У висновках підсумовуються результати дисертаційного дослідження, формулюються загальні теоретико-методичні та практичні рекомендації щодо їх використання для удосконалення соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ. До найбільш важливих висновків слід віднести: з теоретичних питань: визначено поняття соціально-правового статусу працівників органів внутрішніх справ, під яким розуміється обумовлена реально існуючими суспільними відносинами і закріплена в законодавчих та інших нормативно-правових актах сукупність прав, свобод, обов’язків, законних інтересів, а також юридична відповідальність та гарантії соціально-правового захисту, як громадянина та як суб'єкта державної діяльності. визначено поняття правового захисту працівників органів внутрішніх справ як правотворчої та правозастосовчої діяльності державних органів щодо захисту життя, здоровя, честі, гідності, особистої недоторканності, інших громадянських та політичних прав а також майна працівників органів внутрішніх справ та їх близьких, як осіб, наділених відповідним спеціальним правовим статусом, з метою досягнення стану правової захищеності. визначено поняття соціального захисту працівників органів внутрішніх справ як діяльності держави щодо встановлення та реалізації гарантій соціально-економічних і соціально-культурних прав, що спрямовано на забезпечення процесу формування та розвитку професійних якостей та задоволення матеріальних та моральних потреб у відповідності з тим соціально-правовим статусом, який вони посідають в суспільстві; з приводу законодавчого регулювання: розробити та прийняти Закон України “Про державну службу в органах внутрішніх справ”, Концепцію соціально-правового захисту персоналу органів внутрішніх справ, Положення про професійні спілки в органах та підрозділах внутрішніх справ; у новому Трудовому кодексі України закріпити положення про те, що норми спеціального законодавства, які регулюють працю окремих категорій найманих працівників (зокрема працівників органів внутрішніх справ), повинні відповідати Трудовому кодексу України, не допускається погіршення положення найманих працівників нормами спеціального законодавства; в Законі України “Про міліцію” та в Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України закріпити положення такого змісту: “Обмеження гарантій соціального і правового захисту працівників органів внутрішніх справ не допускається жодним законодавчим та підзаконним нормативно-правовим актом”; доповнити ст. 12 Закону України “Про міліцію” таким положенням: “фізична сила, спеціальні засоби та вогнепальна зброя застосовуються, виходячи з характеру обставин, які складаються, на власний розсуд працівника міліції у випадках, передбачених цим законом”; в ст. 60 Конституції України та ст. 41 Кримінального Кодексу України нам вважається доцільним не використовувати слово “явно”, як ознаку злочинного наказу, тому що найчастіше в конкретних ситуаціях при дефіциті часу в стані хвилювання важко визначити межі "явної" чи "неявної" невідповідності акта управління закону, або необхідно дати офіційне тлумачення терміна "явно", що конкретизує його зміст; закріпити право на виправданий професійний ризик в Законі України "Про міліцію" і на виправданий оперативний ризик в Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність”. включити в Закон України “Про міліцію” наступне положення: “працівник міліції не несе відповідальності за моральну, матеріальну і фізичну шкоду, яку він заподіяв особі, що вчинила злочин, або інтересам держави у зв'язку з її затриманням, якщо заподіяна шкода адекватна силі протидій злочинця”; встановити адміністративну відповідальність за образу працівника органу внутрішніх справ при виконанні ним службових обов’язків, оскільки дане діяння не увійшло в новий Кримінальний кодекс України, але було передбачене в старому та нікуди не ділось з практики; замінити в нормативних актах терміни “близькі родичі” та “члени сім'ї” одним поняттям "близькі працівників органів внутрішніх справ". Дане поняття буде охоплювати всіх осіб, які можуть постраждати у зв'язку з виконанням працівником органу або підрозділу внутрішніх справ своїх службових обов’язків; з організаційних питань: забезпечити координацію та кооперацію всіх ланок системи соціально-правового захисту персоналу в системі МВС України; спрямувати наукову діяльність колективів наукових і науково-дослідних підрозділів та установ на забезпечення органів та підрозділів внутрішніх справ науково обгрунтованими рекомендаціями стосовно застосування різноманітних охоронних заходів; розробити методики оцінки діяльності органів і підрозділів системи МВС України з питань забезпечення прав, свобод, обов’язків та законних інтересів працівників; створити в органах та підрозділах внутрішніх справ стійкий позитивний морально-психологічний клімат й поліпшити ефективність впливу різних форм виховної роботи на особовий склад; утворити та впровадити в діяльність органів та підрозділів внутрішніх справ комплексну систему моніторингу соціально-економічного потенціалу кожної сім'ї працівника для надання необхідної та своєчасної допомоги; забезпечити вивчення, узагальнення і застосування на практиці здобутків зарубіжних країн в галузі соціально-правового захисту працівників правоохоронних органів. |