Анотація до роботи:

Линник Л. М. Соціально-педагогічні засади профілактичної роботи з важковиховуваними підлітками. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2006.

Здійснено теоретичне обґрунтування поняття «важковиховуваність» у поведінковому аспекті через поняття «соціальна норма» та «відхилення від норми», встановлено взаємозв’язок між важковиховуваністю та девіантною поведінкою, визначено критерії девіантної поведінки як прояву важковиховуваності. Девіантну поведінку визначено як основний прояв важковиховуваності, що не веде до небезпечних наслідків для оточуючих.

Виділено соціально-педагогічні засади профілактичної роботи з важковиховуваними підлітками, а саме: теоретичні (положення, що розкривають проблему важковиховуваності в системі суміжних понять, та проблему підходів до попередження важковиховуваності підлітків); психолого-педагогічні (специфіка соціально-педагогічної профілактичної роботи з типологічними групами важковиховуваних підлітків) та організаційно-педагогічні (технологізація профілактичної роботи, що забезпечує її чіткість і прогнозованість; та диференціація змісту, методів, форм соціально-педагогічної профілактичної роботи). У науковій логіці організації профілактичної роботи відображено означені соціально-педагогічні засади: рання коригувальна профілактика характерологічних особливостей стимулює підвищення вихованості, що зумовлює пом’якшення характеру девіантної поведінки.

Виділено три умовні групи важковиховуваних підлітків з девіантною поведінкою («вразливі», «конфліктні», «самовпевнені») і визначено рекомендації щодо організації профілактичної роботи з ними.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми соціально-педагогічної профілактичної роботи з важковиховуваними, що виявляється в обґрунтуванні соціально-педагогічних засад, які обумовлюють зміст, форми, методи профілактичної роботи з важковиховуваними підлітками. Результати теоретичного і експериментального дослідження підтвердили гіпотезу, на якій вони ґрунтуються, засвідчили вирішення поставлених завдань і дали підстави для таких висновків:

1. Проблема пошуку шляхів підвищення ефективності соціально-педагогічної профілактичної роботи набула в останній час особливу актуальність у зв’язку зі зростанням у державі злочинності, зокрема, серед неповнолітніх. У сучасних умовах повинні принципово змінитися підходи до організації профілактичної роботи, щоби від заходів адміністративно-правового впливу перейти до надання соціально-педагогічної допомоги неповнолітньому. Така робота вимагає чіткого визначення її соціально-педагогічних засад і глибоких спеціальних знань, які розкривають соціальну сутність явищ важковиховуваності та девіантної поведінки.

2. Психолого-педагогічна сутність явища важковиховуваності в розрізі феноменів соціальної норми і відхилення від норми у поведінці полягає в тому, що означене поняття розкриває стан особистості як об’єкта соціально-педагогічного впливу, зокрема, коли йдеться про готовність засвоювати і реалізовувати соціальні норми на практиці. Встановлено, якщо неповнолітній не засвоює позитивний соціальний досвід, не може адаптуватися до зразків поведінки і вимог вихователя, то процес соціалізації призводить до важковиховуваності. Важковиховуваність співвідносна з груповою формою діяльності неповнолітніх. Її поведінковим показником може виступати девіантна поведінка. Девіантну поведінку, що не відповідає соціальним нормам, визначено як основний прояв важковиховуваності, що не веде до небезпечних наслідків для оточуючих.

3. Аналіз підходів до організації соціально-педагогічної профілактичної роботи з важковиховуваними підлітками доводить необхідність врахування загальних, типологічних та індивідуальних особливостей неповнолітнього при вирішенні конкретних проблем. Інноваційний характер отриманих висновків полягає в тому, що виведено залежність: якщо соціальний педагог, спираючись на індивідуальні та типологічні особливості важковиховуваних, основні підходи до організації соціально-педагогічної профілактичної роботи з ними, сприяє створенню системи соціально-педагогічних ситуацій, в яких найбільш результативно реалізувалися б комплекси профілактично-виховних заходів, то це забезпечує взаємопов’язаний прямий і опосередкований соціально-педагогічний вплив на цілісну особистість важковиховуваного підлітка. Опора на означені теоретичні положення дозволяє розробляти й практичні аспекти соціально-педагогічних засад профілактичної роботи.

4. Встановлено, що, незважаючи на гостроту порушеної проблеми, їй приділяється недостатня увага при організації соціально-педагогічної профілактичної роботи на різних її рівнях в сучасній загальноосвітній школі. В результаті дослідження виявлено такі основні проблеми: існують неточності в розкритті педагогами проявів важковиховуваності, розбіжності в оцінці вчинків підлітками та педагогами; мають місце факти недостатньої продуманості змісту занять та організації дозвілля неповнолітніх. Констатовано, що такі невідповідності можна пояснити набуттям необхідних знань цими фахівцями вже у процесі практики шляхом проб і помилок. Виявлено, що організація змістовної соціально-педагогічної профілактичної роботи вимагає ґрунтовної підготовки соціального педагога – знань індивідуальних особливостей учнів; шляхів формування та розвитку учнівського колективу; психології малих груп; соціального та морального стану сім’ї.

5. Підтверджено вплив виділених соціально-педагогічних засад профілактичної роботи з важковиховуваними підлітками, які включають: теоретичні (положення, що розкривають проблему важковиховуваності та проблему підходів до попередження важковиховуваності підлітків); психолого-педагогічні (специфіка соціально-педагогічної профілактичної роботи з типологічними групами важковиховуваних підлітків) та організаційно-педагогічні (технологізація профілактичної роботи та диференціація змісту, методів, форм соціально-педагогічної профілактичної роботи). У науковій логіці організації профілактичної роботи відображено означені соціально-педагогічні засади: рання коригувальна профілактика характерологічних особливостей стимулює підвищення вихованості, що зумовлює пом’якшення характеру девіантної поведінки.

6. Втілення визначених соціально-педагогічних засад сприяло оптимізації профілактичної роботи з важковиховуваними, аналізу існуючих її недоліків. Доведено необхідність диференціювання окремих видів соціально-педагогічної роботи між соціальним педагогом, психологом та класним керівником та визначення чільної ролі соціального педагога при організації профілактичної роботи. Розроблено рекомендації для соціальних педагогів, вчителів, вихователів щодо їх втілення у площині практичної діяльності загальноосвітніх шкіл.

Отримані результати формувального експерименту (зниження частоти проявів девіантної поведінки у важковиховуваних підлітків експериментальних груп на 11,7 % порівняно з контрольною групою – 4 %) підтвердили вплив висунутих у гіпотезі соціально-педагогічних засад профілактичної роботи з важковиховуваними підлітками в загальноосвітній школі на зміст, форми, методи роботи з такими неповнолітніми. Це сприяло підвищенню рівня вихованості та зменшенню частоти проявів девіантної поведінки у даної категорії неповнолітніх.

Запропоновані методи дослідження не вичерпують повною мірою всіх аспектів означеної проблеми. Перспективним, на нашу думку, є розробка на основі визначених соціально-педагогічних засад окремих аспектів роботи з сім’ями важковиховуваних; потребує подальшої деталізації вивчення окремих напрямів співпраці з іншими інститутами соціалізації неповнолітніх.

Публікації автора:

1. Линник Л. М. Попередження відхилень у поведінці молодших школярів у контексті національного виховання // Проблеми педагогічних технологій: Зб. наук. пр. – Луцьк: Волинський Академічний Дім, 2002. – Вип. 4. – С. 136-143.

2. Линник Л. М. Формування у студентів знань про специфіку реалізації диференційованого підходу в процесі виховної роботи з важкими учнями // Педагогічний пошук. Науково-методичний вісник. – Луцьк, 2002. – Вип. 4 (36) – C. 40-41.

3. Гусак П. М., Линник Л. М. Методологія і методика вивчення неповнолітніх правопорушників. Навчальна програма // Проблеми педагогічних технологій: Зб. наук. пр. – Луцьк: Волинський Академічний Дім, 2003. – Вип. 1. – С. 27-44. (Автором представлено зміст самостійно розроблених модулів навчальної програми).

4. Линник Л. М. Диференціація понять «норма» і «відхилення від норми» у поведінці як передумова роботи з важковиховуваними дітьми // Проблеми педагогічних технологій: Зб. наук. пр. – Луцьк: Волинський Академічний Дім, 2003. – Вип. 3-4. – С. 149-155.

5. Линник Л. М. Диференційований підхід у вихованні: необхідність чи данина моді // Проблеми педагогічних технологій: Зб. наук. пр. – Луцьк: Волинський Академічний Дім, 2004. – Вип. 2. – С. 115-120.

6. Линник Л. М. Результати дослідження стійкості та змісту інтересів важковиховуваних підлітків // Педагогічний пошук. Науково-методичний вісник. – Луцьк, 2004. – Вип. 4. – С. 60-63.

7. Линник Л. М. Важковиховувані діти: вплив сімейного середовища // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. Науково методичний журнал – К., 2003. – № 1. – С. 93-99.

8. Линник Л. М., Линник І. М. Залучення волонтерів до роботи з сім’ями дітей, які мають відхилення від норм у поведінці // Волонтерство як ресурс соціальної роботи в громаді. Міжнародна наукова конференція для студентів та аспірантів «Обличчя соціальної держави». Зб. ст. – К: Християнський Дитячий Фонд, 2006. – С. 57-61. (Автором подано дані власного дослідження впливу сім’ї на виникнення девіантної поведінки підлітків).

9. Линник Л. М. Особливості організації профілактичної роботи з важковиховуваними неповнолітніми на основі диференційованого підходу // Матеріали першої міжнародної соціально-педагогічної конференції. 26-27 квітня 2006 року. – Луцьк, 2006. – С. 45-49.