціюючої складності “Я-образу”, особистісна рефлексія, саморегуляція); б) емоційно-оцінного (рівень тривожності, рівень розвитку самооцінки вольових якостей, самоповаги, самооцінки загальної психічної активності, самоактуалізації, емоційне ставлення при формуванні стратегії вирішення як складної ситуації, так і стратегії життєвої перспективи (образи “Я-минуле”, “Я-тепер”, “Я-майбутнє”) та в) поведінкового (інтернальні-екстернальні якості локусу контролю поведінки, основні форми взаємодії у конфліктних ситуаціях) компонентів.

8. Визначено і сформульовано основні принципи розвитку адаптації підлітка як суб’єктної активності особистості та розроблено адаптивно-розвивальну програму тренінгу для них. Підлітки неадаптивної групи потребують певних умов, засобів, стилів спілкування на консультативному та психокорекційному етапах. Найбільш ефективними в ході психокорекції виявилися методи, що включають елементи ігрового тренінгу, тематичні малюнки, релаксаційні комплекси.

9. Процес адаптації підлітків до нових умов навчання можна прискорити за умов розвитку структурних компонентів “Я-образу”: а) когнітивного –підвищення рівня особистісної рефлексивності, інтегруючої складності “Я-образу”, її позитивної насиченості; використання ними абстрактних, узагальнених установок на себе; зменшення кількості негативних самохарактеристик; становлення загалом позитивної рефлексивності; б) емоційно-оцінного – розвитку адекватного рівня самоповаги, самооцінки вольових якостей, загальної психічної активності, рівня особистісної та ситуативної тривожності; формування позитивних уявлень при формуванні моделі життєвої перспективи (образи “Я-минуле”, “Я-тепер”, “Я-майбутнє”), навичок цілепокладання, самоактуалізації; розвитку впевненості у своїх силах; зменшення кількості неадекватних, суперечливих емоційних установок на себе; в) поведінкового – збільшення показників інтернального локусу контролю поведінки, актуалізації самоконтролю, відповідальності підлітків за свої вчинки; намагання вирішувати складні ситуації шляхом знаходження адекватних чи компромісних рішень; уникнення деструктивних форм зовнішньої поведінки: агресивності, шкідливих звичок тощо.

Коло питань, що розглядались в нашій роботі, не претендує на вичерпну повноту аналізу адаптивної діяльності підлітка в нових умовах навчання, що неможливо в обмежених рамках дисертаційного дослідження. Шляхи подальшого дослідження даної проблеми ми вбачаємо у вивченні питання зняття психологічних бар’єрів у процесі адаптації підлітка, впливу внутрішніх конфліктів особистості на даний процес тощо.

Публікації автора:

1. Бойко І.І. Психологічний аналіз залежності процесу адаптації підлітка від його функціонального стану // Психологія. Збірник наукових праць НПУ. –К., 1999. –Випуск 1(4).– С.129–131.

2. Бойко І.І. Психологічна адаптація підлітка до нових умов навчання // Психологія. Збірник наукових праць НПУ. –К., 1999.–Випуск 2(5).– С.92–95.

3. Бойко І.І. Педагогічна корекція як фактор прискорення соціально–психологічної адаптації підлітків до нових умов навчання // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України. –К., 2001.–Т. ІІІ, ч.1.– С.189–194.

4. Бойко І.І. Психологічна дезаптація підлітка: причини виникнення // Соціалізація особистості. Міжкафедральний збірник наукових статей НПУ імені М.П.Драгоманова. –К., 1998.– Випуск 3.– С.41–47.

5. Бойко І.І. Адаптація як вияв активного ставлення підлітка до свого життя //Духовність як основа консолідації суспільства. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників НДІ “Проблеми людини”. –К, 1999. –Т.16.–С.291–297.