У проведеному дослідженні було розв’язане актуальне наукове завдання, яке полягає в обґрунтуванні зумовленості правозастосовної діяльності соціально-політичними факторами, з’ясуванні значення та посилення ролі застосування норм права в суспільстві як найбільш гнучкого засобу врахування соціальних потреб і інтересів суспільства, що виникають у процесі правового регулювання. Як з’ясувалося в результаті аналізу проблем правозастосовної діяльності, незважаючи на достатню розробленість питань застосування норм права в юридичній літературі, на сьогодні немає єдності думок вчених щодо юридичної природи правозастосування, ставиться під сумнів владний характер застосування норм права, необґрунтовано розширюється або штучно звужується коло суб’єктів правозастосовної діяльності. У теорії права не існує єдиного методологічного підходу до вивчення правозастосування, недостатньо досліджені питання зумовленості правозастосовної діяльності внаслідок впливу низки факторів, не з’ясована природа та особливості впливу факторів на правозастосування. Отримані в процесі дослідження результати дозволяють зробити такі висновки: сформована авторська позиція щодо правозастосовної діяльності, під якою слід розуміти, що правозастосовна діяльність – це специфічний різновид соціальної діяльності, зумовлений соціально-політичними факторами, наділений правовою та юридичною природою, здебільшого має соціально-політичну сутність та полягає у здійсненні компетентними суб’єктами діяльності щодо індивідуалізації правових приписів та створенні необхідних умов для їх реалізації; сформульоване поняття соціально-політичних факторів як сукупності соціально-політичних явищ та процесів, що зумовлюють характер та спрямування правозастосовної діяльності; уточнена класифікація, згідно з якою соціально-політичні фактори поділяються на фактори зовнішнього та внутрішнього впливу. Встановлено, що цей вплив може бути об’єктивним та суб’єктивним, прямим або опосередкованим, позитивним і негативним. Зовнішній суб’єктивний вплив здебільшого має негативний характер. Обґрунтовано, що запропонована класифікація є значущою для вироблення моделей правозастосовної діяльності, а також для визначення критеріїв обмеження негативного впливу соціально-політичних факторів у випадку неефективної чи незаконної діяльності; з’ясовано суттєве значення міжнародного впливу на правозастосовну діяльність в сучасних умовах, зокрема, цей вплив виявляється в процесі впровадження нових соціально-політичних інститутів в національне законодавство та їх функціонування через правозастосовну діяльність. Зокрема, ці інститути (наприклад, місцеве самоврядування) передбачають передачу, делегування владних повноважень від органів держави до органів приватного спрямування, таким чином відбувається децентралізація системи виконавчої влади держави при одночасному визнанні нововведених соціально-політичних інститутів на рівні міжнародної спільноти демократичними; доведено, що внаслідок впливу соціально-політичних факторів збільшується коло суб’єктів правозастосовної діяльності за рахунок зменшення кількості суб’єктів публічно-правового характеру та збільшення кількості приватноправових суб’єктів, що в свою чергу призводить до можливості визнання як суб’єкта правозастосовної діяльності фізичної та юридичної особи – громадянина. Таким чином, питома вага публічних норм знижується, і зростає питома вага приватних норм; виявлена відсутність процесуальної форми для низки видів правозастосовної діяльності (місцевого самоврядування, суб’єктів приватного права та ін.); обґрунтовано, що вивчення та врахування належним чином соціально-політичних факторів впливає на ефективність правозастосовної діяльності. Зокрема, це дасть можливість прорахувати випадки виникнення потенційних та нових юридичних колізій та заповнити прогалини, зробить реальним створення належних правових засобів для розв’язання проблемних ситуацій під час застосування правових норм. Доведено, що такий підхід допоможе вдосконалити національне законодавство та правозастосовну практику; підготовлені та сформульовані рекомендації про включення до проекту Закону України про нормативно-правові акти статті, де буде зазначено, що суб’єкт законотворення має вивчати соціально-політичні фактори, при цьому враховувати громадську думку, що допоможе запобігти виникненню юридичних колізій та прогалин та сприятиме правильному вирішенню існуючих проблемних ситуацій. | 