1. Аналіз наукової літератури з проблеми соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, засвідчує зацікавленість до неї з боку представників різних наукових галузей. Однак, недостатня теоретична розробленість і практична соціально-педагогічна робота з сім’ями в умовах реабілітаційного центру спонукала до пошуку нового підходу щодо її розв’язання. Вивчення філософських, соціологічних, психологічних, соціально-педагогічних джерел із проблеми дослідження дало змогу розробити модель соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, в умовах реабілітаційного центру. Порівняльно-історичний аналіз зарубіжного й вітчизняного досвіду соціально-педагогічної роботи з сім’ями, де є діти з обмеженими фізичними можливостями і, зокрема, діти, хворі на ДЦП, доводить, що вона характеризується однобічністю. Це виявляється в тому, що реабілітація таких дітей зводиться, головним чином, до системи медичних заходів, спрямованих на відновлення втрачених чи недостатньо розвинених функцій. На сучасному етапі не менш важливого значення набуває психосоціальний аспект реабілітаційного процесу, спрямований, по-перше, на максимальний розвиток здібностей дитини, і, по-друге, на психологічну й соціальну реабілітацію сім’ї, де соціально-педагогічній роботі відводиться чинне місце. 2. Визначено, що ефективність соціально-педагогічної роботи з родиною, що виховує дитину з обмеженими фізичними можливостями, залежатиме від глибокого вивчання психолого-педагогічних та соціальних проблем сім’ї та їх повного врахування в діяльності реабілітаційних центрів, а також за умови допомоги й підтримки таких сімей з боку держави та всіх соціальних інститутів. На підставі проведеної діагностики розроблено типологію сімей, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, за інтегральним показником психолого-педагогічної адаптації сім’ї до проблем інвалідності дитини та рівнів його сформованості: сім’ї з високим, середнім і низьким рівнем психолого-педагогічної адаптації. Складовими цього показника є: педагогічна культура батьків, їх готовність до виховання хворої дитини; емоційна адаптація батьків (продуктивна/ непродуктивна) до проблем інвалідності дитини; психологічний клімат сім’ї, який створює сприятливе/несприятливе середовище для емоційного розвитку дитини з обмеженими фізичними можливостями; готовність батьків (активна/пасивна життєва позиція) співпрацювати із соціальним педагогом; соціально-психологічна адаптованість дитини до власних проблем і потреб, пов’язаних з інвалідністю. 3. Розроблено та охарактеризовано критерії ефективності соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, в умовах реабілітаційного центру (когнітивний, емоційно-адаптивний, практичний, соціально-психологічної адаптації дітей до проблем, пов’язаних із власною інвалідністю). Критеріальні показники допомогли визначити рівні сформованості кожної зі складових та загальний рівень сформованості інтегрального показника – психолого-педагогічної адаптації сім’ї до проблем інвалідності дитини. 4. Науково обґрунтована, експериментально перевірена й запроваджена в практику роботи реабілітаційних центрів модель соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей, хворих на ДЦП, її складові, а саме: визначені напрями, завдання, організаційні й психолого-педагогічні умови, принципи, етапи, основний зміст, форми й методи здійснення соціально-педагогічної роботи з такими сім’ями, що забезпечило її ефективність щодо досягнення мети. 5. Змістом соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей, хворих на ДЦП, в умовах реабілітаційного центру є формування педагогічної культури й активної життєвої позиції батьків щодо виховання дитини з обмеженими фізичними можливостями; продуктивної емоційної адаптації до проблем інвалідності дитини; покращення психологічного клімату в родині для забезпечення позитивного емоційного розвитку дитини; соціально-психологічна адаптація дитини до власних проблем і потреб, пов’язаних з інвалідністю. Доведено, що застосування адекватних до проблем і потреб батьків та дітей форм і методів соціально-педагогічної роботи та їх використання з урахуванням соціальних й психолого-педагогічних особливостей сім’ї, яка виховує дитину, хвору на ДЦП, в умовах реабілітаційного центру, буде сприяти її ефективності. 6. Впровадження в практику роботи експериментальних груп сімей моделі соціально-педагогічної роботи з сім’ями, де є діти, хворі на ДЦП, забезпечило помітне зростання її ефективності, що підтверджено результатами експерименту: в експериментальних групах сімей динамічніше, ніж у контрольних відбулися процеси зменшення кількості сімей із “низьким” рівнем педагогічної культури, підвищився рівень емоційної адаптованості батьків, їхньої активності, відбулися позитивні зміни в їхньому ставленні до дітей. Відбулися позитивні зміни в емоційному стані дітей, покращилося їхнє самопочуття і підвищилась ефективність занять щодо розвитку сенсорних і фізичних функцій, емоційного спілкування, формування мовленнєвого апарату. 7. Результати дослідження підтвердили висунуті в гіпотезі основні припущення та дали змогу зробити висновок про ефективність впровадження в роботу реабілітаційних центрів моделі соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями. Комплексний підхід до розв’язання проблем сімей, врахування їх соціальних і психолого-педагогічних особливостей, широке заохочування батьків до співпраці, їх достатня педагогічна культура і продуктивна емоційна адаптація сприяє соціалізації дитини з обмеженими фізичними можливостями, розвитку її природних здібностей; підвищує рівень психолого-педагогічної адаптованості сім’ї до проблем інвалідності дитини. Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх проблем і завдань соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями. Необхідне подальше розроблення та осучаснення програм групової та індивідуальної роботи з такими сім’ями. Перспективними можуть бути також дослідження щодо створення відповідної системи підготовки соціальних педагогів для роботи з сім’ями в умовах реабілітаційних центрів та розроблення методичного забезпечення їх соціально-педагогічної діяльності. |