1. Вивчення філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної, правової, медико-біологічної літератури з проблеми дослідження дало змогу уточнити зміст поняття “статеві девіації” старшокласників, класифікувати форми статевих девіацій, визначити соціально-педагогічні детермінанти виникнення статевих девіацій. Нами сформульовано педагогічне визначення сутності статевих девіацій. Статеві девіації – це зміни у психосоціальному розвитку особистості, що набувають характеру аморальності, суспільної та правової небезпеки. Статеві девіації пов’язані з відхиленнями від нормативної статевої (сексуальної) поведінки, яка не співпадає з нормами моралі суспільства та загально прийнятими контактами між статями. Отже, статеві девіації – це такі дії у статевих стосунках, які несуть шкоду здоров’ю і честі партнера; вказують на відсутність взаємної згоди партнера на статеві зносини. Під психосоціальним розвитком розуміємо зміни та перетворення під впливом навчання, виховання, спілкування психічних функцій індивіда, засвоєння соціально-моральних цінностей, норм і правил поведінки у певний віковий період. 2. Соціально-педагогічними детермінантами виникнення статевих девіацій визначено: низький рівень мотивації ведення здорового способу життя учнів старших класів; збільшення в суспільстві дітей групи ризику, складна криміногенна ситуація, комерціалізація статевих стосунків, ранній початок статевого життя; ранній генезис сексуальних інтересів, юнацька гіперсексуальність, що значно прискорює психофізіологічний розвиток; незадовільна організація процесу статевого виховання старшокласників в сім’ї та загальноосвітніх навчальних закладах; відсутність статевовиховуючих програм. 3. У ході дослідження розроблено структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій і обґрунтовано складові: зміст, форми, методи, результат. Зміст профілактики статевих девіацій старшокласників включає знання, уміння, навички з формування сексуальної культури, які відображені у навчальних програмах і в системі позакласної роботи загальноосвітніх навчальних закладів. Формами організації навчально-виховної роботи з профілактики статевих девіацій у нашому дослідженні стали урок, виховні години, заняття гуртка, тренінгові заняття, участь старшокласників у клубній роботі. У процесі профілактики статевих девіацій нами використовувались такі методи, як соціально-психологічні тренінги, групові дискусії, лекції, аналіз проблемних ситуацій, “мозкові штурми”, дебати, бесіди, проблемні семінари, семінари-практикуми. Кінцевим результатом профілактики статевих девіацій є сформована сексуальна культура 4. Розроблено структурно-функціональну модель формування сексуальної культури. Визначено компоненти (когнітивний, емоційно-вольовий, поведінковий), критерії (фізіологічна культура; психічна культура; етична (морально-духовна) культура; соціальна культура), рівні сформованості сексуальної культури: високий, середній, низький, кожен з яких характеризується певними показниками. 5. Аналіз результатів формуючого етапу експерименту засвідчив, що ефективність процесу профілактики статевих девіацій старшокласників дає високу результативність за певних соціально-педагогічних умов: поліпшення процесу профілактики статевих девіацій старшокласників з урахуванням їх індивідуальних та вікових особливостей психосоціального розвитку; створення належних умов для статевої соціалізації та захисту інтересів і прав учнів; оволодіння вчителями педагогічними формами і методами профілактики статевих девіацій культури старшокласників, впровадження їх у практику загальноосвітніх навчальних закладів; організація і цілеспрямована науково-практична робота з батьками щодо профілактики статевих девіацій старшокласників у процесі проведення психолого-комунікативних тренінгів, бесід, лекцій, рольових ігор, проблемних семінарів, семінарів-практикумів. 6. Порівняння експериментальних даних засвідчило, що в результаті реалізації програми дослідження в експериментальних групах відбулися позитивні зміни у рівнях сформованості сексуальної культури. Так, на кінець експерименту кількість учнів із високим рівнем сформованості фізіологічної культури збільшилася з 4,6% до 8,0%; психічної культури відповідно з 3,3% до 5,6%; етичної (морально-духовної) культури – з 1,7% до 3,4%; соціальної культури – з 1,7% до 3,3%. Відповідно зменшилася кількість учнів старших класів з низьким рівнем сформованості фізіологічної культури з 50,1% до 44,0%; психічної культури відповідно з 48,4% до 44,0%; етичної (морально-духовної) культури – з 67,7% до 64,1%; соціальної культури – з 79,8% до 72,4%. У контрольних групах ця тенденція виражена меншою мірою, суттєвих кількісних і якісних змін тут не відбулося. 7. Підсумки дослідно-експериментальної роботи, її позитивні результати дають можливість рекомендувати для практичного використання методичні рекомендації з організації процесу профілактики статевих девіацій учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів. 8. Результати дослідження підтвердили висунуті у гіпотезі дослідження основні припущення та дозволили зробити висновок про ефективність запропонованої комплексної методики профілактики статевих девіацій старшокласників. Дисертаційне дослідження не претендує на повноту та завершеність розв’язання проблеми профілактики статевих девіацій старшокласників у процесі виховної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. Перспективи подальших досліджень проблеми вбачаються нами у таких напрямах: – в удосконаленні діагностико-прогностичних методик, методик диференційованої профілактики наркогенних звичок на основі міждисциплінарного підходу для даної вікової групи; – необхідності проведення досліджень з проблем психологічної корекції і педагогічної психотерапії, робота над розробкою моделі сучасного загальноосвітнього навчального закладу як Школи сприяння здоров’ю, впровадження інноваційних інтерактивних технологій і методик профілактики статевих девіацій, здійснення на цій основі підготовки майбутніх вчителів до організації процесу формування сексуальної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів. |