1. Вивчення філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної, юридичної літератури з проблеми дослідження дали змогу уточнити зміст поняття насильство щодо підлітків, визначити соціокультурні чинники його детермінації. З метою переосмислення його в сучасній педагогічній науці наголошено, що розроблені в ході дослідження характеристики типологій підлітків на основі вікових, гендерних та індивідуальних особливостей проявів ними насильницьких дій дозволили визначити види ставлень підлітків, систему їх цінностей, типи поведінки, види агресії та ступені прояву насильства в сучасній педагогічній практиці, визначити відповідальну поведінку як результат і засіб профілактичної діяльності. 2. Розроблена структурно-логічна модель профілактики насильства щодо підлітків дозволила розкрити сутність соціально-педагогічної профілактики насильства щодо підлітків як виховної і корекційної діяльності, що здійснюється на основі своєчасного виявлення причин і факторів ризику. 3. Результати констатуючого етапу засвідчили, що лише 13,1% підлітків характеризуються низьким ступенем прояву насильства, 16,2% – нижче середнього, 31,8% – середнім. 13,0% учнів мають завищену самооцінку, 48,1% – адекватну, в 39,5% респондентів самооцінка занижена, що підтверджує висновки про наявність у значної кількості підлітків почуття неповноцінності (14,5%) і невпевненості у собі (23,9%), а це у свою чергу, заважає особистісній саморегуляції, пригнічує психічний стан, робить беззахисними перед агресивно налаштованими людьми, 25,1% – характеризуються пасивною, а 14,0% – агресивною поведінкою. Як результат, значна частина підлітків, особливо 12 – 15 років (29,2%) ставиться до своїх однолітків байдуже, проявляє недоброзичливість, зневагу, що свідчить про недостатній рівень їх духовного, соціального розвитку. 4. Аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив, що ефективність процесу профілактики насильства щодо підлітків у системі виховання дає значну результативність за певних соціально-педагогічних умов: поліпшення відповідальної поведінки підлітків з урахуванням їх вікових, тендерних й індивідуальних особливостей, здібностей і потреб, створення належних умов для захисту інтересів і прав учнів, активізації їх ініціативи і самостійності як суб’єктів виховного процесу; цілеспрямованого забезпечення творчої взаємодії усіх учасників профілактики, підвищення педагогічної грамотності батьків, використання інтерактивних форм та методів роботи в системі “учні – вчителі – батьки”. 5. Проведена експериментальна робота підтвердила висунуту гіпотезу про те, що ефективність процесу профілактики насильства щодо підлітків зростає, якщо: - удосконалюється виховний процес з профілактики насильства щодо підлітків, що передбачає створення позитивного емоційного мікроклімату у загальноосвітньому закладі, посилення уваги до особистості підлітка з урахуванням можливостей і потреб, рівня ставлень, цінностей та інтересів, поведінкових проявів, забезпечення допомоги і захисту прав підлітка; - здійснюється комплексний підхід до педагогічної діагностики; використовуються відповідні матеріали для прогностичних висновків і проективних методик; - розширюється соціальний досвід підлітків, формуються життєві навички по захисту своїх прав та інтересів у різних формах самоврядування; - реалізується потенціал сімейного виховання у попередженні і подоланні насильства щодо підлітків через підвищення педагогічної культури батьків; - посилюється соціальний і педагогічний контроль за поведінкою підлітків. 6. Експериментальна робота дозволила розширити місце і роль сучасних інтерактивних виховних технологій у профілактиці насильства щодо підлітків. У процесі формуючого експерименту були апробовані в роботі з учителями, батьками й учнями такі взаємопов’язані і взаємодоповнюючі технології, як диспути, соціально-комунікативні тренінги, тренінги особистісного зростання, ситуаційні вправи, рольові і ділові ігри, дебати, мозкові штурми тощо. Аналіз результатів експерименту дозволяє зробити висновок, що такі технології, спонукаючи розвиток певних особистісних якостей підлітків, у цілому забезпечували широкомасштабний вплив, необхідний для формування у підлітків навичок відповідальної поведінки; здійснення внутрішньої саморегуляції у ставленні до насильства; удосконалення когнітивних, емоційно-вольових, комунікативних, організаторських, виконавських умінь і навичок. 7. Дослідницька робота підтвердила, що передбачене гіпотезою припущення, що однією з педагогічних умов підвищення ефективності процесу профілактики насильства щодо підлітків є цілеспрямована робота з батьками, особливо з недостатнім рівнем психолого-педагогічної культури, їх соціальних навичок; сім’ями, які відрізняються конфліктними сімейними стосунками. 8. Порівняння експериментальних даних засвідчило, що в результаті реалізації програми дослідження в експериментальних колективах відбулися позитивні зміни в ступенях прояву насильства та рівнях сформованості відповідальної поведінки. Так, на кінець експерименту високий ступінь прояву фізичного насильства в цілому зменшився на 2,1%, психічного на 2,4%. Підвищився рівень відповідальної поведінки з 14,2% до 18,9%. У контрольних колективах ця тенденція виражена меншою мірою, суттєвих кількісних та якісних змін тут не відбулось, а іноді навіть погіршилось. 9. Апробовані в процесі експериментальної роботи педагогічні технології форми і методи профілактики насильства можуть бути використані вчителями, класними керівниками, шкільними соціальними працівниками та психологами у навчальній та поза навчальній діяльності. Дисертаційне дослідження не претендує на повноту і завершеність розв’язання проблеми профілактики насильства щодо підлітків у процесі виховної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. Перспективи подальших досліджень проблеми вбачається нами в таких напрямах: - удосконалення діагностико-прогностичних методик диференційованої профілактики насильства на основі міждисциплінарного підходу для всіх вікових груп; - проведення досліджень з проблеми психолого-педагогічної корекції, педагогічної психотерапії щодо попередження і подолання агресивних (насильницьких) дій учнів; - впровадження інноваційних інтерактивних технологій і методик з профілактики різних форм насильства в роботі з учнями, вчителями і батьками; - удосконалення законодавчого забезпечення процесу профілактики насильства щодо неповнолітніх. |
