Анотація до роботи:

Чередніченко Н.А. Соціально-правовий захист жінок –працівників органів внутрішніх справ. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2008.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу теоретичних і практичних питань соціально-правового захисту жінок – працівників органів внутрішніх справ. У роботі розглядаються поняття трудових правовідносини у сфері державної служби, соціально-правового захисту взагалі та соціально-правового захисту жінок – працівників органів внутрішніх справ зокрема; сутність і особливості службово-трудових правовідносин жінок в органах внутрішніх справ; досліджено стан правового регулювання діяльності жінок – працівників органів внутрішніх справ та організаційно-правові проблеми роботи жінок в органах внутрішніх справ і причини їхнього виникнення; виявлені фактори, що перешкоджають службовій кар’єрі жінок – працівників органів внутрішніх справ; здійснено гендерний аналіз законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують питання проходження служби в органах внутрішніх справ України; вперше в юридичній літературі здійснено порівняльний аналіз вітчизняного законодавства та законодавства інших країн, що регулює працю жінок у правоохоронних органах.

Досліджено чинне законодавство щодо проходження служби жінками-працівниками органів внутрішніх справ дозволило висунути низку пропозицій щодо вирішення ключових проблем соціально-правового захисту жінок-працівників органів внутрішніх справ.

У процесі дисертаційного дослідження проблем службово-трудових відносин жінок, які працюють в органах внутрішніх справ, та сучасного стану їх соціально-правового захисту виділено такі найбільш вагомі результати:

1. Діяльність у сфері гендерних перетворень потребує ґрунтовного аналізу державної політики у всіх сферах життя суспільства із застосуванням гендерних показників. Важливою також є потреба гендерного аналізу Державного бюджету України, що дозволить виявити і попередити ті підходи, які поляризують відмінності між статями та ведуть до гендерного дисбалансу і дискримінації.

2. Здійснення заходів щодо поліпшення становища жінок, зокрема шляхом квотування робочих місць для жінок, запровадження окремих пільг для матерів може бути тільки одним із варіантів розв'язання гендерної проблеми. Спрямування політики тільки на поліпшення становища жінок не враховує ситуації, в якій перебувають чоловіки, внаслідок чого не відбудеться відчутних зрушень у подоланні гендерного дисбалансу. Проголосивши себе демократичною, правовою та соціальною державою, Україна тим самим взяла зобов'язання дотримуватися вимог міжнародного співтовариства щодо рівноправності громадян, у тому числі за статевою ознакою, чим визнала об'єктивну необхідність в проведенні гендерних перетворень, інтеграції гендерної перспективи в усі програми розвитку українського суспільства на принципах свободи, рівності, справедливості та толерантності.

3. Під службово-трудовими правовідносинами в органах внутрішніх справ слід розуміти врегульовані правовими нормами індивідуалізовані суспільні відносини, що виникають між Міністерством внутрішніх справ в особі керівника відповідного органу та працівником, а в окремих випадках – з особою, яка не є такою, з приводу вступу на службу, проходження служби та її припинення. Службово-трудові правовідносини мають складну структуру й специфічний суб’єктивний склад: державний службовець як носій власних повноважень, представник влади може бути суб’єктом трудових та державно-управлінських відносин у залежності від сфери реалізації вказаних повноважень.

4. Службово-трудові відносини жінок з органами внутрішніх справ України виникають на підставі контракту. Контракт про службу в органах внутрішніх справ – це укладена в письмовій формі строкова угода про проходження служби в органах внутрішніх справ між громадянином України та Міністерством внутрішніх справ в особі відповідного начальника чи уповноваженого ним органу, за якою громадянин зобов’язується проходити службу по визначеній у контракті посаді, виконуючи обов’язки згідно з посадовою інструкцією, виконувати вимоги Присяги, Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а МВС України зобов’язується забезпечувати йому своєчасне надання всіх видів забезпечення, права, пільги й гарантії та створювати гідні умови для служби, які встановлені законодавством та згодою сторін. У контракті про службу в органах внутрішніх справ, який укладається з жінками, необхідно врахувати всі особливості регулювання праці даної категорії працівників органів внутрішніх справ, тобто створити жінкам умови, які б дозволяли сприятливо поєднувати працю з виконанням репродуктивної функції, родинних обов’язків та вихованням дітей.

5. Диференціація правового регулювання праці жінок – працівників органів внутрішніх справ виходить із таких факторів, специфічних лише для жінок: фізіологічні особливості жіночого організму, пов’язані з народженням дітей; стан активного материнства працюючої жінки (вагітність, пологи, годування грудної дитини); соціальна роль жінки матері по вихованню малолітніх дітей.

6. Соціально-правовий захист працівників міліції – це система нормативно закріплених гарантій та юридичних засобів за допомогою яких уповноважені на те державні органи забезпечують реальну можливість працівникам міліції ефективно використовувати законодавчо встановлені організаційно-правові заходи, а також користуватися пільгами та перевагами, які передбачені з метою компенсування певних обмежень та гарантування стану їх соціально-правової захищеності.

Діяльність щодо організації соціально-правового захисту жінок – працівників органів внутрішніх справ повинна бути спрямована, по-перше, на підвищення рівня захисту життя й здоров’я, честі та гідності жінок – працівників органів внутрішніх справ та їхніх сімей шляхом створення організаційних та правових основ системи реалізації прав працівників органів внутрішніх справ під час виконання ними службових обов’язків, а по-друге – на забезпечення умов праці, відпочинку й побуту працівників органів внутрішніх справ.

7. Запропоновано класифікацію гарантій соціально-правового захисту жінок – працівників органів внутрішніх справ за певними сферами суспільних відносин: а) гарантії комплексного характеру; б) гарантії, пов'язані з організацією службової діяльності; в) гарантії побутового характеру; г) гарантії, що забезпечують безпеку працівника органів внутрішніх справ і членів його сім’ї; д) гарантії, що виникають при настанні соціального ризику; е) гарантії, пов'язані з похованням загиблого (померлого) працівника органів внутрішніх справ.

8. Соціальний захист жінок – працівників органів внутрішніх справ реалізується в наступних видах: державне пенсійне забезпечення; медичне обслуговування; державна соціальна допомога; пільги та компенсації.

9. Законодавство про пенсійне забезпечення жінок – працівників органів внутрішніх справ не збалансоване та потребує подальшого вдосконалення. Обґрунтована доцільність створення спеціального недержавного пенсійного фонду для працівників органів внутрішніх справ.

10. Аргументована необхідність підвищення правового та соціального захисту працівників ОВД через механізм загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

Публікації автора:

1. Чередніченко Н.А. Деякі проблеми регулювання праці та соціально-правового захисту жінок – працівників ОВС // Матеріали науково-практичної конференції „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки”. – Сімферополь, 2003. – С.236–239.

2. Чередніченко Н.А. До проблеми правового регулювання прийому жінок на службу в органи внутрішніх справ // Матеріали науково-практичної конференції „Нормативно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ України”. – Харків, – 2004. – С.152–155.

3. Чередніченко Н.А. Проблеми зайнятості жінок – працівників ОВС // Матеріали науково-практичної конференції „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи”. – Запоріжжя, – 2004. – С.322–326.

4. Чередніченко Н.А. Деякі проблеми реалізації трудових прав та трудової адаптації жінок-працівників ОВС // Матеріали науково-практичної конференції „Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах”. – Суми, 2005. – С. 273–276.

5. Чередніченко Н.А. Особливості правового регулювання службово-трудових відносин жінок – працівників ОВС // Право і безпека. – 2006. – № 5 – Т. 5. – С.160–163.

6. Чередніченко Н.А. Пенсійне забезпечення жінок - працівників ОВС // Форум права. – 2007. – № 2. – С.239–244.

7. Чередніченко Н.А. Регулювання проходження жінками служби в правоохоронних органах США // Право і безпека. – 2007. – № 6 – Т. 2. – С. 91–94.

8. Чередніченко Н.А. Щодо діяльності держави та МВС України по соціально-правовому захисту жінок – працівників ОВС // Матеріали науково-практичної конференції „Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин”. – Чернігів, 2007. – С. 344–346.

9. Чередніченко Н.А. Сутність гендерної рівності в органах внутрішніх справ в умовах ринкової економіки // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – № 3. – С. 217–220.

10. Чередніченко Н.А. Соціально-правовий захист жінок – працівників органів внутрішніх справ // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – Вип. 43. – С. 313–320.